Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/995/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ярова Л. С.

Доповідач Черниш Т. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого- судді Черниш Т.В.,

суддів КривохижіВ.І.,

Голованя А.М.,

при секретарі Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Розкішна», відділу Держземагенства у Голованівськеому районі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Розкішна»(далі-ТОВ АПК «Розкішна») з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач за усною домовленістю, без укладення відповідного договору користувався належною їй на праві власності земельною ділянкою НОМЕР_1, розміром 12,12 га, розташованою на території Розкішненської сільської Ради.

Восени 2013 року вона повідомила про намір розпорядитись цією земельною ділянкою, однак відповідач відмовився повернути, пославшись на наявність договору оренди від 3 січня 2007 року.

Стверджувала, що такий договір з відповідачем не укладала, однак Голованівським відділенням філії ДП « ЦДЗК», не зважаючи на відсутність її як орендодавця підпису в договорі та відповідної заяви, було незаконно проведено його державну реєстрацію.

Вважає, що ТОВ АПК «Розкішна», за відсутності її волевиявлення на укладення договору оренди, самовільно ініціював його складання та надав реєстратору, який, свідомо порушивши покладені обов'язки по перевірці спірного договору на відповідність закону, зареєстрував договір, що, на її, позивачки, думку, свідчить про зловмисну домовленість відповідачів,а,отже, і про недійсність договору на підставі ст. 232 ЦК України.

Посилаючись на такі обставини, просила:

визнати недійсним зазначений договір оренди щодо вчинення в Державному реєстрі запису від 30 квітня за №453;

визнати недійсним рішення Голованіського відділення Кіровоградської філії ДП «ЦДЗК» про державну реєстрацію договору оренди від 3 січня 2007 року щодо вчинення запису за №453 в Державному реєстрі земель;

стягнути з відповідачів солідарно 5000 грн. моральної шкоди, заподіяної їх неправомірними діями, та судові витрати.

Рішенням Голованівського районного суду від 10 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій від імені ОСОБА_3 її представником, ставиться питання про скасування рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Зазначено, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував доводи позивача щодо нікчемності оспорюваного договору оренди, не вирішив питання про скасування його державної реєстрації, помилково застосував позовну давність.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 повністю підтримав доводи апеляційної скарги. Представники відповідачів до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ТОВ АПК «Розкішна» надано письмове заперечення проти апеляційної скарги.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки та укладення договорів оренди урегульований Законом України «Про оренду землі»(далі-Закон), ч. 1 ст. 15 якого визначені істотні умови договору оренди. Відсутність в такому договорі однієї з таких істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору, а також для визнання його недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).

Укладений договір визнається недійсним на підставі ст. 215 ЦК України при недодержанні в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії 1-КР №034623, зареєстрованим за НОМЕР_1 11 грудня 2001 року, підтверджується, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 12,12 га, яка розташована на території Розкішненської сільської ради Голованіського району з цільовим призначенням-ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9)

Вирішуючи спір, суд першої інстанції визнав встановленим, що оспорюваний договір оренди від 3 січня 2007 року, за змістом якого ОСОБА_3 надала ТОВ АПК «Розкішна» в строкове платне користування строком на 10 років належну їй на праві приватної власності зазначену земельну ділянку, вчинений за відсутності волевиявлення позивачки як орендодавця на його укладення, однак у задоволенні позову про визнання договору недійсним на підставі ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦПК суд відмовив за спливом позовної давності, пославшись на те, що позивач, яка з 2007 року щорічно отримувала орендну плату від відповідача за користування земельною ділянкою, знала про існування оспорюваного договору оренди, але позов до суду пред'явила лише в грудні 2013 року.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 4 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу

Визнаючи доведеним факт відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди, суд послався на наданий позивачкою примірник договору, в якому дійсно відсутній її як орендодавця підпис. Не підписані нею і долучені до цього примірника додаток до договору оренди щодо розміру та форми орендної плати, акт приймання -передачі об'єкта оренди (а.с.4-8)

Між тим, при розгляді справи представником відповідача було надано інший аналогічний примірник цього договору оренди, з відповідними невід'ємними додатками(а.с. 33-39 ), який за формою, змістом та порядком укладення відповідають вимогам Закону «Про оренду землі», чинного на час його укладення, Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220( із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1724 від 13.12.2006 року), та містить підписи сторін. Договір пройшов державну реєстрацію в Голованівському районному відділі Кіровоградської регіональної філії «Центр ДЗК».

При дослідженні цього примірника в суді першої інстанції представник позивача стверджував, що підписи в договорі , додатку та акті приймання-передачі земельної ділянки від імені ОСОБА_3 виконані не нею.

Однак будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження цього факту не надав, незважаючи на те, що відповідач цей факт не визнавав; про призначення і проведення судової почеркознавчої експертизи не заявляв ні в суді першої інстанції, що підтверджується даними журналу судового засідання, ні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

До того ж відповідач протягом 2007-2013 років сплачував за цим договором орендну плату, ОСОБА_3 її отримувала, що підтверджується даними відповідних відомостей (а.с.40-48) і не спростовує доводів представника ТОВ АПК «Розкішна» про обізнаність позивача щодо існування орендних правовідносин.

З огляду на це, відсутність підпису ОСОБА_3 як орендодавця в наявному в неї примірнику договору не можна визнати достатньою обставиною для висновку про відсутність її волевиявлення на укладення договору оренди і, як наслідок, визнання правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦК, якими обґрунтовувались уточнені позовні вимоги, а, отже, для висновку про доведеність зазначеної вимоги і порушення права власності позивача на земельну ділянку.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов до помилкового висновку про недійсність оспорюваного договору та про наявність правових підстав для відмови в позові саме за пропуском позовної давності.

Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у визнанні недійсним оспорюваного договору оренди від 3 січня 2007 року саме у зв'язку з тим, що позов не доведено, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», є самостійною підставою для цього.

З огляду на такі обставини твердження апеляційної скарги про неправильне застосування судом позовної давності не має правового значення.

Не ґрунтуються на законі і доказах наведені в позовній заяві та підтримані представником позивача доводи про зловмисну домовленість між відповідачами щодо державної реєстрації оспорюваного договору як передбаченої ст. 232 ЦК підстави для визнання правочину недійсним.

Обидва примірники договору містять реєстраційні написи про його державну реєстрацію в Голованівському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 30 квітня 2004 року за № 453. В Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесено відповідний запис (а.с.71).

За даними відділу Держземагенства третій примірник договору, який зберігався у відділі ДП «Центр ДЗК», втрачений при передачі архіву(а.с.61).

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. №2073, що був чинний на час укладення договору, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державною факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Дії, направлені на державну реєстрацію договору, не мають ознак окремого правочину.

Колегія суддів вважає, що наявність запису про державну реєстрацію на примірнику договору, не підписаному позивачкою, не може бути підставою для задоволення заявленої вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди щодо вчинення запису про реєстрацію та відповідного рішення Голованівського відділення Кіровоградської РФ ДП «Центр ДЗК» з мотивів, якими зазначені вимоги обґрунтовувались.

Суд першої інстанції правильно не визнав обраний позивачем спосіб захисту права в цій частині належним в розумінні ст. 16 ЦК. Протягом розгляду справи зазначених підстав заявленого позову не змінювали ні позивач, який наділений таким правом відповідно до ст. 31 ЦПК, ні її представник, про що свідчать дані запису фіксування судового засідання технічними засобами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не вирішив питання про скасування державної реєстрації безпідставні, оскільки така вимога в передбаченому ЦПК порядку не заявлялась і не була предметом розгляду.

Не спростовують правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо заподіяння моральної шкоди та її відшкодування.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2014 року в частині визнання недійсним договору оренди скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанії «Розкішна» про визнання недійсним договору оренди землі від 3 січня 2007 року відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді