ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 р. | № 26/65-8/67/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: | Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя |
на рішення | господарського суду Запорізької області від 22.03.2006 |
у справі | № 26/65-8/67/06 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя |
до | Державної виконавчої служби у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя |
про | повернення безпідставно стягнутого виконавчого збору в сумі 88511,45грн. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Лобіков Д.В. за дов. від 27.03.2006 №91 |
від відповідача: | не з'явилися, належним чином повідомленні про час і місце засідання суду |
ВСТАНОВИВ:
26.12.2005 року Відкрите акціонерне товариство ?Запоріжжяобленерго? звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просить зобов'язати Державну виконавчу службу у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя повернути безпідставно стягнутий виконавчий збір у сумі 88511,45грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2005 у справі № 26/363, яким з ВАТ ?Запоріжжяобленерго? на користь Запорізького державного науково –виробничого підприємства ?Система? було стягнуто 885114,53грн., скасоване постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2005, проте Доповідач: Продаєвич Л.В.
відбулося виконання цього рішення у примусовому порядку з відповідним стягненням виконавчого збору у зазначеній сумі.
Позивач, мотивуючи позов приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, просить повернути набуте без достатньої правової підстави майно.
22.03.2006 року Відкрите акціонерне товариство ?Запоріжжяобленерго? звернулося до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості другого відповідача - Відділення державного казначейства у м. Запоріжжя.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.03.2006 (суддя: Попова І.А.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що виконавчий збір відповідно до ст. 46 Закону України ?Про виконавче провадження? є витратами виконавчого провадження та не може бути визначений як ?збагачення? Державної виконавчої служби або ?набуття? нею майна в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ВАТ ?Запоріжжяобленерго? звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування, просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що при розгляді справи суд порушив вимоги процесуального законодавства щодо розгляду всіх фактичних обставин та відмовився з'ясовувати обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
На обґрунтування касаційної скарги товариство наводить наступні доводи:
- стягнутий у 2005 році виконавчий збір в розмірі 50% набула державна виконавча служба, яка фактично зберігала та розпоряджалася ним;
- у разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини, суд згідно зі ст. 8 Цивільного кодексу України, ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був застосувати аналогію закону;
- не задовольнивши клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача суд обмежив товариство у реалізації процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Рішення, ухвала та постанова господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України ?Про виконавче провадження? (далі - Закон № 606-ХІV).
Підставою для виконання рішення господарського суду є наказ.
Наказ –це виконавчий документ, який господарський суд видає стягувачеві або надсилає йому після набрання рішенням законної сили.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом, на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2005 у справі №26/363 про стягнення з ВАТ ?Запоріжяжобленерго? заборгованості у сумі 885114,50грн., державною виконавчою службою згідно з наказом господарського суду від 26.04.2005 у цій справі було відкрито виконавче провадження.
Позивач, посилаючись на скасування цього рішення касаційною інстанцією, вважає, що відповідачем безпідставно набуте майно у вигляді виконавчого збору у сумі 88511,45грн. При цьому, в якості правової підстави заявленого позову товариство послалося на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.
Отже, предметом позову у даній справі є вимога товариства, яке є боржником у виконавчому провадженні, до Державної виконавчої служби про повернення суми стягнутого виконавчого збору.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Згідно з цією нормою кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
повернення виконаного за недійсним правочином;
витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
При регулюванні цих відносин виникають два види зобов'язань з безпідставного збагачення –безпідставне придбання та безпідставне збереження.
Господарським судом вірно визначено, що зобов'язання щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, є наслідком збагачення однієї із сторін за рахунок іншої у разі незаконного володіння чужим майном, що в даному випадку не відбулося.
Колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду відзначає наступне:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
На спірні правовідносини примусового виконання судового рішення, пов’язані з нарахуванням, стягненням та утриманням коштів виконавчого збору органом державної виконавчої служби, поширюється вказана норма Конституції України, приписи Закону України ?Про виконавче провадження?, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Отже, правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні між державним виконавцем та стягувачем і боржником є адміністративно –процесуальними та регламентовані законодавством про виконавче провадження, оскільки державний виконавець у своїй діяльності щодо вчинення виконавчих дій може діяти лише в межах, чітко визначених Законом України ?Про виконавче провадження? та іншими нормативно –правовими актами, що регулюють ці правовідносини.
Відповідно до ст. 24 Закону № 606 - ХІV державний виконавець приймає до виконання державний документ і відкриває виконавче провадження. В постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання боржником рішення господарського суду. Крім того, він попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору відповідно до ст. 46 цього Закону та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, що передбачено ст. 45 Закону.
Фактичне повне виконання рішення за виконавчим документом згідно зі ст. 37 Закону є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 43 зазначеного Закону виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. Отже, з цього випливає тісний зв'язок між невиконанням рішення у добровільному порядку та стягненням з боржника виконавчого збору, який є обов'язковим за законом.
Як встановлено господарським судом, виконавче провадження про стягнення з ВАТ ?Запоріжжяобленерго? закінчене у зв'язку з фактичним виконанням.
Стягнутий з боржника виконавчий збір відповідно до ст. 46 Закону №606 - ХІV зараховується до коштів виконавчого провадження.
Цією статтею передбачено, що постанову про стягнення виконавчого збору може бути скасовано за поданням державного виконавця начальником відповідного відділу державної виконавчої служби у разі: зокрема, скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.12.2003 №14 ?Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження? у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення Цивільно - процесуального кодексу України та Господарсько –процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 45, 46 Закону № 606-ХІV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
А відтак, вимога повернення виконавчого збору за своєю суттю є оскарженням дій державної виконавчої служби і має розглядатися в рамках цього закону, який є спеціальним законом.
Таку ж правову позицію з даного питання викладено і Верховним Судом України у постанові від 16.09.2003 №03/143.
Отже, обраний товариством спосіб звернення за судовим захистом є неправильним, оскільки спірні відносини не регулюються Цивільним кодексом України, а врегульовані спеціальним законом про виконавче провадження та нормами Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів стосовно доводів товариства про обов'язок суду застосувати аналогію закону, зазначає наступне: аналогія закону застосовується щодо тих відносин, які не врегульовані конкретними правовими нормами, що містяться у законі, інших нормативних актах чи звичаях ділового обороту. Адже, як випливає зі ст. 8 Цивільного кодексу України аналогія закону може мати місце лише тоді, коли цивільні відносини не врегульовані ні законодавством, ні договором.
Як зазначалося вище спірні правовідносини врегульовані Законом України ?Про виконавче провадження?, іншими нормативно –правовими актами, приписами процесуальних кодексів України.
Згідно зі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Тобто, за приписами цієї статті суд у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи вирішує питання про достатність підстав для вчинення зазначеної процесуальної дії. З огляду на зазначене, доводи скаржника про допущені судом процесуальні порушення не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, судом першої інстанції з достатньою повнотою встановлені обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи та їм надана правильна юридична оцінка з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятого у цій справі судового рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.03.2006 у справі № 26/65-8/67/06 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Головуючий, суддя | Т. Добролюбова |
Суддя | Т. Гоголь |
Суддя | Л. Продаєвич |