АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Боголюбської Л.Б.,
суддів: Дзюбіна В.В., Бєлан Н.О.,
при секретарі судового засідання: Ушаковій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року в кримінальному провадженні № 12013110040014190, -
за участю сторони обвинувачення: прокурора Ємця А.А.,
потерпілого: ОСОБА_2,
обвинуваченого: ОСОБА_1
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іванків, Погребишенського району,Вінницької області, громадянин України, розлучений, працюючий неофіційно водієм, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий -
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та на нього покладено виконання обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. витрат на оплату правової допомоги.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 27 серпня 2013 року, приблизно о 14 год. 00 хв., керуючи технічно справним вантажним автомобілем «РЕНО», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по другій смузі проїзної частини пр-ту Визволителів у напрямку від пр-ту Броварського в бік пр-ту Перова в м. Києві, у той час, як ОСОБА_2, керуючи технічно справним мотоциклом «ОУТЛУК» реєстраційний номер НОМЕР_4 рухався в другій смузі проїзної частини пр.-ту Визволителів попереду вказано автомобіля «РЕНО» у попутному напрямку. Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. п. 10.1, 13.1, 13.3. Правил дорожнього руху України, яке виразилось в тому, що він, рухаючись по вказаному проспекту, проїжджаючи навпроти будинку № 15, наздогнав мотоцикл «ОУТЛУК» під керуванням ОСОБА_2, після чого частково перестроївся в третю смугу руху попутного напрямку з метою подальшого обгону вказаного мотоциклу, при цьому не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а також не дотримавшись безпечного інтервалу до мотоциклу, який рухався з меншою швидкістю попереду нього, почав зміщуватись праворуч у смугу руху мотоцикла, в результаті чого заднім правим колесом свого автомобіля скоїв зіткнення з лівою боковою частиною мотоцикла «ОУТЛУК» під керуванням водія ОСОБА_2, від чого останній впав на проїзну частину. При цьому водій ОСОБА_2, виявивши попереду себе ліворуч небезпеку для руху в виді автомобіля «РЕНО», одразу застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення транспортних засобів не зміг, так як не мав технічної можливості.
В результаті даної ДТП водію мотоциклу - ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1562/Е від 25.09.2013 року відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року відносно нього змінити, звільнивши його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, або застосувати випробувальний термін на 1 рік 6 місяців іспитового строку також і до додаткового покарання.
ОСОБА_1 зазначає, що вчинений ним злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, є таким, що вчинений з необережності, крім того обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, добровільно сплатив половину суми, стягнутої з нього за вироком суду на користь потерпілого, а також обвинувачений зазначає, що керування транспортним засобом є його єдиним видом заробітку.
В свою чергу прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі просить вищезазначений вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання строком на 2 роки.
Прокурор зазначає, що судом не враховано в повній мірі дані про особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_1 11 разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, зокрема 6 разів за порушення правил, передбачених ст. 124 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а проти апеляційної скарги прокурора заперечував, заслухавши прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу подану прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, доводи потерпілого, який погодився з вимогами апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду і яким судом надано належну оцінку в їх сукупності.
Так, винуватість ОСОБА_1, крім його показань про обставини дорожньо - транспортної пригоди, підтверджується також показаннями потерпілого ОСОБА_2 про ті ж події та про характер отриманих ним тілесних ушкоджень; показаннями свідка ОСОБА_3, який був безпосереднім свідком події, та підтвердив показання потерпілого; даними, що містяться у висновках експерта № 398 ат від 25.09.2013 року ( т.1, а.с.97 - 100) щодо обставин і механізму дорожньо - транспортної пригоди, відповідно до яких в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Рено» реєстраційний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 13.1, 13.3 правил дорожнього руху України; даними, що містяться у висновках судово - медичної експертизи № 1562/Е від 25.09.2013 року щодо характеру, локалізації, механізму утворення, виявлених у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а також ступеню їх тяжкості, іншими дослідженими судом першої інстанції доказами.
В апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого ці висновки суду та фактичні обставини справи не оспорюються.
Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг і нарікань не надходило, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання. судом першої інстанції не встановлено.
Таким чином, судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які обвинувачений посилається в своїй апеляційній скарзі, а тому колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував і це свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та відповідати за свої незаконні вчинки, як на обставини, що дають підстави визнати призначене обвинуваченому покарання як занадто м'яке, свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанції не знайшли та були спростовані потерпілим, який повідомив, що ОСОБА_1 відшкодував завдану шкоду і приніс свої вибачення, які потерпілим прийняті.
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання у виді обмеження волі та прийняв рішення про звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням та належним чином це своє рішення мотивував, а тому колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку районного суду в зв'язку з невідповідністю призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також в зв'язку із неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання.
Відповідно до положень ст. 75 КК України звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою не допускається.
Таким чином, вимоги обвинуваченого в його апеляційній скарзі про застосування випробування і до призначеного йому додаткового покарання не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи характер дій та обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наслідки, які настали, а саме: заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, дані про те, що ОСОБА_1 і раніше допускалися порушення Правил дорожнього руху, колегія суддів не убачає підстав для зміни вироку суду в частині призначення обвинуваченому додаткового покарання та задоволення цих його апеляційних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і зміни та скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013110040014190 щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
С У Д Д І:
_______________ _______________ _____________
Боголюбська Л.Б. Дзюбін В.В. Бєлан Н.О.
Справа № 11-кп/796/222/2014, Категорія КК: ч.1 ст. 286
Головуючий в 1-й інстанції Метелешко О.В.
Доповідач Боголюбська Л.Б.