Справа №:22-818
Категорія
Головуючий в 1 інстанції- Дюмін В.В.
Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО січня 2008 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі - Плахотнюк К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "Краснодонвугілля" на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 03 грудня 2007року за позовом ОСОБА_1до ВАТ "Краснодонвугілля" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 03 грудня 2007року позовні вимоги були задоволені частково. Суд стягнув з ВАТ "Краснодонвугілля" на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 5000грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області 440 000грн. було відмовлено через необґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач - ВАТ "Краснодонвугілля" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення з ВАТ "Краснодонвугілля" на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000грн. та відмовити позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог до них через необґрунтованість позовних вимог. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також на те, що була допущена недоведеність обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що-включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. А відповідно до частини^ другої статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, дійсно здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". З урахуванням конституційної значущості здоров'я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням, і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування як матеріальної, так моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Тобто, враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності безумовно спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Законом України "Про охорону праці" в редакції до 2002року обов'язок по відшкодуванню працівникові шкоди, заподіяної йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків було покладено на роботодавця. З прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" цей обов'язок роботодавця в повному обсязі було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Але з прийняттям 23.02.2007р. змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров'ю працівника під час виконання ним трудових обов'язків був виключений обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди у таких випадках потерпілим на підприємстві. В 2006році цей обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків був призупинений. Однак дані зміни до законодавства стосуються тільки обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків по відшкодуванню потерпілим моральної шкоди і жодним чином не звільняють роботодавця ні від обов'язку по забезпеченні працівникам безпечних умов праці, ні від відшкодування завданої їм моральної шкоди у зв'язку з втратою здоров'я. Таким чином, з моменту прийняття змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" даний Закон перестав бути спеціальною нормою
сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач з 02.03.Ї98Ір. по 26.04.2006р. перебував у трудових відносинах з ВАТ "Краснодонвугілля". Адміністрація ВАТ "Краснодонвугілля" зобов'язана була забезпечити позивачу безпечні умови праці, однак вона цього свого обов'язку не виконала. Внаслідок чого під час роботи на виробництві позивача 12.06.2003р., та 29.04.2005р. було тяжко травмовано, що підтверджується висновками МСЕК від 09.12.2003р., згідно якого позивачу було встановлено 15% втрати працездатності та від 08.08.2005р., згідно з яким позивачу було встановлено 55% втрати працездатності на виробництві та 3 група інвалідності. При черговому повторному огляді 17.07.2006р. МСЕК встановила позивачу 25% втрати працездатності. Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач неодноразово звертався до медичних установ з приводу погіршання стану здоров'я, проходив обстеження, що унеможливлювало ведення нормального образу життя. Встановив суд також наявність у позивача негативних змін у його особистості, те, що він став дратованим, млявим, відчуває слабкість, не може вести нормальне життя. Тому, оскільки саме відповідач в особі ВАТ "Краснодонвугілля" не забезпечив безпечних умов праці, що призвело до втрати здоров'я позивачем, чим позивачу завдано також і моральної шкоди, то саме даний відповідач і повинен відшкодувати позивачу завдану йому моральну шкоду. При цьому суд виходив також з того, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Красно донському районі Луганської області не може бути відповідачем по справі, так як 23.02.2007р. за № 717 був прийнятий Закон України "Про внесення змін в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання" , яким був скасований обов'язок відділення ВД ФССНВ виплачувати моральну шкоду, а п.2 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007рік" було зупинено стягнення моральної шкоди з відділень ВД ФССНВ.
Однак, дійшовши правильного висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з ВАТ "Краснодонвугілля" та правильно пославшись в рішенні на ст. 1167 ЦК України, як на правову підставу для часткового задоволення позовних вимог, суд в той же час помилково посилався також на ст. 11.12 Закону України "Про охорону праці", як на правову підставу для задоволення позову, так як дані статті вказаного Закону регулюють інші правовідносини. Тому посилання суду на ст. 11 та 12 Закону України "Про охорону праці", як на правову підставу для задоволення позову, слід виключити з мотивувальної частини рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що згідно ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і що дана норма права є спеціальною по відношенню до ст. 1167 ЦК України, а тому покладання обов'язку на роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров'я, є безпідставною не заслуговують на увагу, виходячи з наступного:
права по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної здоров'ю працівника під час виконання ним трудових обов'язків, що не виключає можливості застосування до даних правовідносин положень загальних норм права, якими є ст. 23 та ст. 1167 Цивільного кодексу України. Рішення ж Конституційного Судку України від 27.01.2004року стосувалося законодавства, яке діяло на той час без урахування внесених до нього змін в 2006 та 2007 роках. При цьому апеляційний суд бере до уваги також те, що з позовом про відшкодування моральної шкоди позивач звернувся до суду 20.08.2007р., тобто в той час, коли були прийняті в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зміни про виключення з обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському, районі Луганської області 440 000грн. позивачем оскаржено не було, тому у апеляційного, суду не має правових підстав для перегляду рішення в цій частині.
З урахуванням викладеного, інші доводи апеляційної скарги також не є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ "Краснодонвугілля" відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від від 03 грудня 2007року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після його проголошення в касаційному
порядку.