Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 2-3539/11

Провадження № 22ц/782/804/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Ступіної Я.Ю.,

за участю секретаря - Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 січня 2014 року по справі за позовом ПАТ Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому посилався на те, що 18.06.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № ПК 31/07-13, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 10000 грн. із розрахунку 3.0% на місяць строком з 18.06.2007 року по 18.06.2010 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. Відповідно до умов кредитного договору, викладених в п. 2.3.1, 2.3.2 відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 15 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в п. 2.3.1 кредитного договору. Відповідачем станом на 02.02.2011 року порушені пункти 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами. Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, якщо відповідач не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 2.3.2 кредитного договору. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 кредитного договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань відповідача щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.5 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 кредитного договору більш ніж на два дні, відповідач сплачує позивачу фіксований штраф у розмірі 30 грн. Станом на 02.02.2011 року за відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 12800.13 грн., в тому числі: непогашений кредит - 6090.15 грн.; несплачені відсотки - 4315.33 грн.; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 2034.65 грн., несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 360 грн. У зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним говором платежів позивач неодноразово повідомляв відповідача про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак, на даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена. Відповідач уникає зустрічей з представниками позивача і не здійснює ніяких дій для погашення заборгованості. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з гр. ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором № ПК 31/07-13 від 18.06.2007 року в сумі 12800грн.13 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 128грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 січня 2014 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № ПК 31/07-13 від 18.06.2007 року у сумі 12 440 гривень 13 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 124 гривні 40 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечена розгляду справи у сумі 120 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовив за необґрунтованістю.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, але просив її задовольнити частково, а саме стягнути з нього на користь позивача заборгованість у сумі 6090.15 грн., давши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що 18.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ПК 31/07-13, згідно з яким банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 10000 грн. в порядку і на умовах, визначених договором, з відсотковою ставкою у розмірі 3 % на місяць та кінцевим терміном повернення кредиту 17 червня 2010 року. З умовами кредитного договору відповідач був ознайомлений в повному обсязі, про що свідчить його підпис на кредитному договорі від 18.06.2007 року. Згідно з п. 4.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. п. 2.3.2 цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.5 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Згідно з п. 4.2 кредитного договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 цього договору більш ніж на 2 дні позичальник сплачує банку фіксований штраф у розмірі 30 грн. Згідно з п. 4.3 кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок. З часу укладення кредитного договору і до квітня 2009 року відповідачем умови кредитного договору виконувалися у повному обсязі, а потім відповідач став порушувати умови договору. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 02.02.2011 року заборгованість ОСОБА_2 перед Публічні акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» становить 12800,13 грн., в тому числі непогашений кредит - 6090,15 грн., несплачені відсотки - 4315,33 грн., несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 2034,65 грн., несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 360 грн.

Також, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що відповідачем не заперечувалася наявність у нього заборгованості перед ПАТ КБ «Надра» за непогашеним кредитом у сумі 6090,15 грн. Тому суд вважав, що позов в частині стягнення з відповідача с непогашеного кредиту у розмірі 6090,15 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача несплачених відсотків та несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язань, то суд дійшов висновку про те, що вони також підлягають задоволенню. При цьому судом було враховано, що строк позовної давності сторонами було збільшено до 10 років, тому посилання відповідача на те, що позивачем невірно розрахована пеня у зв'язку з не застосуванням строків позовної давності, суд до уваги не прийняв. Посилання відповідача на те, що банк надмірно розрахував проценти - до дати подачі позову, а не до кінцевої дати повернення кредиту, суд також вважає помилковим, оскільки на день подання позову грошове зобов'язання не було виконане відповідачем, а тому банк мав право нараховувати проценти і в цей період. Крім того, перевіривши правильність обчислення процентів та пені, суд погодився з розрахунком, наданим позивачем, який визначений у відповідності до укладеного кредитного договору, а тому дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь несплачених відсотків та несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язань також підлягають задоволенню (несплачені відсотки у сумі 4315,33 грн., несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань у сумі 2034,65 грн.).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу у сумі 360 грн., суд виходив з того, що позивач мав довести правомірність нарахування штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу та його розмір, однак позивачем суду не надано належного розрахунку зазначеної суми, не вказаний період нарахування штрафу, тобто не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачу в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу.

Обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права вимагати від апелянта дострокової сплатити вказаних у позовній заяві грошових коштів у зв'язку з тим, що відповідно до п. 3.2.3 та п. 3.2.2 позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за договором щодо повернення кредиту в разі, якщо боржник впродовж 14 днів від дня отримання вимоги Банку не внесе черговий платіж, але письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання банком апелянту направлено не було, так як він таких вимог не отримував, а також про те, що апелянт не отримував також ніяких вимог щодо сплати пені (п. 3.3.5, п. 4.1 договору), не заслуговують на увагу, так як згідно п. 2.3.3 кредитного договору кінцевим терміном повернення кредиту сторонами встановлено 17 червня 2010 року. До суду позивач звернувся з даним позовом в жовтні 2011 року, тобто після закінчення терміну виконання зобов'язання за даним кредитним договором. Таким чином, посилання апелянта на те, що позивач вимагає від нього дострокового погашення кредиту, не відповідає матеріалам справи. Не передбачено умовами кредитного договору також повідомляти боржника про необхідність сплати нарахованої пені.

