Справа № 2-1219/11 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.

Провадження № 22-ц/780/1056/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П.

Категорія 26 19.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю,М.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецмагазин" про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в якому просив звернути стягнення на належну відповідачеві земельну ділянку у рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором, обґрунтовуючи тим, що 25 липня 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Автоспецмагазин» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № І-29/08, відповідно до якого відкрито кредитну лінію в розмірі, який не може перевищувати 1 500 000 гривень, а 30 липня 2009 року ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ТОВ «Автоспецмагазин» було укладено договір про внесення змін № ІІ-29/09 до кредитного договору. 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого за рахунок належної ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,15 га по АДРЕСА_1 забезпечено зобов'язання ТОВ «Автоспецмагазин» за кредитними зобов'язаннями перед Промінвестбанком за генеральною угодою №ІУ-04/08, кредитним договором № 1-29/08 на загальну суму кредиту 1 500 000 гривень. У зв'язку з тим, що зобов'язання відповідачем не виконуються, утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 757 111 грн. 93 коп., яка станом на 27.01.2011 року складається із заборгованості по кредиту в розмірі 1 500 000 грн., заборгованості за відсотками по простроченому кредиту в розмірі 135 780 грн. 82 коп., пені за простроченими відсотками по простроченому кредиту в розмірі 2 562 грн. 46 коп., пені за простроченим кредитом в розмірі 118 767 грн. 12 коп., пені за простроченою комісійної платою за грудень 2010 року в розмірі 1 грн. 53 коп.

Заочним рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2013 року позов задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,15 га, що належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223155400:05:109:0025, на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом реалізації з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та стягнуто судові витрати в розмірі 1 820 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права. Вважає, що банком було порушено його права, а саме не направлено повідомлення про наміри звернути стягнення на предмет іпотеки, а розрахунок заборгованості наданий позивачем не є належним доказом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки третя особа всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, відповідач є іпотекодавцем, а банк в свою чергу має право захистити своє порушене право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 585 ЦК України, одним із видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.

Статтею 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.ч.1,2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Частиною 2 статті 592 ЦК України передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави, зокрема і у випадках, встановлених договором.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на

підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з

договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцюта боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного

зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження

про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї

вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя

залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти

рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом

позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для

реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за

захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом

порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не

перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені

статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення

іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може

спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Судом встановлено, що 25 липня 2008 року між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ТОВ «Автоспецмагазин» було укладено генеральну угоду про співпрацю щодо кредитування, що підтверджується копією угоди.

25 липня 2008 року між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ТОВ «Автоспецмагазин» було укладено кредитний договір № І-29/08, відповідно до якого відкрито кредитну лінію в розмірі, який не може перевищувати 1 500 000 гривень, а 30 липня 2009 року Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ «Автоспецмагазин» було укладено договір про внесення змін № ІІ-29/09 до вказаного вище кредитного договору, що підтверджується копіями договорів.

25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» було укладено, а приватним нотаріусом ОСОБА_3 посвідчено договір іпотеки, згідно умов якого за рахунок належної ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,15 га по АДРЕСА_1 забезпечено зобов'язання ТОВ «Автоспецмагазин» за кредитними зобов'язаннями перед Промінвестбанком за генеральною угодою №ІУ-04/08, кредитним договором № 1-29/08 на загальну суму кредиту 1 500 000 гривень, що підтверджується копією договору та іншими матеріалами справи.

Згідно розрахунку заборгованості борг за кредитним договором складає 1 757 111 грн. 93 коп., який станом на 27.01.2011 року складається із заборгованості по кредиту в розмірі 1 500 000 грн., заборгованості за відсотками по простроченому кредиту в розмірі 135 780 грн. 82 коп., пені за простроченими відсотками по простроченому кредиту в розмірі 2 562 грн. 46 коп., пені за простроченим кредитом в розмірі 118 767 грн. 12 коп., пені за простроченою комісійної платою за грудень 2010 року в розмірі 1 грн. 53 коп.

Згідно зворотних почтових повідомлень відповідачу та третій особі були направлені письмові претензії (а.с19-22 т.1). Позивач відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» намагався врегулювати спір в досудовому порядку, але гроші банку своєчасно не були повернуті.

Судом також встановлено, що відповідач та третя особа в односторонньому порядку не виконують договірні зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений правомірно, третя особа всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, відповідач є іпотекодавцем , а банк в свою чергу має право захистити своє порушене право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача належним чином позивач не повідомив про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст.. 35 Закону України «Про іпотеку», не заслуговують на увагу оскільки, в матеріалах справи наявні зворотні почтові повідомлення з відмітками про особисте отримання претензій відповідачем та третьою особою, директором якого на час отримання повідомлення був відповідач.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по кредитному договору, не заслуговують на увагу, оскільки вони є не обґрунтованими, а данні зазначені в розрахунку відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: