Єдиний унікальний номер 261/5537/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2907/2014

Головуючий 1 інстанції Іванов В.М.

Доповідач Мірута О.А.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Дундар І.О.,

суддів Мірута О.А., Янчук Т.О.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

25.07.2013 року державне підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просило стягнути з відповідачки: суму недорахованої електричної енергії в сумі 2968,26 грн., судовий збір в розмірі 229,40 грн. та суму неврахованої електричної енергії в розмірі 7075,81 грн., посилаючись на наступне.

Відповідачка мешкає за адресою АДРЕСА_1 та є їхнім абонентом. При проведенні перевірок виконання вимог Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕН у відповідачки було виявлено порушення-самовільне підключення після відключення, яке зафіксоване актом № 31419 від 05.06.20134 року. Розрахована вартість недорахованої електричної енергії склала 2968,26 грн. Також у абонента була заборгованість, яка станом на 18.07.2013 року склала 7075,81 грн.

17.09.2013 року (а.с. 44-46) ОСОБА_1 пред»явила до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» зустрічний позов, в якому просила: визнати дії відповідача щодо відключення її квартири неправомірними; визнати акти від 27.08.2012 року та від 05.06.2013 року, складені відповідачем, а також протокол засідання комісії № 8158 незаконними; зобов»язати відповідача встановити їй 3-х тарифний електролічильник; зобов»яз-ати відповідача надати їй акт про підключення її квартири до електропостачання від 25.06.2013 року; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., посилаючись на наступне. Вона є власницею спірної квартири, в якій вона мешкає разом з донькою. В червні 2013 року вона виявила, що її квартиру відключено від електропостачання, при цьому без попереднього повідомлення. Тому вона разом з донькою були змушені мешкати в житлових умовах, що не відповідають нормальній життєдіяльності, через тривале позбавлення можливості користуватися електроенергією вона була змушена звертатися за захистом своїх прав та витрачати на це свій особистий час, у зв'язку з чим був порушений звичайний спосіб її життя та їй необхідно було докладати зусиль для організації життя, крім цього вони з донькою пережили емоційні переживання, стрес, фізичні та моральні страждання. Як з'ясувалося, її було відключено від енергопостачання в зв'язку з виявленим порушенням, а саме «самовільному підключені, після відключення 27 серпня 2012 р. за несплату заборгованості», складено акт та нарахована сума недооблікованої електроенергії в розмірі 2 968,26 грн. Не погодившись, вона неодноразово зверталася як до відповідача, так і в інші інстанції з проханням розібратися та допомогти їй. Дійсно, раніше в неї малася заборгованість за несплату електроенергії, однак вона частками виплачувала борг, на теперішній час в неї боргу не має, оскільки вона сплачує вчасно та в повному обсязі за використану електроенергію. Що стосується акту, то вона з ним не згодна, оскільки самовільно вона не підключалася, оскільки в серпні 2012 року її від лінії електропостачання не відключали, відключення 5 червня 2013 року було проведено без попереднього попередження, що порушує її права. У липні 2013 року нею отримана позовна заява про стягнення з неї заборгованості за обліковану та не обліковану енергію, однак вона з цим не згодна.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року у задоволенні позову державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Дії працівників державного підприємства «Регіональні електричні мережі», щодо відключення квартири АДРЕСА_1 визнано неправомірними, акт №31419 від 05 червня 2013 року визнано недійсним. Стягнуто з державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач державне підприємство «Регіональні електричні мережі»з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Петровського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 10044 (десять тисяч сорок чотири) гривні 07 копійок, у задоволенні зустрічного позову відмовити, судові витрати покласти на відповідачку. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 27.08.2012 року згідно наряду на відключення, представниками Петровського РЕМ у абонента ОСОБА_1 було здійснено відключення квартири від енергопостачання за заборгованістю 3584 гривні 51 копійка, 05.06.2013 року, згідно рейдової перевірки було складено акт № 31419 про порушення споживачем, самовільного підключення, після відключення від енергопостачання. На підставі актів про порушення «Правил користування електричною енергією» були зроблені розрахунки об'єму та вартості електричної енергії, не врахованої внаслідок порушень, склала 2968 гривень 26 копійок. Абонент систематично не доплачувала за спожиту електроенергію. Відповідачем не було надано аргументованих доказів, підтверджуючих спричинення позивачем моральної шкоди, та її розмір.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Лещенок Ю.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання акту №31419 від 05 червня 2013 року недійсним з наступних підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог державного підприємства «Регіональні електричні мережі», суд першої інстанції виходив з того, що факт, виявлений представниками позивача 05 червня 2013 року, а саме самовільне підключення після відключення не може бути підставою для складання акту, оскільки відключення 27 серпня 2012 року було проведено з порушенням норм закону, цей факт також визнано Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Донецькій області від 07 серпня 2013 р., тому з наведених підстав суд прийшов до висновку, що дії працівників Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», щодо припинення електропостачання квартири ОСОБА_1 27 серпня 2012 року так і послідуючі дії 05 червня 2013 року неправомірні, а акт № 31419 від 05 червня 2013 року недійсний, що є підставою для відмови в цій частині позову позивачу, та частковому задоволенню зустрічного позову. При розгляді вимог Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті за використану обліковану електроенергію в сумі 7075 грн. 81 коп., за період з листопада 2010 року по 18 липня 2013 року суд вийшов з того, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано жодного доказу, які б підтверджували обгрунтованість та правомірність нарахування оплати за спожиту електричну енергію споживачу ОСОБА_1 Вбачається, що оплату ОСОБА_1 проводила з урахуванням суми боргу, сплачуючи щомісячно частину боргу, та нараховані поточні платежі за спожиту енергію.

