Провадження № 22ц/790/1557/14 Головуючий 1 інст. -Шмадченко С.І.

Справа №2-369/11 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Кузьменко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Золоті ворота» до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа - ПН ХМНО ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Золоті ворота», третя особа - служба у справах дітей Дзержинського району м. Харкова, ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів іпотеки,

встановила:

7.10.2009 року позивач - ПАТ «Банк «Золоті ворота» (раніше Акціонерно -комерційний банк «Золоті Г'ворота»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки двохповерховий житловий будинок літер А-1 площею 173,10 кв.м. житловою площею 88,9 кв.м. з тамбуром літер «а» площею 4,2 кв. , з надвірними будівлями - гаражем літер «К», площею 51,2 кв.м.,льох літер «Е» , висота 2,2 м площі не має, льох літер «М висота 2,3м площі не має, огорожа №9(ворота) металеві, огорожа № 10 цегляна, басейн №11 бетонний без вказання площі та на земельну ділянку площею 0,0600га кадастровий номер : 6310136300:07:031:0011 по АДРЕСА_1 шляхом надання ПАТ «Банк «Золоті ворота» права продажу предмета іпотеки від у свого імені шляхом проведення прилюдних торгів , з метою погашення реалізованої від продажу грошовою сумою боргу відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором, виселення з будинку АДРЕСА_1 всіх його мешканців, стягнення судових витрат. Позовні вимоги позивачем за первісним позовом неодноразово уточнювалися, остаточно уточнені 20.11.2013 року.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_215.04.2010 року звернулася до суду з І позовом до Акціонерного - комерційного банку «Золоті ворота», правонаступником якого є Публічне Акціонерне товариство товариства «Банк «Золоті ворота» з вимогами визнати недійсними договори іпотеки №05-434 від 10.11.2005 року та № 08-265 від 18.11.2008 рову, діючи в своїх інтересах та в інтересах дітей, на час звернення до суду неповнолітніх ОСОБА_8 .ІНФОРМАЦІЯ_1 таОСОБА_15 ,ІНФОРМАЦІЯ_2..

10 листопада 2010 року справу за первісним позовом було прийнято в провадження судді Руднєвої О.О., 18.01.2011 року справу було об»єднань в єдине провадження зі справою за первісними позовом.

08.11.2011 року провадження по обєднаній цивільній справі було призупинено до розгляду по суті цивільної справи № 2-5872/2011 та набуття рішенням суду чинності. Рішення суду від 25.03.2013 року скасоване Апеляційним Судом Харківської області та постановлене рішення АСХО від 14.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10.11.2005 року між ОСОБА_5 та позивачем був укладений кредитний договір №766, відповідно до умов якого відповідач отримав від банку кредит у формі кредитної лінії в розмірі 300 000,00 доларів США зі строком погашеннядо 06.11.2007 року з щомісячним поверненням частини кредиту та сплатою відсотків в розмірі 18% за користування кредитом в порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед банком за вказаним кредитним договором, 10.11.2005 р. між банком та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 05-434 , що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та внесений в реєстр посвідчення нотаріальних дій за №114, відповідно до якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_5 боргових зобов'язань по кредитному договору, відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: двохповерховий житловий будинок літер А- 1 площею 173,10 кв.м. житловою площею 88,9 кв.м. з тамбуром літер»а» площею 4,2 кв. , з надвірними будівлями - гаражем літер «К» ,площею 51,2 кв.м.„льох літер «Е» , висота 2,2 м , льох літер «М» період забудови 1987 рік висота 2,3м площі не має , огорожа №9(ворота ) металеві, огорожа № 10 цегляна басейн №11 бетонний без вказання площі по АДРЕСА_1. Після цього, договірні відносини між позивальником та Банком неодноразово уточнювалися, змінювалися розмірі відсотків, змінювалася дата платежів(арк.. справи 9-21 том справи 1). За вимогою іпотекодержателя, 18.11.2008 року відповідачка ОСОБА_2 уклала з Акціонерним комерційним банком «Золоті ворота» договір іпотеки №08-265, згідно з яким передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,0600га кадастровий номер : 6310136300:07:031:0011 по АДРЕСА_1.

В порушення умов укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_5 кредитного договору, ОСОБА_5 відмовляється виконувати свої зобов'язання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі, в зв'язку з чим у нього утворився борг, який станом на 08.02.2010 року склав 2 774 544,39 копійок та який було стягнуто на підставі судового рішення по цивільній справі № 2-9828/09,яке набуло чинності та підлягає виконанню на підставі вимог ст.124 Конституції України(том справи 1 арк. справи 173-175).

В уточнених позовних вимогах позивач вказує ,що станом на 20.11.2013 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2010 року не виконане і сума заборгованості за кредитним договором №766 від 10.11.2005 року складає-300 000,00 доларів США( 2 397 900,00 гривень) основного боргу за договором, сума прострочених відсотків 174 639,28 доларів США, що дорівнює 1 395 891,17 гривень, пеня за простроченим кредитом 245 384,16 гривень та пеня по простроченим відсоткам 119 557,21 гривень, що в загальній сумі складає 4 158 733,14 гривень (чотири мільйони сто п»ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять три гривень 14 копійок).

