донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2014 справа №905/807/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддівБогатиря К.В. Дучал Н.М., Ушенко Л.В.

При секретарі: Склярук С.І.

за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився

від скаржника:ОСОБА_4 - довір. № 2986 від 02.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 м. Київ

на ухвалу господарського судуДонецької області

від11.02.2014р.

у справі№ 905/807/14 (суддя Чорненька І.К.)

за заявою кредиторівОСОБА_6 м. Боярка; ОСОБА_7 м. Одеса; ОСОБА_8 м.Миколаїв; ОСОБА_5 м. Київ; ОСОБА_9 м. Київ; ОСОБА_10 м. Боярка; ОСОБА_11 м. Київ; ОСОБА_12 м. Київ; ОСОБА_13 м. Київ; ОСОБА_14 м. Київ; ОСОБА_15 м. Київ; ОСОБА_16 м. Київ; ОСОБА_17 м. Одеса; ОСОБА_18 м. Київ; ОСОБА_19 м. Одеса; ОСОБА_20 смт. Чабани, ОСОБА_21 м. Київ, ОСОБА_22 м.Кагарлик; ОСОБА_23 с. Угринів; ОСОБА_24 м. Київ; ОСОБА_25 м. Київ, ОСОБА_26 м. Київ

до боржникаприватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" м. Донецьк

пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 м. Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. у справі № 905/807/14, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційні доводи обґрунтовані тим, що суд безпідставно повернув заяву про порушення справи про банкрутство, оскільки заявниками були надані належні докази сплати судового збору, а саме: квитанції № 1153/з1 від 31.10.2013р. на суму 5 735грн. та № 1408 від 10.01.2014р. на суму 355грн., які були перераховані за реквізитами, вказаними у листі Управління Державного казначейства в Київському районі м. Донецька від 10.01.2014р. №1408.126.1. Також скаржник зауважує на тому, що господарським судом не було вирішено питання щодо надання доказів зарахування коштів до державного бюджету шляхом зобов'язання заявника надати відповідну довідку управління державного казначейства.

Апеляційна скарга ухвалою від 12.03.2014р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження. Також цією ухвалою апеляційний господарський суд зобов'язав скаржника надати оригінал заяви про порушення справи про банкрутство з усіма додатками до неї, які були повернуті оскаржуваною ухвалою господарського суду Донецької області.

Супровідним листом від 25.03.2014р. апелянтом були надані витребувані документи з усіма додатками (а.с.40-181).

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника апелянта, колегія суддів апеляційного суду встановила:

Ухвалою від 11.02.2014р. господарський суд Донецької області заяву ОСОБА_6 м.Боярка; ОСОБА_7 м. Одеса; ОСОБА_8 м.Миколаїв; ОСОБА_5 м. Київ; ОСОБА_9 м. Київ; ОСОБА_10 м. Боярка; ОСОБА_11 м. Київ; ОСОБА_12 м. Київ; ОСОБА_13 м.Київ; ОСОБА_14 м. Київ; ОСОБА_15 м. Київ; ОСОБА_16 м. Київ; ОСОБА_17 м. Одеса; ОСОБА_18 м. Київ; ОСОБА_19 м. Одеса; ОСОБА_20 смт. Чабани, ОСОБА_21 м. Київ, ОСОБА_22 м.Кагарлик; ОСОБА_23 с. Угринів; ОСОБА_24 м. Київ; ОСОБА_25 м. Київ, ОСОБА_26 м. Київ про порушення справи про банкрутство повернув без розгляду на підставі ст.ст. 11, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвала суду мотивована тим, що заяву подано 22 кредиторами, а згідно наданих квитанцій судовий збір сплачений лише 4 кредиторами. Також суд вважає, що платіжні документи, надані до заяви про банкрутство ПАТ "Міська страхова компанія", як докази сплати судового збору, - містять неправильні реквізити. Крім того, в квитанціях, доданих до заяви, відсутні відомості про зарахування судового збору до державного бюджету України. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання ініціюючими кредиторами належних доказів сплати судового збору.

Проте з такими висновками господарського суду Донецької області не погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

З наявних документів у матеріалах справи вбачається, що при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство "Міська страхова компанія" м. Донецьк ініціюючими кредиторами були надані оригінали квитанцій ПАТ «Приватбанк» № 14508.126.1 від 10.01.2014р. на суму 355,00грн. та ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 1153/з1 від 31.10.2013р. у сумі 5 735,00грн. (а.с.62, 63). При їх дослідженні апеляційним судом було встановлено, що судовий збір за подання заяви було сплачено на відповідний рахунок управління державного казначейської служби в Київському районі м. Донецька, який належить господарському суду Донецької області.

Платником судового збору згідно платіжних документів були ОСОБА_11 (кредитор) та ОСОБА_4 (представник кредитора ОСОБА_5).

У п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено: «У разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Якщо до господарського суду звертаються кілька позивачів з вимогою немайнового характеру до одного або кількох відповідачів, коли ціна позову відсутня і долю кожного з позивачів у такій ціні визначити неможливо, а предмет позову за вимогами кількох позивачів є одним і тим же, можлива сплата судового збору одним чи кількома з них у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону».

Також апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого суду щодо необхідності надання відомостей про зарахування судового збору до державного бюджету, оскільки вказане не передбачено Законом України «Про судовий збір».

У п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 зазначено, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

На думку апеляційного суду, у разі, якщо у господарського суду є сумніви щодо зарахування судового збору до державного бюджету, то він має право зобов'язати кредиторів надати відповідну довідку управління державного казначейства про зарахування за цим платіжним документом судового збору або самостійно направити до органів казначейської служби відповідний запит чи процесуальний документ. Отже, за відсутності інших підстав для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд повинен був прийняти її та витребувати відповідні докази.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для застосування ч. 1 ст. 15 Закону, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство б/н від 16.01.2014р. були додані належні докази сплати судового збору. Крім того, апелянтом надані довідки управління державної казначейської служби України в Київському районі м. Донецька від 07.03.2014р. №03-62/86 та № 03-62/85 про зарахування на рахунок 31217206783006 УДКСУ в Київському районі м. Донецька судового збору до господарського суду Донецької області у сумі 5 735,00грн. та 355,00грн. відповідно (а.с.60-61).

Донецький апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у заяві про порушення справи про банкрутство ідентифікаційного коду юридичної особи та реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Оскільки наявний в матеріалах справи оригінал заяви про порушення справи про банкрутство № 905/807/14 містить ідентифікаційний код боржника як юридичної особи. Проте, реєстраційний номер облікової картки платника податків надається лише фізичним особам органами податкової служби за умови, якщо особа за своїми релігійними переконаннями не відмовилась від нього. Отже, реєстраційний номер юридичній особі не присвоюється. Крім того, зазначення цього реквізиту не є обов'язковим, тому що в ч. 1 ст. 11 Закону зазначено, що особа вказує реєстраційний номер за його наявності.

У заяві від 16.01.2014р. про порушення справи про банкрутство реєстраційні (ідентифікаційні) податкові номери зазначені у всіх кредиторів - фізичних осіб, за винятком ОСОБА_25 ОСОБА_15 наявність або фактичну відсутність у кредитора фізичної особи реєстраційного номеру платника податків господарський суд Донецької області мав можливість з'ясувати вже після прийняття заяви до розгляду.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський суд Донецької області не правильно застосував вимоги ст.ст. 11, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при винесенні ухвали від 11.02.2014р. у справі № 905/807/14, тому вказана ухвала підлягає скасуванню, а у відповідності до вимог ст. 106 ГПК України матеріали справи № 905/807/14 підлягають направленню до господарського суду Донецької області для розгляду по суті заяви б/н від 16.01.2014р. про порушення справи про банкрутство.

Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. у справі № 905/807/17 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. у справі № 905/807/14 про банкрутство скасувати.

Направити матеріали по справі № 905/807/14 до господарського суду Донецької області для розгляду по суті заяви б/н від 16.01.2014р. про порушення справи про банкрутство.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

Л.В. Ушенко

Надруковано: 26 прим.:

1.боржнику, 1.скаржнику

21.кредитору, 1. у справу

1.ДАГС, 1.ГСДО