ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

03 липня 2006 р.

№ 7/37

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

касаційної скарги

касаційної скарги Акціонерного комерційного банку “Прем’єрбанк”, м. Дніпропетровськ

на	постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2006

у справі

господарського суду Дніпропетровської області № 7/37

за позовом

Акціонерного комерційного банку “Прем’єрбанк”

до

Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Концерн Регіони України”, м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Екологія”, м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Іріола Фрахт”, м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Торгова Група Планета”, м. Дніпропетровськ

про	визнання недійсними депозитних договорів

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явилися;

від відповідачів:

ЗАТ з ІІ “Концерн Регіони України” –не з’явилися;

ТОВ з ІІ “Екологія” – не з’явилися;

ТОВ з ІІ “Іріола Фрахт” –Мешечко О.П.;

ТОВ з ІІ “Торгова Група Планета” –не з’явилися.

УСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний банк “Прем’єрбанк” у січні 2006 року звернувся з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Концерн Регіони України”, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Екологія”, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Іріола Фрахт”, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Торгова Група Планета” про визнання депозитних договорів недійсними, з застосуванням наслідків визнання договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 (суддя Коваль Л.А.) накладено арешт на майно відповідачів.

 Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 (судді: Науменко І.М. –головуючий, Білецька Л.М., Голяшкін О.В.) ухвала скасована, відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, а справу направлено до господарського суду для розгляду по суті.

У касаційній скарзі Акціонерний комерційний банк “Прем’єрбанк” просив постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін, покликаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції виходив з необхідності доказування факту дій відповідачів, направлених на зменшення майна, чого норми статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачають. Суд першої інстанції дійшов правильного припущення щодо утруднення або неможливості виконання рішення без накладення арешту на майно; також судом враховано наявність зобов’язань перед кредиторами-вкладниками, оскільки позивач знаходиться в стадії ліквідації.

Заслухавши представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Іріола Фрахт”, та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає їх обгрунтованими, а касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позовних вимог апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач не представив жодного доказу, підтверджуючого, що відповідачі розпочали здійснювати дії, які дають підстави вважати, що майно, в тому числі і грошові кошти можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Із такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, з таких підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тому суд першої інстанції діючи в межах повноважень, визначених зазначеною нормою, обгрунтовано зробив припущення щодо можливого ускладнення або взагалі неможливого виконання судового рішення на майбутнє, виходячи з того, що право відповідачів самостійно розпоряджатися належними їм грошовими коштами та майном, суму грошових коштів, передача, яких передбачалася оспорюваними договорами, та вартість векселів, якими передбачався розрахунок за право вимоги за оспорюваними договорами, є значною для будь-якого суб’єкта господарювання.

Також правильно місцевий господарський суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно відповідачів узяв до уваги наявність зобов’язань перед кредиторами-вкладниками, в тому числі фізичними особами, оскільки позивач знаходиться на стадії ліквідації.

Твердження апеляційного господарського суду щодо недоведеності позивачем дій відповідачів, спрямованих на зменшення майна та грошових коштів, не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні забезпечення позовних вимог, без урахування конкретних обставин справи.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Прем’єрбанк” задоволити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 7/37 скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006.

Головуючий суддя

В.Я. Карабань

Суддя

Л.В. Ковтонюк

Суддя

В.В. Чабан