Ухвалюючи рішення в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дії працівників Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» щодо припинення електропостачання квартири ОСОБА_1 27 серпня 2012 року так і послідуючі дії 05 червня 2013 року визнані неправомірні, а акт № 31419 від 05 червня 2013 року недійсним, той факт, що позивач разом з донькою пережили емоційні переживання, стрес, фізичні та моральні страждання, оскільки були змушені мешкати в житлових умовах, що не відповідають нормальній життєдіяльності, через тривале позбавлення можливості користуватися електроенергією, ОСОБА_1 була змушена звергатися за захистом своїх прав та витрачати на це свій особистий час, у зв'язку з чим був порушений звичайний спосіб її життя та їй необхідно було докладати зусиль для організації житгя, свідчать, що ОСОБА_1 дійсно спричинена моральна шкода, яку з урахуванням глибини моральних та фізичних страждань визначено судом в розмірі 1500 грн.

З рештою висновків суду судова колегія не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Проте, судова колегія не може погодитись з рішенням суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання акту №31419 від 05 червня 2013 року недійсним.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування зареєстрованого в реєстрі № 3083 від 16 квітня 2004 р. є ОСОБА_1 яка проживаючи за зазначеною адресою, користується послугами Державного підприємства «Регіональні електричні мережі».

Як вбачається з акту від 05 червня 2013 року № 31419 користувач ОСОБА_1, порушила умови договору, а саме у неї виявлено: «самовільне підключення після відключення 27 серпня 2012 р.».

Відповідно до п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 енергопостачальник має право перевіряти справність приладів обліку та проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку, вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушенням, допущеними споживачем під час користування електричною енергією.

Відповідно до п. 48 вказаних Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії, розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, пошкодження приладу обліку, розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів, насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

Згідно ж з п. 53 Правил у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Як вбачається з акту від 05 червня 2013 р., підставою для його складання було виявлене самовільне підключення після відключення 27 серпня 2012 року.

Як передбачено п. 27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 передбачено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Регіональні електричні мережі», відповідно до ст. 60 ЦПК України не надало суду доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про можливе відключення від лінії електропостачання внаслідок несплати заборгованості за спожиту електроенергію, при цьому судом була надана належна оцінка попередженням від 23 березня 2012 р. та 10 липня 2012 р.

Відсутність належних доказів про отримання відповідачем вказаних попереджень є порушенням процедури, обумовленої пунктом 27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357, а тому суд прийшов до правильного висновку, що відключення відповідача від лінії енергопостачання 27 серпня 2012 року було проведено неправомірно.

Виходячи з цього суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт, виявлений представниками позивача 05 червня 2013 року, а саме самовільне підключення після відключення, не міг бути підставою для складання акту, а тому дії відповідача правомірно визнані судом неправомірними.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що дії працівників Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» щодо припинення електропостачання квартири ОСОБА_1 27 серпня 2012 року так і послідуючі дії 05 червня 2013 року неправомірні, та враховуючи доводи ОСОБА_1 що вона разом з донькою пережили емоційні переживання, стрес, фізичні та моральні страждання, оскільки були змушені мешкати в житлових умовах, що не відповідають нормальній життєдіяльності, через тривале позбавлення можливості користуватися електроенергією, ОСОБА_1 була змушена звергатися за захистом своїх прав та витрачати на це свій особистий час, у зв'язку з чим був порушений звичайний спосіб її життя та їй необхідно було докладати зусиль для організації житгя , суд правомірно прийшов до висновку щодо спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка відповідно до глибині моральних та фізичних страждань, була співрозмірно визначена судом в розмірі 1 500 грн.

При розгляді вимог Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті за використану обліковану електроенергію в сумі 7075,81 грн. судом були враховані докази, надані ОСОБА_1, а саме ксерокопії квитанцій, якими підтвердилися доводи ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за спожиту електричну енергію (а.с. 26-33), з яких вбачається, що з травня 2009 року по червень 2013 року, у відповідності до показань лічильника та тарифів, що існували на відповідний час споживання електроенергії, ОСОБА_1 повністю погасила наявну у неї заборгованість та сплатила поточні платежі у повному обсязі, при цьому оплату ОСОБА_1 проводила з урахуванням суми боргу, сплачуючи щомісячно частину боргу, та нараховані поточні платежі за спожиту енергію.

Висновки суду першої інстанції, що енергопостачальник на підтвердження своїх вимог не надав жодного доказу, які б підтверджували обгрунтованість та правомірність нарахування оплати за спожиту електричну енергію споживачу ОСОБА_1, відповідають дослідженим матеріалам справи, а тому обґрунтовано визнані судом підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 недорахованої електричної енергії в сумі 2968,26 грн., судового збору в розмірі 229,40 грн. та неврахованої електричної енергії в розмірі 7075,81 грн., оскільки воно ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не навело доказів, які б спростовували такий висновок суду.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання дій працівників державного підприємства «Регіональні електричні мережі», щодо відключення квартири АДРЕСА_1 неправомірними та стягнення з державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь ОСОБА_1 1500 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом розмір моральної шкоди 1500 грн. повністю відповідає глибині моральних та фізичних страждань ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій працівників Державного підприємства «Регіональні електричні мережі».

Проте, колегія суддів не може погодитись с висновком суду першої інстанції в частині визнання акту № 31419 від 05 червня 2013 року недійсним, так як звернення до суду із зазначеним позовом не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до положень статей 15, 16 ЦК не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи. Зазначений акт є лише фіксацією порушення, що було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання зазначених вище Правил. Згідно зі ст. 57 ЦПК такий акт є лише доказом, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом відповідно до вимог ст. 212 ЦПК (постанова Верховного Суду України від 6 червня 2011 р. у справі N 6-4цс11).

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності дій від 27.08.2012 року, відключення ОСОБА_1 від енергопостачання та складання акту № 31419 від 05.06.2013 року жодними належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджуються, а тому не можуть вплинути на законність рішення суду першої інстанції в цій частині.

Доводи апеляційної скарги, що абонент ОСОБА_1 систематично не доплачувала за спожиту електроенергію також не знайшли свого підтвердження, а тому також не можуть були підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги в частині не надання відповідачем аргументованих доказів, підтверджуючих спричинення позивачем моральної шкоди, та її розмір також не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині є цілком обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними та допустимими доказами не підтверджені,не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визнання акту № 31419 від 05 червня 2013 року недійсним здійснені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення в цій частині рішення про відмову в задоволені позовних вимог в частині визнання акту №31419 від 05 червня 2013 року недійсним .

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання акту №31419 від 05 червня 2013 року недійсним.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про визнання акту №31419 від 05 червня 2013 року недійсним відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення .

Судді: