УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-7150 від 2006 року Головуючий суддя у 1-їй
Категорія-31 інстанції-Бондар А.В
Доповідач - Поплавський В.Ю
УХВАЛА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого -Гайдук В.І..
суддів - Поплавського В.Ю., Дерев'янко О.Г.,
при секретарі - Колесніченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" на ухвалу Верхньодніпровського районного суду від 17 жовтня 2006 року про забезпечення позовних вимог прокурора Верхньодніпровського району в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах держави до ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", ТОВ „БАТ" про визнання угоди недійсною, -
встановила:
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду від 17 жовтня 2006 року з метою забезпечення позову прокурора Верхньодніпровського району було накладено арешт на грошові кошти ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" в сумі 10 478 816 грн. чи майна в межах позовних вимог, за винятком поточних платежів до бюджету та виплати заробітної плати.
В апеляційній скарзі генеральний директор ОСОБА_5 просив скасувати ухвалу, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідним скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати по наступних підставах.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Статтею 152 ЦПК України передбачені види забезпечення.
Як видно з обставин позовної заяви, позивач звернулася до суду за захистом прав громадян та інтересів держави посилаючись на те, що відповідачі безпідставно змінили цільове призначення земельних ділянок громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, бо зняли родючий грунт чорнозему і проводять виїмку землі на глибину 60 м., що призводить до збитків на суму 4 282 126 грн. Виконання цих робіт проводиться ТОВ „БАТ", якій уклав відповідний договір 1 лютого 2005 року з ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат". Просили визнати цей договір, як такий що суперечить інтересам громадян та держави, стягнути все одержане сторонами на користь держави, визнати зайняття земельних ділянок громадян самовільним, зобов'язати відповідача звільнити землю та привести у придатний для використання стан, відшкодувати завдані збитки 4 282 126 грн. ( ОСОБА_1 - 614 221 грн., ОСОБА_2- 1 699 323 грн., ОСОБА_3-397 753 грн., ОСОБА_4- 1 570 829 грн.) та відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва - 6 196 690 грн.
Наклавши арешт на грошові кошти та майно ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" суд фактично припинив роботу підприємства, чим здійснив втручання у внутрішню господарсько-фінансову діяльність підприємства. Як видно із доданих до апеляційної скарги документів, господарськими судами прийнято ряд рішень, якими прокурору Верхньодніпровського району в інтересах в інтересах держави до ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" про відшкодування втрат сільськогосподарських угідь на суму 10 285 497 грн. було відмовлено.
При розгляді апеляційної скарги були надані докази про наявність спору щодо законності рішень Малоолександрівської сільради про передачу у приватну власність земельних ділянок суміжним з межами кар'єру.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову щодо вимог про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва - 6 196 690 грн. районний суд не з'ясував обставини цих позовних вимог щодо розрахунків та причин їх виникнення, а також що до цих вимог є судові рішення які набрали законної сили.
Крім того, в супереч вимог ст. 152 ЦПК України суд наклав арешт на майно відповідача без зазначення конкретних об'єктів, що під час виконання призведе до заборони використання цих об'єктів. Як видно з позовної заяви, позивач про такий вид забезпечення у своїй заяві не просив, тому суд не мав самостійних повноважень для застосування арешту на майно відповідача.
Застосовуючи міри забезпечення позову до підприємства, яке орендує державне майно, суду також слід було з'ясувати в чому полягає необхідність застосування таких заходів забезпечення та запропонувати позивачам внести грошову заставу на відшкодування можливих збитків для підприємства. Крім того, було зазначено, що прокурор Верхньодніпровського району звернувся до суду з аналогічним позовом про захист цих же осіб, які розглядаються в окремих провадженнях.
За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню, оскільки визнати її законною та обґрунтованою неможливо.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати зазначені обставини для висновку, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також колегія суддів враховуючи вищезазначені обставини вважає, що прокурор може просити за застосувати і інші засоби забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАТ „Кримський титан" в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" задовольнити частково.
Ухвалу Верхньодніпровського районного суду від 17 жовтня 2006 року скасувати і направити питання щодо забезпечення позову на новий розгляд то того ж суду.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановления і може бути оскаржена до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.