5.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/896/14

Луганський окружний адміністративний суд

Головуючого судді: Тихонова І. В.

за участю секретаря Білоконь Д.І.

за участю:

представника позивача: Конкіна В.В., (дов. № б/н від 03.01.13)

представника позивача: Жибера В. В., (дов. № 01/12 від 03.01.14)

представника відповідача: Несвіт В.В., (дов. № 01 від 08.01.14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій незаконними, скасування розпорядження № 2-р від 16.01.2014 року, скасування вимоги № 05-53/31 від 20.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Луганського обласного відділення АМК України) про визнання дій незаконними, скасування розпорядження № 2-р від 16 січня 2014 року, скасування вимоги № 05-53/31 від 20 січня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 січня 2014 р. адміністративна колегія Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесла розпорядження № 2-р відносно ТОВ "Компанія "Транспеле".

Зазначеним розпорядженням відповідач розпочав розгляд справи у зв'язку з наявністю у діях ТОВ "Компанія "Транспеле" ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом другим статті 50, пунктом першим частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

А саме, встановлення завищеної ціни на послугу зі зважування автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території вантажно-митного комплексу (надалі - ВМК) та встановлення економічно необґрунтованої ціни на послугу «вантажно-розвантажувальні роботи вантажно-митного терміналу (навантаження, розвантаження, транспортування вантажу по складах).

На думку позивача, дії відповідача щодо виявлення ознак правопорушення діючого законодавства України про захист економічної конкуренції у діях ТОВ "Компанія "Транспеле" та початку розгляду справи є незаконними та підлягають скасуванню розпорядження адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення АМК України від 16 січня 2014 р. № 2-р. та вимога Луганського обласного територіального відділення АМК України від 20 січня 2014 р. № 05-53/31.

16 січня 2014 року за результатами аналізу інформації, отриманої від ТОВ "Компанія "Транспеле" у ході дослідження ринку платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів на вантажно-митному комплексі, відповідач встановив, що ТОВ "Компанія "Транспеле" є власником вантажного митного комплексу, в територіальних межах Луганської області не має жодного конкурента, а тому займає монопольне (домінуюче) становище на ринку платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів на ВМК з часткою 100 відсотків.

Відповідно до вимог частини другої статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пункту 20 4 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 року за № 90/299 зі змінами та доповненнями, відповідач розпочав розгляд справи у зв'язку з наявністю у діях ТОВ "Компанія "Транспеле" ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач не погоджується із даними висновками з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та іншими законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції та під час впровадження своєї діяльності Антимонопольний комітет України та його територіальними відділення повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

Згідно статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Позивач наголошує, що відповідно до вимог діючого законодавства органи Антимонопольного комітету мають право розпочинати розгляд справи лише у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи наслідків такого порушення.

Виявлення ознак порушення та їх аналіз, повинно відбуватися у суворій відповідності до процесуальних засад, а самі посадові особи, органів Антимонопольного комітету України, як посадові особи органів державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та іншими законами України.

Також, позивач зазначив, що в розпорядженні Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2-р від 16.01.2014 року, вказано, що ознаки порушення виявлені в результаті аналізу інформації, яку отримано в оперативному порядку від ТОВ "Компанія "Транспеле".

В подальшому відповідач скористався вказаною інформацією, взявши її за основу свого розпорядження, тим самим знехтувавши вимогами діючого законодавства України стосовно того, що наявність чи відсутність порушення, повинно бути встановлено належними та допустимими доказами.

Порушуючи вимоги статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач на підтвердження наявності ознак порушення використав недостовірні та неперевірені фактичні данні, отриманні з порушенням порядку збору доказів.

Так, відповідач використав недостовірні відомості про відсутність змін у правовому статусі вантажного-митного комплексу ТОВ "Компанія "Транспеле", який передбачено нормами діючого митного законодавства за 2012-2013 роки, відсутність інших ВМК на території Луганської області, унеможливлення доступу інших суб'єктів господарювання (конкурентів) на даний ринок через наявність ВМК ТОВ "Компанія "Транспеле".

Невідповідність фактичних даних, про те, що ТОВ "Компанія "Транспеле" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів на вантажному-митному комплексі з часткою 100 відсотків, дійсним обставинам справи, підтверджується фактом внесення змін до статусу вантажного-митного комплексу у зв'язку з прийняттям «Митного кодексу України» від 13 травня 2012 р. № 4495-VI з 01 липня 2012 року.

Крім того, всупереч вимогам статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 11 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р. про визначеність переліку джерел отримання інформації, відповідач скористався недозволеними джерелами отримання інформації про наявність порушення.

З урахуванням викладеного, позивач вважає дії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо виявлення ознак правопорушення діючого законодавства України про захист економічної конкуренції у діях ТОВ "Компанія "Транспеле" та початку розгляду справи незаконними, а тому прийняті відповідачем розпорядження № 2-р від 16 січня 2014 року і вимогу № 05-53/31 від 20 січня 2014 року протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України адміністративним позов не визнало, про що надало суду заперечення проти позову від 20 лютого 2014 року № 05-24/420 (арк. Справи 36-39). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з наступних підстав.

