УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Конику В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Школи-Дитячого садка 1-го ступеня «Кияночка» про захист порушених трудових прав та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 р. позивач звернувся до суду із позовом до Школи-Дитячого садка 1-го ступеня «Кияночка», в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень 2013 року та по заробітній платі за час щорічної відпустки з 01.08.2013 року по 25.08.2013 року у розмірі 412 грн. 01 коп. та відшкодувати моральну шкоди у розмірі 4000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивував тим, що він займає посаду юриста Школи-Дитячого садка 1-го ступеня «Кияночка». Наказом директора вказаного закладу Кайгородової Г.М. № 8-к/тм від 24.07.2013 р. ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні з 01.08.2013 р. по 25.08.2013 р. Частина заробітної плати за липень 2013 року та заробітна плата за час щорічної відпустки були виплачені невчасно та не в повному обсязі, а саме: на 21-ий та 22-ий день відпустки та у розмірі, що є на 412 грн. 01 коп. меншим за встановлений розмір заробітної плати. У зв'язку з цим позивачеві було завдано моральну шкоди, яку він оцінив у 4000 грн. 00 коп., оскільки був позбавлений нормального життєвого спілкування з оточуючими та був змушений перенести заплановані на період відпустки витрати на іншу дату.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Зі Школи-Дитячого садка 1-го ступеня «Кияночка» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 500 грн.00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справа № 761/20700/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2522/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Свої доводи обґрунтував тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, не було доведено та неповно з'ясовано обставини справи.
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що апелянт з 28.12.2012 р. до 05.11.2013 р. перебував у трудових відносинах зі Школою-Дитячим садком 1-го ступеня «Кияночка» та займав посаду юриста (а.с. 5, 90).
Наказом директора вказаного закладу Кайгородової Г.М. № 8-к/тм від 24.07.2013 р. ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні з 01.08.2013 р. по 25.08.2013 р. (а.с. 6).
Заробітна плата за другу половину липня 2013 року була перерахована на рахунок апелянта 21.08.2013 р. у розмірі 1408 грн. 00 коп., а заробітна плата за період щорічної відпустки - 22.08.2013 р. у розмірі 2056 грн. 35 коп.( а.с. 23, 24), що також не заперечувалось учасниками процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відтак, в діях відповідача наявні порушення вищезазначених норм і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає
залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи характерпорушення законних правпозивача, а також ту обставину, що ОСОБА_1 не було обґрунтовано, яким чином дане порушення призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, і в чому полягають додаткові зусилля для організації його життя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. 00 коп.
Посилання ОСОБА_1 на те, що роботодавцем неправильно здійснено нарахування заробітної плати за час відпустки судом до уваги не приймаються, оскільки достовірність проведених ним особисто розрахунків жодними доказами не підтверджується та спростовується документами бухгалтерського обліку, наданими відповідачем. Крім того, у розрахунках апелянта сума заборгованості на дату ухвалення судового рішення становила 412 грн. 01 коп., у той час як в розрахунках, доданих до апеляційної скарги, суму заборгованості зазначено в розмірі 833 грн. 02 коп.
Враховуючи викладене, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314,315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: В.А. Шебуєва
Л.Д. Українець