Не є підставою для скасування рішення суду також посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що коли в нього не стало можливості виплачувати кредит, у м. Сєвєродонецьк закрилося відділення банку, що йому ніхто не повідомив нову адресу відділення, а він особисто не повинен був слідкувати за місцем переїзду банку, так як згідно п. 2.3.1 кредитного договору апелянт повинен був повертати отриманий кредит та сплачувати нараховані відсотки шляхом безготівково перерахування або внесення готівкою коштів на поточний рахунок № 78483600 у порядку, передбаченому п. 2.3.2 договору шляхом сплати мінімального необхідного платежу у розмірі 468грн. Внесені боржником суми на зазначений рахунок згідно п. 2.3.2 списуються банком з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості. Доказів того, що апелянт перераховував мінімальний платіж на зазначений поточний рахунок, але банк повертав ці суми, суду надано не було. Більш того, апелянт під час розгляду справи в апеляційній інстанції пояснив, що він взагалі не здійснював таких платежів.

Не відповідають обставинам справи також доводи апеляційної скарги про те, що оскільки кредитний договір діє до 17.06.2010 року, то і нарахування процентів за користування кредитними коштами позивач має право розраховувати тільки до кінця дії договору, тобто тільки до 17.06.2010 року, так як згідно п. 7.4 кредитного договору він діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, а судом встановлено і цього не заперечує апелянт, що взяте ним на себе зобов'язання по поверненню отриманих в кредит коштів, апелянтом не виконано до теперішнього часу. При цьому апеляційний суд враховує те, що згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином, відповідно до ч.1 даної статті час, протягом якого сторони можуть здійснити передбачені договором права і виконати обов'язки складає строк договору (строк дії договору). Строк дії договору може або співпадати із строком виконання сторонами своїх обов'язків за договором, або бути більшим за нього, охоплювати його. Так, наприклад, в договорах часто зазначається, що вони діють до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків. Договір набуває чинності і пов'язує сторони правовим зв'язком з моменту його укладення, а строк ( термін) виконання обов'язків за договором визначається сторонами на їх власний розсуд. Строк ( термін) виконання обов'язків може визначатися шляхом вказівки на настання певної події, на здійснення певних дій, а може не визначатися взагалі або визначатися моментом вимоги. Згідно п. 2.3.3 кредитного договору позичальник дійсно зобов'язався останню сплату платежу здійснити не пізніше 17 червня 2010 року. Але п. 7.4 даного договору, як уже зазначалося, передбачено, що цей договір діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань. Крім того, відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. З наведеного вбачається, що проценти за договором нараховуються у розмірі передбаченому договором по день фактичного повернення кредиту. За таких обставин висновок суду про стягнення процентів за весь період до 02.02.2011 року відповідає нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно не застосував до пені строк позовної давності в 1 рік , не заслуговують на увагу, так як сторонами згідно п. 6.3 кредитного договору збільшено термін позовної давності, в тому числі і по пені, до 10 років.

Не є підставою для скасування рішення суду також посилання апелянта в апеляційній скарзі та не, що позивач не надав до позовної заяви довідку про дійсний розмір подвійної облікової ставки НБУ, хоча посилається у своєму розрахунку на ці розміри ставок, так як дана інформація є загальнодоступною і поміщається НБУ на своєму офіційному сайді. Більш того, судом перевірено, що зазначений в розрахунку позивача розмір подвійної облікової ставки НБУ, є вірним.

Не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, також посилання відповідача на те, що судом не були прийняті до уваги його пояснення, а були прийняті тільки пояснення позивача, так як суд дав належну правову оцінку в межах наданої йому законом компетенції як поясненням відповідача, так і вимогам позивача, викладеним в позовній заяві, в їх сукупності з іншими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано не задовольнив вимогу апелянта про обов'язкову явку представника позивача в судове засідання, чим порушив його право на повний та об'єктивний розгляд справи, що це свідчить про якусь зацікавленість суду у якнайшвидшому розгляді справи, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення, так як фактично є припущенням відповідача. Підстави для визнання явки сторони по справі обов'язковою визначені законом. У даному випадку позивач просив слухати справу у відсутності його представника, а у суду не було необхідності у тому, щоб представник позивача дав особисті пояснення по справі.

Інші доводи апеляційної скарги фактично містять суб'єктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що підстав для скасування чи зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не має, так як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді