АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа    №   22-5909 /06 р.                Голов. 1 інст.- Лантратова А.І.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 27 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Пайкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі Волковій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Алуштинскьої міської ради і виконавчому комітету Алуштинскьої міської ради про часткове скасування розпорядження № 01-3\432р від 20.08.2003 року, примушування до виконання рішення Алуштинського міськвиконкому № 843 від 13.11. 1998 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Алуштинского міського суду АР Крим від 17 травня 2006 року,-

Встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Алуштинської міськраді та Алуштинскому міськвиконкому, та вточнивши свої позовні вимоги просив часткове скасувати розпорядження № 01-3\432р від 20.08.2003 року, та примушувати до виконання рішення Алуштинського міськвиконкому № 843 від 13.11.1998 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.02.2001 року за договором купівлі-продажу він придбав квартиру АДРЕСА_1. Для обслуговування мешканців будинку у дворі цього будинку є туалет загального користування, якій складається з двох туалетних кімнат з душем, розміром 4,7x1,9 кв.м. Зазначеним туалетом позивач користувався вільно. У 2004 року звернувся до суду з позовом про розділ земельної ділянки, де дізнався що туалет належить на праві власності ОСОБА_4

Позивач вважає, що розпорядження № 01-3\432р від 20.08.2003 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на туалет загального користування незаконно, оскільки суперечить рішенню Алуштинського міськвиконкому № 843 від 13.11.1998 р. і. порушує його права оскільки він позбавлений можливості користуватися дворовим туалетом.

Постановою Алуштинського міського суду від 17 травня 2006 року постановлено: „Позов ОСОБА_1задовольнити. Скасувати розпорядження Алушитинського міського голови   №   01-3\432р від 20.08.2003 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на дві туалетні кімнати і душової розміром 4,7 х 1,9 кв.м. поАДРЕСА_1

Зобов'язати Алуштинський міськвиконком виконати рішення № 843 від 13.11.1998 року про введення в експлуатацію двох туалетних кімнат і душової розміром 4,7 х 1,9 кв.м. загального користування по АДРЕСА_1".

В апеляційній скарзі ОСОБА_2,ОСОБА_3  просять скасувати постанову суду ' першої інстанції, та ухвалити по справі нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постанова суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалюючи постанову, суд виходив з того, що розпорядження міського голови № 01-3\439р. від 20 серпня 2003 року, суперечить рішенню ко\виконкому № 843 від 13.11.98р. про дозвіл на будівництво спірних приміщень у спільне користування. Та розпорядження голови порушує права позивача користуватися спільним майном у вигляді спільних туалетів.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2001 року придбав у ОСОБА_5 в приватну власність житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1. Згідно договору вказана квартира не обладнана комунікаціями, у тому числі туалетом. Проте, об'єктом угоди було житлове приміщення, яке згідно ст. 50 ЖК України повинно бути упорядкованим та відповідати санітарним та технічним вимогам.

Згідно з довідкою № 44 від 09 лютого 2004 року ЖЕД № 2 за будинком № 10 поАДРЕСА_1 були закріплені два туалети, які знаходились у спільному користуванні власників квартир цього будинку.

ОСОБА_1 користувався спільним туалетом самостійно. Не ОСОБА_2, не ОСОБА_3 йому не заперечували в користуванні туалетом, що ними підтверджено також колегії суддів.

Відповідно   до   матеріалів   „Про   дозвіл   на   проведення   проектних   робіт   ї

будівництва» п.   1  якого, ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення проектних і

будівельних робіт туалету та душової спільного користування, на підставі чого було

прийнято рішення виконавчим комітетом Алуштинської міської ради № 843 від 13

, листопада 1998 року. Вказане рішення не оскаржене.

З метою виконання п. 2.1 рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 843 від 13 листопада 1998 року ОСОБА_2 замовив проект реконструкції туалету та душової спільного користування.

Розпорядженням Алуштинського міського голови № 01-3/43 9р. від 20 серпня 2003 року затверджено акт державної технічної комісії про прийняття завершених будівництвом спільних туалетних кімнат і душової та введення їх експлуатацію на ім'я ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанції що вказане розпорядження суперечить рішенню виконкому № 843 якім право на реконструкцію та будівництво надавалося у спільне користування.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем пропущений строк для звернення до суду передбачений ст. 100 КАС України, є необгрунтованим, у зв'язку з тім що спор у суді перебуває з травня 2004 року, та розглядався за нормами ЦПК України 1963 року, якій діяв на час звернення, та крім того про існування спірного розпорядження позивачу стало відомо у 2004 році.

Посилання на те, що суд вийшов за вимоги позовної заяви не відповідають дійсності.

Доводи про те, що туалетів не існувало, та вони були руйновані суперечить довідкам ЖЕД № 2 та абрису, яки були предметом огляду суду першої інстанції.

Посилання на рішення суду від 13 серпня 2001 року, якім у власність ОСОБА_3 надано спірні душ і туалет, не має відношення до місць загального користування -туалетів про які шов спір.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись статтями 195, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2006 року залишити без змін.

Головуючий, суддя Судді

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця.