АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа   №    22-ц - 6082/2006 р.                                          Головуючий 1 інст. Федосенко В.В.

Категорія трудова                                                                   Доповідач                 Луспеник Д.Д.

_{ОКРЕМА УХВАЛА}

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -     судді Луспеника Д.Д.,

суддів     -       -                Швецової Л.А. Яцини В.Б.,

при секретарі -                Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника (за дорученням) Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2006 р.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України про поновлення розміру заробітної плати, стягнення недоплаченої заробітної плати, стягнення доплати до мінімального розміру зарплати, про зобов'язання встановити у майбутньому максимальний розмір зарплати відповідно до посади, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення суми недоплаченого заробітку за участь в судових процесах, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 20.12.2006 р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.10.2006 p., яким вирішений вказаний вище трудовий спір, частково скасовано та спір вирішений по суті.

При розгляді справи апеляційною інстанцією були встановлені порушення з боку судді суду першої інстанції, під головуванням якого ухвалене судове рішення у справі.

Судом встановлено, що позов ОСОБА_1 про поновлення розміру посадового окладу надійшов у провадження судді Федосенка В.В. у листопаді 1992 p., де були заявлені й інші вимоги. 6.01.1994 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'єднання позовів та розгляду в окремому провадженні вказаного позову, посилаючись на те, що недоплата зарплати суттєво впливає на його спосіб життя (т.1, а.с.4).

Незважаючи на це, судом вказана заява розглянута лише 9.01.1997 р. і позовні вимоги роз'єднані (т.1, а.с. 1-3).

Після цього нескладні за своїм правовим характером позовні вимоги тривалий час розглядалися по суті, що призвело до постійного уточнення позовних вимог і лише 12.03.1998 р. призначена судово-бухгалтерська експертиза, питання про призначення якої за правилами ЦПК України слід було обговорювати при проведенні підготовки справи до судового розгляду (ст. 143 ЦПК 1963 p.). Провадження у справі зупинено (т.1, а.с. 172).

Крім того, незважаючи на те, що право призначати відповідні експертизи надано суду першої інстанції, судова колегія звертає увагу на те, що питання, поставлені перед експертами, виходили за межі предмета позову, які  стосувалися  вирішення правового характеру (чи дійсно були змінені умови праці без згоди позивача), а не питання факту, на які експерт не вправі відповідати.

Також суд, на порушення вимог ЦПК, попередньо не витребував від відповідача бухгалтерські документи для надання експертам, а зазначив, щоб експерт сам їх отримав (знаючи, що експерт на це немає права).

Після цього суд не реагував на клопотання експерта про надання бухгалтерських документів та попередньої оплати (т.1, а.с. 175), внаслідок чого 6.10.1998 р. експертна установа повернула справу до суду без надання висновку (т.1, а.с. 176).

Районний суд у жовтні 1998 р. знову направляє справу на експертизу (ХНД1СЕ), не витребовуючи бухгалтерські документи, тому 10.12.1998 р. справа повторно повернута до суду (т.1, а.с. 184).

На порушення ст. 226 ЦПК 1963 р., суд після цього ухвалою не відновив провадження у справі, проте розпочав її розглядати по суті, а 15.03.1999 р. знову же призначив зазначену вище судово-бухгалтерську експертизу (потреби в якій не було), не витребувавши бухгалтерські документи, а запропонувавши експертам самим їх віднайти у відповідача (т.1, а.с. 190), внаслідок- чого до суду надійшли клопотання про надання документів та оплати, на що суд не реагував і справа 2.04.1999 р. повернута до суду.

На порушення ст. 226 ЦПК 1963 р., суд після цього ухвалою не відновив провадження у справі, проте розпочав її розглядати по суті, що вказує на те, що ухвала про призначення експертизи вже не мала правового значення (провадження у справі відновлено фактично). Останнє судове засідання було проведено 26.05.1999 р. (т.1, а.с. 197) і зробивши один запит про надання документів.

Після цього, до 5.12.2003 p., матеріали справи вказують на те, що справа по суті взагалі не розглядалася, знаходилася в провадженні суду (судді) і знову направлена на експертизу без постановлення відповідної ухвали, а на підставі ухвали від 15.03.1999 p., яка вже втратила свою юридичну силу (т.1, а.с.210). Як і раніше, у зв'язку з тим, що суд не реагував на клопотання про витребування бухгалтерських документів та щодо оплати, 9.02.2004 р. справа повернута до суду (т.1, а.с. 216). Після цього суд знову безпідставно (без постановлення процесуального документу) направив справу на експертизу, не реагуючи на клопотання про потребу в документах і 6.09.2004 р. справа надійшла до суду (т.1, а.с. 222).

Після цього справа розглядається по суті, а 24.12.2004 р. в черговий раз безпідставно, без постановлення ухвали, на підставі ухвали від 15.03.1999 р. справа направляється на експертизу (т.1, а.с. 256), однак 29.03.2005 р. повернута до суду без виконання (т.1, а.с. 258).

Після цього справа розглядалася по суті і 11.10.2006 р. ухвалене рішення без проведення експертизи (яка і не потрібна була).

Таким чином, судова колегія звертає увагу на те, що тривалість судових процедур, які не були викликані особливою необхідністю, тобто розгляд справи, тривали з листопада 1992 р. по 11.10.2006 р. За цей час справа постійно знаходились у провадженні суду, в апеляційному чи касаційному порядку не переглядалася.

На думку судової колегії, судом були порушені положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та і основоположних свобод щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

З урахуванням характеру спору, поведінки сторін та суду в процесі, судова колегія вважає, що розумні строки розгляду справи були порушені.

Судова колегія вважає за необхідне про зазначені вище факти довести до відома голови ради суддів Харківської області для належного реагування і прийняття відповідних заходів, а також для інформації голові апеляційного суду Харківської області - члену Ради суддів України Бородіну М.М.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 211, 320 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Про зазначене в ухвалі судової колегії апеляційного суду довести до відома голови ради суддів Харківської області для належного реагування та повідомлення про вжиті заходи у встановлений законом строк, а також у порядку інформування - голові апеляційного суду Харківської області - члену Ради суддів України Бородіну М.М.