За змістом частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції як за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції так і за власною ініціативою.

Крім того, частиною 1 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Відповідач вважає, що оскаржуване розпорядження від 16 січня 2014 року № 2-р лише відображає певні факти, а саме - фіксує факт початку розгляду справи за ознаками певного порушення, що не тягне за собою правових наслідків для Позивача і не свідчить про безпосереднє порушення прав і законних інтересів Позивача у зв'язку з прийняттям цього розпорядження.

Прийняття розпорядження про початок розгляду справи не може порушувати права або законні інтереси суб'єкта господарювання, оскільки застосування до нього будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України «Про захист економічної конкуренції» таке рішення не передбачає.

Така правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року № К/9991/34584/12 та Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15.

Крім того, відповідач вважає, що видання вимоги від 20 січня 2014 року № 05-53/31 про надання документів та відомостей відбувалося у межах наданих йому повноважень. А саме на підставі статей 12, 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року № 291/5482. Відповідач вважає, що він має право витребувати у Позивача відповідну інформацію, необхідну для дослідження ринку платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів на вантажно-митному комплексі, а Позивач, у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 20 лютого 2014 року № 05-24/420.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, наведеним у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення порядку захисту в суді суб'єктом господарювання прав, порушених органами АМКУ.

Статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Проте, цей Закон не є процесуальним і після набрання чинності КАС України не може визначати підсудність справ із публічно-правових спорів за участю органів АМКУ.

З огляду на викладене, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами АМКУ як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки у справі, що розглядається, позов пред'явлений у публічно-правовому спорі, тому, справа підлягає розгляду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-ХП передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

На підставі статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Доказами у справі, згідно статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Посилання позивача на порушення з боку відповідача вимог пункту 11 «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. № 49-р, слід визнати безпідставними, оскільки відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 26 лютого 2013 року по справі № 3/5007/18/12, на підставі положень даної Методики визначаються фактичні обставини щодо зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, але не наявність в його діях складу відповідного порушення конкурентного законодавства.

Але, доводи позивача, про те, що для визначення наявності в діях особи ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, АМК України та його територіальні органи повинні керуватися положеннями статей 36, 37, 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», слід визнати обґрунтованими.

Тобто, доказами у справі, згідно статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення; ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Таким чином, докази, які підтверджують наявність у діях винної особи ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, повинні відповідати принципом належності та допустимості.

Судом встановлено, що в зв'язку з прийняттям Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI з 01 липня 2012 року було змінено порядок відкриття та експлуатації вантажних митних комплексів.

Відповідно до ст. 405 Митного кодексу України (надалі - МК України) провадження діяльності вантажного митного комплексу здійснюється на підставі дозволу, що надається митницею, в зоні діяльності якої розташовані відповідні об'єкти, з обов'язковим включенням до відповідного реєстру, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підприємству, що здійснює таку діяльність видається витяг із зазначеного реєстру.

Набуття права на провадження діяльності вантажного митного комплексу без отримання відповідного дозволу не допускається.

Відповідно до п. 6. Розділ XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України провадження діяльності вантажного митного комплексу дозволено протягом трьох місяців з дня набрання чинності Митним кодексом України на підставі відповідних документів дозвільного характеру.

Тобто, по закінченні цього терміну, а саме 01 вересня 2013 року, отримання дозволу на провадження діяльності вантажного митного комплексу повинно бути здійснено з урахуванням вимог передбачених ст. 445 МК України. Ця стаття передбачає, що вимоги до ВМК встановлюються окремим нормативним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Але, станом на дату розгляду справи, відповідно до Наказу Міністерства доходів і зборів України від 28 травня 2013 року № 129 "Про затвердження Плану діяльності Міндоходів України з підготовки проектів регуляторних актів у сфері господарської діяльності на 2013 рік" було заплановано на друге півріччя 2013 року, але термін прийняття цього акту продовжено на друге півріччя 2014 року, відповідно до Наказу Міндоходів України від 12 грудня 2013 року.

Таким чином, "Компанія "Транспеле" з 01 вересня 2013 року втратило статус вантажного митного комплексу.

Цей висновок знаходить своє додаткове підтвердження у відповіді Луганської митниці (арк. Справи106-107).

Таким чином, висновки, що зроблено відповідачем у розпорядження № 2-р від 16 січня 2014 року про те, що, "Компанія "Транспеле" є власником вантажного митного комплексу, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів на вантажному-митному комплексі з часткою 100 відсотків, не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, доводи позивача про те, що він не є суб'єктом порушення законодавства про захист економічної конкуренції слід визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку в нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

На виконання даної норми Закону розпорядженням АМК України від 05 березня 2002 року N 49-р було затверджено відповідну Методику, якою встановлено порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика).

