Єдиний унікальний номер 1-233/2011 Номер провадження 11/775/154/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - судді Терещенко І.В.,

суддів: Повзло В.В., Брагіна І.Б.

з участю: прокурора Андрєєвої Ж.М., засудженої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Сніжнянського міського суду від 11 листопада 2011 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Ізвілінка, Чугуївського району Приморського краю РФ, громадянку РФ, руську, з середньої спеціальною освітою, не заміжню, не судиму, не працюючу, зареєстровану за адресою АДРЕСА_2, проживаючу за адресою: АДРЕСА_3; засуджено за ч.1 ст.296 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в три роки з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у наступному.

ОСОБА_1, проживаючи без реєстрації в належної їй на праві власності квартирі АДРЕСА_3, 14 січня 2011 року, приблизно о 18 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою з'ясування особистих стосунків зі своєю сусідкою ОСОБА_2 , яка є інвалідом 3-ї групи за загальним захворюванням, і яка проживає в квартирі НОМЕР_1, розташованій на другому поверсі в цьому ж під'їзді зазначеного житлового багатоквартирного будинку, прийшла до ОСОБА_2 в квартиру по зазначеній адресі.

Перебуваючи у вказаний час в квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві правила і норми поведінки, при з'ясуванні особистих відносин з ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_3, який перебував в гостях у ОСОБА_2, почала висловлюватися на адресу останньої нецензурною лайкою, що принижувала її людську гідність, а потім, діючи з особливою зухвалістю, почала загрожувати ОСОБА_2 фізичною розправою. При цьому неодноразово із застосуванням значної фізичної сили, хапала ОСОБА_2 за ліву руку, умисно заподіяла легкі тілесні ушкодження в виді синців лівого плеча, лівого ліктьового суглоба, лівого передпліччя та подряпин лівого плеча, а також неодноразово, із застосуванням значної фізичної сили, хапала своїми руками за верхній одяг ОСОБА_2, навмисне порвавши жіночу кофту, вартістю 120 грн., яка була одягнута на ОСОБА_2, і яка ремонтно-відновлювальним роботам не підлягає. При цьому на зауваження і законні вимоги ОСОБА_2 і присутнього в квартирі ОСОБА_3 про припинення хуліганських дій, не реагувала. А коли ОСОБА_3 вивів ОСОБА_1 з квартири ОСОБА_2 на сходовий майданчик другого поверху третього під'їзду вказаного житлового багатоквартирного будинку, ОСОБА_1, перебуваючи у вказаному місці, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, із застосуванням значної фізичної сили, схопила ОСОБА_3 за верхній одяг. При цьому навмисне порвала сорочку і джинсові брюки, в які був одягнений ОСОБА_3 В результаті чого йому було завдано матеріальну шкоду у вигляді витрат на ремонтно-відновлювальні роботи порваних сорочки і джинсових брюк на загальну суму 40 гривень. Після чого, приблизно о 19 год. 30 хв. цього ж дня, хуліганські дії ОСОБА_1 були припинені робітниками Сніжнянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, які були викликані ОСОБА_2 на місце скоєння злочину, і ОСОБА_1 пішла в квартиру за місцем свого проживання і на цьому її хуліганські дії тимчасово припинилися.

Цього ж дня, приблизно о 20 год., після того як працівники міліції залишили місце події, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі за місцем свого проживання за вказаною адресою, діючи умисно, продовжуючи свої хуліганські дії в відношенні ОСОБА_2, взяла в своїй квартирі предмет, який встановити не представилося можливим, підійшла до вхідних дверей квартири ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, і, усвідомлюючи, що знаходиться в громадському місці - в під'їзді жилого багатоповерхового будинку, продовжуючи свої хуліганські дії, що грубо порушують громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві правила і норми поведінки, перебуваючи біля вхідних дверей квартири ОСОБА_2 стала висловлюватися через вхідні двері на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, що принижувала її людську гідність. А потім, діючи з особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, який встановити не виявилося можливим, в період з 20 год. до 23 год., усвідомлюючи, що у вказаний період часу мешканці третього під'їзду зазначеного жилого будинку знаходяться за місцем свого проживання, маючи законне право на спокій та відпочинок, постійно супроводжуючи свої хуліганські дії гучною нецензурної лайкою, що принижує людську гідність ОСОБА_2, а також, постійно загрожуючи тій фізичною розправою, із застосуванням значної фізичної сили, умисно почала наносити удари невстановленим предметом по вхідних дверях квартири ОСОБА_2 В результаті чого навмисне пошкодила вхідні двері ОСОБА_2, заподіявши тій матеріальний збиток на загальну суму 1350 гривень, а також на зазначений період часу в результаті хуліганських дій ОСОБА_1 був грубо порушений громадський порядок, спокій і відпочинок мешканців третього під'їзду зазначеного будинку. Приблизно о 23 год. цього ж дня ОСОБА_1 самостійно припинила свої хуліганські дії і з місця скоєння злочину зникла.

Таким чином, хуліганські дії ОСОБА_1 тривало і вперто не припинялися 14. 01.2011 року в період з 18 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв. і в період з 20 год. до 23 год. тобто протягом приблизно чотирьох годин. При цьому на зазначений час був грубо порушений громадський порядок, спокій і відпочинок громадян; хуліганські дії ОСОБА_1 відрізнялися за своїм змістом особливою зухвалістю, що виразилося в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, а також в умисному пошкодженні майна, що належить на праві власності потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 В наслідок чого потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було заподіяно матеріальний збиток на загальну суму 1470 грн. і 40 грн., відповідно.

Засуджена ОСОБА_1 в своїй апеляції та доповненнях до неї просила вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю події злочину. Вказувала, що всі показання свідків різняться між собою та з показаннями самої ОСОБА_2. Вважала, що їй несвоєчасно була вручена копія обвинувального висновку, були порушені строки досудового розслідування, суд неправильно визначив тяжкість вчиненого злочину.

Заслухавши доповідача; засуджену, яка просила задовольнити її апеляцію, уточнивши, що вирок треба змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість засудженої у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин, правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст.296 КК України.

Винність ОСОБА_1 в обсязі дій, викладених у вироку, незважаючи на фактичне невизнання своєї вини засудженою за доводам викладеним в апеляції, підтверджується свідченнями потерпілих, свідків, дослідженими і перевіреними у суді та сукупністю інших об'єктивних доказів, наведених у вироку.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку була надана належна оцінка показанням потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що 14.01.2011 року близько 18 год. 30 хв. у вхідні двері її квартири почали стукати. Коли вона відчинила двері, то до неї увійшла ОСОБА_1, яка знаходилась в стані алкогольного сп'яніння і почала нецензурно висловлюватися в її адресу, при цьому погрожуючи фізичною розправою. Вона намагалась вигнати ОСОБА_1 зі своєї квартири, але та розірвала на ній одяг і завдала тілесні ушкодження. ОСОБА_4 намагався вивести ОСОБА_1 з квартири , але та розірвала його одяг. Після цього вона викликала робітників міліції, ОСОБА_1 пішла до себе до дому, але після їх від'їзду повернулася та пошкодила вхідні двері її квартири. При цьому ОСОБА_1 погрожувала фізичною розправою та висловлювалася нецензурною лайкою.

Показання потерпілої ОСОБА_2 підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 14.01.2011 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшла до квартири ОСОБА_2, де почала висловлюватися нецензурною лайкою та погрожувати їй фізичною розправою, розірвала йому одяг, потім почала бити вхідні двері квартири ОСОБА_2, чим заподіяла численні пошкодження.

З показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що вони протягом тривалого часу ввечері 14.01.2011 року чули нецензурну лайку ОСОБА_1 , погрози фізичної розправи, а також удари у вхідні двері.

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є працівниками Сніжнянського МВ, в повній мірі узгоджуються з іншими показами по справі, з я яких вбачається, що вони виїжджали на місце злочину за викликом потерпілої. Підтвердили, що ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нецензурно лаялась та била вхідні двері квартири ОСОБА_2

Згідно висновку експерта №15/28 від 17 лютого 2011 року ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.63), які могли утворитися при обставинах вказаних потерпілою ОСОБА_2 при відтворенні обстановки та обставин події від 01.03.2011 р. (т.1 а.с.212).

Аналіз показань потерпілих, вказаних свідків, що прийняті судом у якості доказів, дає підстави вважати, що їхні свідчення, про фактичні обставини справи, повністю узгоджуються між собою, як в деталях так і в цілому, та не суперечать іншим доказам, наявним у справі.

Доводи апеляції засудженої ОСОБА_1 про те, що показання потерпілих та свідків мають істотні суперечності є необґрунтованими, оскільки показання потерпілої ОСОБА_2 на досудовому слідстві в повній мірі узгоджуються з її показаннями в судовому засіданні (т.1 а.с.40-44). Також потерпіла ОСОБА_2 підтвердила свої показання під час відтворення обстановки і обставин події, де вона детально розповіла обставини вчинено злочину. (т.1 а.с.134-143).

В свою чергу, показання потерпілого ОСОБА_4, а також свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на досудовому засіданні не мають істотних суперечностей, які б могли вплинути на загальний висновок суду про доведеність вини засудженої.

Доводи апеляції засудженої ОСОБА_1 про те, що були порушені строки досудового слідства та справа не своєчасна була передана до суду є необґрунтованими.

Кримінальна справа була порушена 09 лютого 2011 року (т.1 а.с. 1-2), 23 березня 2011 року досудове слідство було призупинено, у зв'язку з не встановленням місяця знаходження обвинуваченої (т.1 а.с. 238), 07 квітня 2011 року досудове слідство було відновлено (т.1 а.с. 239), а вже 21 квітня 2011 року був складений протокол про закінчення досудового слідства. Таким чином, строк досудового слідства не перевищував двохмісячного терміну.

Доводи апеляції засудженої про те, що їй несвоєчасно був вручений обвинувальний висновок є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.286 КПК України, 1960 р. в разі невручення підсудному копії обвинувального висновку розгляд справи належить відкласти на три дні з обов'язковим врученням підсудному цих документів для ознайомлення. При несвоєчасному вручені підсудному зазначених документів справа може бути розглянута в судовому засіданні лише тоді, коли про це просить підсудний.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 отримала копію обвинувального висновку 26 листопада 2011 року (т.2 а.с.46). З протоколу судового засідання від 26 листопада 2011 року вбачається, що підсудна ОСОБА_1 заявила клопотання про розгляд справи наступного дня після отримання копії обвинувального висновку, оскільки їй вистачило одного дня для його вивчення. (т.2 а.с.65).

Доводи апеляції засудженої про те, що слідчий безпідставно наклав арешт на її майно є необґрунтованими, оскільки арешт на квартиру ОСОБА_1 було накладено з метою забезпечення цивільного позову (т.1, а.с.279).

Матеріали справи не містять достатніх даних вважати безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі і щодо пошкоджених вхідних дверей.

Однак, суд першої інстанції помилково зазначив, що злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України, який вчинила ОСОБА_1 відноситься до злочинів середньої тяжкості, оскільки відповідно до ст.12 КК України цей злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості. В цій частині вирок суду слід змінити.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин по справі, даних про особу винної, враховуючи пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 75 КК України.

З матеріалів кримінальної справи і протоколу судового засідання не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування вироку.

З урахуванням викладеного вирок суду є законним і обґрунтованим, і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, 1960 року,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити вирок Сніжнянського міського суду від 11 листопада 2011 року, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання про скоєння злочину середньої тяжкості, вважати ОСОБА_1 винною у вчинені злочину невеликої тяжкості.

В іншій частині вирок Сніжнянського міського суду від 11 листопада 2011 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни.

Судді: