ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 р. | № 14/387-31/40 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: | Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Акціонерного товариства "Норд", м. Донецьк |
на рішення | господарського суду м. Києва від 14.02.2006 |
та постанову | Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 |
у справі | № 14/387 –31/40 |
за позовом | Акціонерного товариства "Норд", м. Донецьк |
до | Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси", м. Київ |
про | стягнення 613 342, 05 грн. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Майорова І.О. за дов. від 09.06.2006 №03/06/-юр |
від відповідача: | Григор'єв І.О. за дов. від 22.12.2004 №8-28/63 (у справі т.1, а.с.137) |
ВСТАНОВИВ:
Акціонерним товариством ?Норд? заявлений позов до господарського суду м. Києва про стягнення з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини ?Укрекокомресурси? на підставі ст. ст. 16, 610, 611, 621, 623 Цивільного кодексу України збитків у сумі 613 342,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем зазначена сума була перерахована на протязі 2002–2005 років відповідно до договору від 20.09.2002 № 57 у вигляді плати за послуги з утилізації відходів, які фактично не отримані.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Рішенням господарського суду м.Києва від 01.07.2005(суддя Калатай Н.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2005р. (судді: Шаргало В.І. –головуючий, Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.) - у задоволенні позову відмовлено.
За касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Норд? судові рішення переглянуті в касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005 скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Ця постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, зокрема, не досліджені обставини щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором на переробку та утилізацію тари (упаковки) з оформленням обсягів наданих послуг відповідними актами.
При новому розгляді рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2006 (суддя: Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 (судді: Розваляєва Т.С. –головуючий, Бившева Л.І., Данилова Т.Б.) - у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, судові інстанції виходили із того, що позивач є підприємством –імпортером продукції у тарі (упаковці), і відповідно до законодавства України зобов'язаний забезпечувати вивезення чи утилізацію використаної тари.
Суди дійшли висновку про не доведеність позивачем факту наявності вини відповідача про ухилення від виконання договірних зобов'язань, що стало підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення збитків.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Акціонерне товариство "Норд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, товариство мотивує порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
На обґрунтування касаційної скарги товариство наводить наступні доводи:
-судами ?проігноровано? приписи ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в частині того, що не маючи повного надрукованого тексту рішення, без будь–якої згоди сторін, судді оголосили вступну та резолютивну частину ?віртуальних?? рішення та постанови;
-судом першої інстанції порушені норми процесуального права у вигляді незадоволення клопотань про призначення судово–бухгалтерської експертизи, про витребування бухгалтерських документів;
-зазначені у постанові Вищого господарського суду України недоліки та помилки судів першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді не усунуті;
-судами порушені приписи ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини справи не підтверджені певними засобами доказування;
-господарськими судами не взято до уваги те, що матеріали проведених
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва та Державною контрольно –ревізійною службою у м. Києві перевірок не свідчать та не підтверджують виконання відповідачем зобов'язань за договором; перевірки проводилися у м. Києві, тоді як послуги повинні були надаватися у м. Донецьку - за місцем знаходження Донецького обласного управління Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини ?Укрекокомресурси?;
-на актах виконаних робіт підпис вчинено не уповноваженою особою та скріплений печаткою канцелярії АТ ?Норд?, яка не призначена для скріплення угод чи офіційних документів; акт розрахунків свідчить лише про факт перерахування грошових коштів АТ ?Норд?.
Крім того, скаржник вважає, що при ухваленні рішень судом допущено неправильне застосування ст. ст. 614, 906 Цивільного кодексу України та порушено ст. 22 цього кодексу, оскільки не враховано, що ?ні одна із сторін не вправі збагачуватися за рахунок іншої?.
Від Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини ?Укрекокомресурси? надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить касаційний суд залишити судові акти без змін.
При цьому, компанія посилається на те, що судами під час розгляду справи повно, всебічно та об'єктивно вивчені матеріали справи, що дало можливість без будь –яких порушень матеріального та процесуального права прийняти обґрунтовані, правосудні рішення та постанову відповідно до діючого законодавства України та з урахуванням вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 ?Про судове рішення?.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке:
Згідно з імперативними вимогами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі 20.09.2002 укладений договір №57, за умовами якого Компанія прийняла на себе зобов’язання щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), ввезеної підприємством на територію України згідно норм утилізації у відсотках до загальної маси тари, визначеної за роками (п.2.1. договору).
Відповідно до п.2.2. договору АТ ?Норд? зобов'язане прийняти зазначені у п.2.1. послуги з оформленням відповідного акта виконаних робіт та оплатити послуги Компанії у відповідності з аркушем про пакування і вантажною митною декларацією згідно з тарифами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915 (зі змінами).
На виконання умов договору позивачем за період з 30.09.2002 по 16.02.2005 перераховано відповідачу 613342,05грн.
Із наявних у справі платіжних доручень вбачається, що грошові кошти перераховувалися за утилізацію конкретних видів тари із вказівкою її кількості, що визначалася на підставі аркуша про пакування і вантажної митної декларації.
Розділом 3 цього договору встановлений порядок розрахунків, за яким оплату послуг Компанії АТ ?Норд? здійснює шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок не пізніше 7–ми денного строку від дня митного оформлення вантажу.
Отже, обов'язок щодо здійснення розрахунків за договором виникає у товариства з дня митного оформлення вантажу і має проводитися на підставі аркуша про пакування і вантажної митної декларації, незалежно від термінів надання Компанією актів про виконані послуги.
Зазначене кореспондується з приписами Закону України ?Про відходи? від 05.03.1998 №187/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані; зокрема, забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію, передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Порядок надання послуг Державною компанією ?Укрекокомресурси?, яка утворена з метою провадження в Україні екологічної діяльності і надання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, що вбачається із затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2002 №1393 (зі змінами згідно Постанови КМУ від 26.11.2003 №1844) Статуту компанії, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915 ?Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини?.
Пунктом 5 зазначеної Постанови передбачено, що підприємства, установи, організації, що імпортують продукцію в тарі (упаковці), у разі укладення угод на поставку в Україну товарної продукції зобов'язані передбачити утилізацію чи вивезення з України всього обсягу використаних матеріалів і тари. При цьому підприємства, установи, організації, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції або імпортують продукцію в тарі (упаковці), можуть це виконувати;
самостійно з дотриманням вимог законодавства здійснювати збирання, сортування, заготівлю та утилізацію використаної тари (упаковки) відповідно до мінімальних норм утилізації;
шляхом укладення договорів про надання послуг із збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) з Компанією чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується та утворюється відповідна використана тара (упаковка), а також здійснення оплати за надання обумовлених послуг згідно із загальним обсягом тари (упаковки), яка використовується для пакування та перевезення продукції за затвердженими тарифами.
Плата за надання Компанією зазначених послуг встановлюється відповідно до тарифів, затверджених пунктом 2 цієї постанови, та вноситься підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції і не забезпечують її приймання та утилізацію, на спеціальний рахунок Компанії щокварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, а підприємствами - імпортерами продукції в тарі (упаковці) - не пізніше семи днів від дати митного оформлення продукції, що ввозиться на територію України.
В ході розгляду справи господарськими судами встановлено, що АТ ?Норд? є підприємством - імпортером продукції у тарі (упаковці), на яке відповідно до діючого законодавства покладений обов'язок утилізації чи вивезення з України всього обсягу використаних матеріалів і тари.
Укладений АТ ?Норд? з Компанією договір від 20.09.2002 №57 свідчить про те, що товариством обраний один із альтернативних шляхів виконання законодавчо встановлених обов'язків щодо утилізації чи вивезення з України тари (упаковки).
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915 та умов договору №57 Компанія надає послуги відносно тари (упаковки), у якій позивачем імпортовані товари на територію України для вільного розповсюдження.
Згідно з Порядком збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 року N 224 приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).
Підприємства, установи та організації, які використовують тару (упаковку) для пакування та транспортування продукції, імпортери продукції в тарі (упаковці) ведуть поточний облік обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання і утилізації використаної тари (упаковки); надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання і утилізації використаної тари (упаковки).
Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що Державна компанія "Укрекокомресурси" проводить роботу щодо розроблення, удосконалення та впровадження заходів з питань поводження з використаною тарою (упаковкою) в межах повноважень, наданих Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.
Надання Компанією послуг у вигляді збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари (упаковки) вказує на єдиний цикл з метою утилізації відходів та не підлягають ідентифікації щодо конкретного підприємства.
Оскільки позивачем не доведено здійснення ним збирання, сортування, транспортування використаної тари (упаковки) та передачі її на утилізацію, яке проводиться лише за наявності відповідної ліцензії, а також не підтверджено належними доказами, що ці послуги йому надавалися іншими спеціалізованими підприємствами по збиранню, заготівлі відходів як вторинної сировини, (наявність у справі договорів з цими іншими підприємствами ще не свідчить про їх фактичне виконання), а відтак, суди дійшли вірного висновку про недоведеність факту наявності вини з боку Компанії щодо ухилення від виконання зобов'язань за договором.
За таких встановлених обставин судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами вірно, виходячи з аналізу договору, фактичних відносин сторін та законодавства про поводження з відходами визначено правову природу укладеного між сторонами договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, направлений на досягнення певної мети –послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання та утилізації використаної тари та зроблений висновок про не доведеність позивачем факту порушення Компанією договірних зобов'язань при виконання умов даного договору і відповідно про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення збитків.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання вважається порушеним у випадку його повного (часткового) невиконання або неналежного виконання.
Відповідно до ст. 614 цього кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві згідно з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, за якими на сторони покладений обов'язок доведення обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, позивачеві належало довести обставини невиконання умов зобов'язання Компанією або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг передбачена статтею 906 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором про надання послуг Компанія надає товариству послугу щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари (упаковки), внаслідок якої позивач конкретно не отримує речовий результат, як це відбувається у підрядних зобов'язаннях.
Посилання скаржника на порушення приписів ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для скасування ухвалених у справі рішень, оскільки вступна та резолютивна частина рішення і постанови оголошені у судових засіданнях від 14.02.2006 та 11.04.2006 відповідно, про що свідчать протоколи судових засідань, з яких вбачається, що присутнім у засіданні представникам сторін роз'яснені їх права; на зазначені протоколи сторонами у встановленому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України порядку зауваження не подані.
Стосовно посилань скаржника на порушення судами норм процесуального права, а саме незадоволення клопотань останнього про призначення судово–бухгалтерської експертизи та про витребування бухгалтерських документів, судова колегія касаційної інстанції виходить із того, що зазначені процесуальні дії є правом суду, а не його обов'язком. Передбачений ст. 34 Господарського процесуального кодексу України принцип належності та допустимості доказів полягає у тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи, питання про належність доказів остаточно вирішується судом, який залучає необхідні для вирішення спору по суті докази.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги на певні обставини визнаються непереконливими з огляду на положення ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 у справі № 14/387-31/40 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства ?Норд?, м.Донецьк –залишити без задоволення.
Головуючий, суддя | Т. Добролюбова |
Суддя | Т. Гоголь |
Суддя | Л. Продаєвич |