Згідно п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати такі дії: 1) встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме: суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; 2) складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; 3) складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); 4) визначення товарних меж ринку; 5) визначення територіальних (географічних) меж ринку; 6) встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; 7) визначення обсягів товару, який обертається на ринку; 8) розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; 9) складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; 10) визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; 11) встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Встановлення товарних, територіальних, часових меж певних товарних ринків здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Згідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку: товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Згідно п. 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців, покупців ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності. Відповідно до п. 5.2 даної Методики при проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група).

В розпорядження № 2-р від 16 січня 2014 року відповідач визначив товарними межами ринку "платні послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів на вантажному-митному комплексі" та виділив їх у дві групи: 1) послуги зі зважування автотранспортних засобів (пункт 1 резолютивної частини розпорядження); 2) послуги «вантажно-розвантажувальні роботи (навантаження, розвантаження, транспортування вантажу по складах».

Крім того, відповідач визначив територіальні (географічні) межі товарного ринку в межах території Луганської області, посилаючись виключно на інформацію, яка отримана від позивача.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач під час визначення ознак порушення, а саме суб'єкту аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, товарними межами ринку, територіальних (географічних) меж товарного ринку в межах території Луганської області, допустив порушення вимог статей 36, 37, 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

По-перше, - відповідач при прийнятті рішення ґрунтувався на інформації яка не відповідала дійсності (в оскаржуваному розпорядження відповідач вказує на існування єдиного вантажного-митного комплексу власником якого є ТОВ "Компанія "Транспеле").

По-друге, - відповідач при прийнятті рішення ґрунтувався на інформації яка узята лише від ТОВ "Компанія "Транспеле" без отримання підтвердження достовірності цієї інформації та без з'ясування фактичних обставин у період дослідження 2012, 2013 роки (зміни у статусі вантажних-митних комплексів у зв'язку з прийняттям «Митного кодексу України» від 13 березня 2012 року № 4495-VI враховано та перевірено не було).

По-третє, висновки розпорядження ґрунтується на аналогіях та припущеннях (відповідач використовує результати аналізів та матеріалів попередніх взаємовідносин з позивачем, проводить з ними аналогії та допускає відсутність змін, як у законодавстві, так і у фактичних обставинах справи).

Отже, відповідач не проводить фактичного дослідження ознак порушення, не посилається на достовірні відомості, офіційні документи та інші належні докази, обмежується використанням попередньої, неперевіреної так як результат неправдивої інформації щодо ознак порушення.

Суб'єктом справи про захист економічної, передбаченого статтею 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», може бути лише суб'єкт щодо якого є достовірні, обґрунтовані та об'єктивні данні, що він займає монопольне (домінуюче) становище на ринку та своєю господарською діяльністю порушує антимонопольне законодавство України.

Відповідач не з'ясував належним чином всіх обставин, на підставі яких позивача можна було б визнати таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку "платні послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів на вантажному-митному комплексі" в територіальних межах Луганської області.

Враховуючи наведене, суд вважає доводи відповідача про те, що Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України встановило ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ "Компанія "Транспеле" у вигляді встановлення завищеної ціни на послугу зі зважування автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території ВМК та встановлення економічно необґрунтованої ціни на послугу «вантажно-розвантажувальні роботи вантажно-митного терміналу (навантаження, розвантаження, транспортування вантажу по складах)», безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо (неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, дослідженими під час судового розгляду доказами підтверджуються доводи позивача про протиправність дій Луганського обласного територіального відділення АМК України щодо виявлення ознак правопорушення діючого законодавства України про захист економічної конкуренції у діях ТОВ «Компанія «Транспеле» та початку розгляду справи та прийняті на їх підставі розпорядження № 2-р від 16 січня 2014 року та вимоги № 05-53/31 від 20 січня 2014 року. При цьому матеріали справи містять підтвердження факту того, що відповідач під час виявлення ознак порушення діяв неправомірно.

Оскільки зазначеним вимогам Закону дії Луганського обласного територіального відділення АМК України щодо виявлення ознак правопорушення діючого законодавства України про захист економічної конкуренції у діях ТОВ «Компанія «Транспеле» та початку розгляду справи та прийняті на їх основі розпорядження № 2-р від 16 січня 2014 року та вимога № 05-53/31 від 20 січня 2014 року, не відповідають, суд вважає, що відповідач в даному випадку діяв не на підставі та в межах повноважень, наданих Законом України «Про захист економічної конкуренції».

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 27 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини. постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 01 квітня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій незаконними, скасування розпорядження № 2-р від 16.01.2014 року, скасування вимоги № 05-53/31 від 20.01.2014 року задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Луганського обласного територіального відділення АМК щодо виявлення ознак правопорушення діючого законодавства України про захист економічної конкуренції у діях ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» та початку розгляду справи.

Скасувати розпорядження адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення АМК України від 16 січня 2014 р. № 2-р.

Скасувати вимогу Луганського обласного територіального відділення АМК України від 20 січня 2014 р. № 05-53/31.

Стягнути з Луганського обласного територіального відділення АМК України на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (код ЄДРПОУ 13378964) судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо постанову було постановлено в письмовому проваджені або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 01 квітня 2014 року.

Суддя І.В.Тихонов