Справа № 2- 50 / 2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2008 року Обухівський районний суд Київської області

в складі:

головуючого: Малорода О.І.

при секретарі: Тітович О.В., Згірчі Л.В.

з участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Обухів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні ділянкою та покладення обов'язку вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить зобов'язати відповідача відновити знищені ним межові знаки, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та відновити її стан.

Позивач вимоги підтримав, додатково просить визнати його право власності на земельну ділянку. Вимоги обґрунтовує тим, що він купив приватизовану земельну ділянку розміром 0, 12 га, виготовив державний акт на своє ім'я в 1999 році і коли в червні 2007 року за його заявою землевпорядна організація перенесла межі ділянки в натуру то він остаточно дізнався, що відповідач самовільно зайняв частину його земельної ділянки.

Він виконав вимоги ст. 125, 126 ЗК України і став власником земельної ділянки. Відповідач до цього часу не виготовив державний акт, на став власником земельної ділянки і у рішенні ради на ім'я відповідача указано орієнтовний розмір земельної ділянки.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона згідно рішення ради отримала у користування земельну ділянку, від якої відмовилась на користь сина. 30.09.2003 року рада передала сину у безстрокове користування земельну ділянку, якою син користується і по даний час. Земельна ділянка сином не приватизована. Спору з попереднім сусідом про межу не було. Межі між ділянками існували по фактичному користуванню. Коли вони стали будувати огорожу та гараж то виник спір з відповідачем. Вважає, що межа між ділянками повинна проходити по фактичному користуванню, а не згідно державного акту і тому в позові слід відмовити.

Не визнає вимоги у в частині знищення межових знаків, поскільки знаки не знищені, а лише забиті в землю до висоти близько 10 см. Не може пояснити, чому в рішенні ради про передачу земельної ділянки у власність указано, орієнтовну площу ділянки в розмірі 0, 12 га з зазначенням, що остаточна площа буде визначена за технічною документацією.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Судом встановлено, що 12 квітня 1994 року виконавчий комітет Трипільської сільської ради виділив ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 0, 12 га в с Трипілля вул. Шевченко /бувша Бобрицька/, вона виготовила технічну документацію на земельну ділянку та отримала державний акт про право приватної власності на земельну розміром 0, 12 га. Межі земельної ділянки були перенесені в натуру.

20 жовтня 1998 року ОСОБА_4 продала, а позивач по справі ОСОБА_2 придбав вищевказану земельну ділянку.

30 червня 1999 року позивач отримав державний акт на своє ім'я на земельну ділянку розміром 0, 12 га та зареєстрував його в сільській раді, відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

25 жовтня 1996 року виконавчий комітет Трипільської сільської ради виділив ОСОБА_5 у користування земельну ділянку розміром 0, 12 га для будівництва жилого будинку.

30 вересня 2003 року Трипільська сільська рада виділила відповідачу ОСОБА_33емельну розміром 0, 12 га у користування, поскільки мати -ОСОБА_5 відмовилась від ділянки на користь сина.

28 жовтня 2003 року Трипільська сільська рада передала у власність ОСОБА_33емельну ділянку «орієнтовною» площею 0, 12 га указавши, що остаточна площа земельної ділянки буде визначена за технічною документацією.

Державний акт на ім'я відповідача до цього часу не виготовлено.

До виникнення спору сторони користувались ділянками по фактичним межам, що установились між сторонами.

Коли відповідач почав будувати авто гараж та огорожу, то між сторонами виник спір про межу.

За заявою позивача 19 червня 2007 року при перенесенні представником ТОВ МП «Кадастр» в натуру меж земельної ділянки було встановлено, що фактичні межі земельної ділянки не відповідають межам, визначеним у державному акті на ім'я позивача.

Також встановлено, що частина авто гаража, частина огорожі, будівельне сміття та декілька дерев відповідача розташовані на земельній ділянці позивача.

Межові знаки, виставлені представником ТОВ МП «Кадастр» відповідачем були забиті в землю. Над землею залишилось лише близько 10 см.

Указані обставини встановлено з показів сторін, свідків, матеріалів справи.

Так свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9В, дали аналогічні покази і пояснили, що рішенням виконавчого комітету було виділено 4 земельні ділянки розміром і розмір кожної ділянки становив 0, 12 га. Земельні ділянки відводились лише під забудову органами архітектури.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що з 1996 року працює землевпорядником в с Трипілля. ОСОБА_4 виготовила технічну документацію, отримала державний акт, а потім продала земельну ділянку позивачу. Спір між сторонами виник літом 2007 року. Він проводив фактичні обміри ділянки і

виявив, що у ОСОБА_33емельна ділянка становить 0, 126 га, а повинна бути 0, 12 га. При перенесенні меж ділянки позивача в натуру було виявлено, що відповідач захопив частину ділянки позивача, що і позначили на плані. Накладок земельних ділянок позивача та сусіда з іншої сторони не виявили.

В грудні 2000 року проводилась інвентаризація усіх земельних ділянок в тому числі і сторін і в плані були зазначені інші розміри, які не відповідають розмірам у державному акті позивача.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він як представник МП «Кадастр» переносив межі ділянки позивача в натуру і дійсно виявили, що відповідач захопив частину земельної ділянки позивача. Ділянка позивача має розмір 0, 12 га, а координатні точки були надані відділом земельних ресурсів.

Із копії державного акту та акту перенесення в натуру меж земельної ділянки на ім'я позивача встановлено, що він купив і є власником земельної ділянки розміром 0, 12 га, переніс межі ділянки в натуру і встановлено накладення земельних ділянок./а.с.5, 6/

Із копії рішень Трипільської ради встановлено, що відповідачу передано у користування земельна ділянка розміром 0, 12 га, а 22.10.03р. у власність передана земельна ділянка орієнтовним розміром 0, 12 га, остаточний розмір ділянки буде визначено за технічною документацією./а.с.12, 13/

Із плану земельної ділянки попереднього власника ОСОБА_4 встановлено, що згідно виготовленої на той час технічної документації розмір ділянки ОСОБА_4 становив 0, 12 га, також указано опис меж та наведена таблиця координат, по яких і було проведення перенесення в натуру меж ділянки позивачу./а.с.29/

Із копії рішення ради від 30.09.2003 року встановлено, що мати відповідача відмовилась від земельної ділянки на користь сина./а.с.47/

Із акту визначення зовнішніх меж від 11.06.1998 року та акту відведення меж для будівництва встановлено, що ОСОБА_4 відводила на місцевості межі земельної ділянки про що складався відповідний акт /а.с.48, 50/

Із актів про встановлення меж земельних ділянок сторін від 16 грудня 2000 року, що проводився після приватизації" земельної ділянки позивачем та попереднім власником встановлено, що розмір ділянки позивача 0, 11 га а розмірі ділянки матері відповідача 0, 13 га.

Оцінивши зібрані докази суд вважає за можливе позовні вимоги задовільнити.

ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку розміром 0, 12 га, що відповідає рішенню виконавчого комітету та вимогам діючого на той час земельного законодавства. Виготовила відповідну технічну документацію та винесла в натуру межі ділянки і спорів не виникало.

Позивачу, після купівлі ділянки, перейшло право власності на земельну ділянку розміром 0, 12 га, він виготовив державний акт, що також відповідає відповідним рішенням ради та технічній документації і тому він правомірно володіє земельною ділянкою.

Відповідач державний акт на земельну ділянку з 2003 року не отримав, технічну документацію не виготовив, не став власником земельної ділянки.

Крім того розмір земельної ділянки відповідача, яка йому передана по рішенню ради у власність, не визначено, в рішенні указано, що орієнтовний розмір ділянки становить 0, 12 га, а остаточно розмір буде визначено після виготовлення технічної документації.

Акт інвентаризації не може братись до уваги, поскільки на час проведення інвентаризації ОСОБА_4, а потім і позивач стали власниками земельної ділянки розміром 0, 12 га, а остаточний розмір ділянки відповідача відповідним рішенням ради до цього часу не визначено.

В даному випадку у позивача виникло право власності на земельну ділянку, відповідач такого права на ділянку не має, державний акт позивача не оскаржується і тому суд захищає порушене право.

Суд відмовляє у задоволенні вимог в частині відновлення знищених межових знаків та стану земельної ділянки, поскільки межові знаки не були знищені, а стан ділянки відновиться після прибирання будівельного сміття.

Пояснення свідків в частині, що сторони користувались земельними ділянками по іншим межам суд не приймає до уваги, поскільки межі земельних ділянок визначаються згідно документів, передбачених земельним законодавством, а не на підставі показів свідків.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України, ст. 125, 126 ЗК України, ст. 391, 392 ЦК України суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Визнати право власності на земельну ділянку розміром 0, 12 га за ОСОБА_2 в с Трипілля вул. Шевченко 172 на підставі державного акту на його ім'я.

Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що належить позивачу від насаджень, будівель та будівельного бруду.

В задоволенні позовних вимог в частині відновлення знищених межових знаків та стану земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 16 грн. судових витрат.

Строк подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду десять днів з дня винесення.

Строк подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд двадцять днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.