В судовому засідання представник позивача за дорученням ,спочатку ОСОБА_10, а потім ОСОБА_11 позовні вимоги за первісним позовом підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити, зустрічний позов не визнали та просили його відхилити.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2,спочатку ОСОБА_12, діючи за дорученням, потім адвокат ОСОБА_13. діючи за угодою первісний позов не визнали, проти його задоволення заперечували, мотивуючи свої доводи тими обставинами, що ОСОБА_5, отримуючи кредит в сумі 300 000,00 доларів США заздалегідь усвідомлював, що цей кредит не буде повернуто, ввів свою дружину (нині колишню в оману), бо отримавши кредит через деякий час зник, був оголошений в розшук по кримінальній справі. Зустрічний позов підтримали ^мотивуючи свої доводи тими обставинами, що при оформленні іпотечних договорів з їх довірителькою було грубо порушено вимоги ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» та вимоги ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» згідно з якими батьки при укладенні таких майнових договорів не мають права надавати будь-які письмові зобовязання без відповідного дозволу органів опіки та піклування. Також пояснив, що позивачем за первісним позовом не надано відповідний розрахунок відсотків по заборгованості ,у зв»язку з чим він вважає, що для погашення заборгованості за кредитним договором достатньо накладення стягнення як на предмет іпотеки тільки на земельну ділянку або тільки на будинок.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги ПАТ «Банк «Золоті ворота» за первісним позовом визнав в повному обсязі, проти звернення стягнення на майно не заперечував. Пояснив в судовому засіданні, що він дійсно отримав кредит та при виїзді з м.Харкова для проживання в м. Київ передав своїй колишній дружині ОСОБА_2 грошові кошти для погашення заборгованості по кредиту і відсоткам, залишив все своє майно, та доручив їй використовувати для погашення кредирту кошти від користування оздоровчим комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташований по АДРЕСА_2. Заборгованість виникла у зз»язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 кошти не сплачувала. Будинок по АДРЕСА_1 належить йому , бо він продав свою квартиру ,але будинок придбав на ім.»я своєї колишньої тещі ОСОБА_14,яка потім за домовленістю передарувала будинок його дружині ОСОБА_2 Він за власні кошти перепланував та побудував другий поверх, побудував басейн і лісля цього будинок було оцінено при наданні кредиту в 500 000,00 доларів США. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Вважає, що звернення стягнення на іпотечне майно зменшить його заборгованість за кредитним договором №766 та стане підставою для скасування вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.11.2013 року , за яким його обвинувачено в скоєнні шахрайства та присуджено термін покарання 7 років позбавлення волі.

Третя особа - служба у справах дітей Дзержинського району Харківської міської ради в судове засідання не з»явилася, про час розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, звернулася до суду з клопотанням про можливість розгляду справи за відсутність представника.

Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилася, про час розгляду попереджена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістила, в 2011 році зверталася до суду з клопотанням про можливість розгляду справи за відсутність.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Золоті ворота» задоволено частково.

Звернуто стягнення за договором іпотеки №05-434 від 10.11.2005 року з змінами та доповненнями до нього , укладеному між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Золоті ворота» на предмет іпотеки : двохповерховий житловий будинок літер А-1 площею 173,10 кв.м. житловою площею 88,9 кв.м. з тамбуром літер»а» площею 4,2 кв. , з надвірними будівлями - гаражем літер «К» ,площею 51,2 кв.м.„льох літер «Е», висота 2,2 м , льох літер «М» висота 2,3м площі не має, огорожа №9(ворота ) металеві , огорожа № 10 цегляна басейн №11 бетонний без вказання площі по АДРЕСА_1. ,який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом надання права Публічному Акціонерному Товариству «Банк»Золоті ворота» на продаж від свого імені будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки, , на умовах та в порядку, викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку», на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності без надання правовстановлюючого документу на будинок, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для задоволення своїх вимог за кредитним договором №766 від 10.11.2008 року в сумі 4 158 733,14 грн. з наданням ПАТ «Банк»Золоті ворота» всіх повноважень продавця.

Звернуто стягнення за договором іпотеки №08-265 від 18.11.2008 року з змінами та доповненнями до нього , укладеному між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Золоті ворота» на предмет іпотеки : земельну ділянку площею 0,0600га, кадастровий номер : 6310136300:07:031:0011 по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом надання права ПАТ «Банк»Золоті ворота» на продаж від свого імені будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки, , на умовах та в порядку, викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку», на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності без надання правовстановлюючого документу на будинок, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для задоволення своїх вимог за кредитним договором №766 від 10.11.2008 року в сумі 4 158 733,14 гривень з наданням Публічному Акціонерному Товариству «Банк»Золоті ворота»всіх повноважень продавця.

В частині звернення стягнення на нерухоме майно з усіма його при належностями та в частині встановлення судом стартової оцінки іпотечного майна за договорами іпотеки №№05-434 від 10.11.2005 року та № 08-265 від 18.11.2008 року в грошовому еквіваленті ПАТ «Банк»Золоті ворота» -в задоволенні позову відмовлено.

Виселено з будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_15,ІНФОРМАЦІЯ_2 без надання іншого житлового приміщення .

Відстрочено виселення їх з житлового приміщення: будинку АДРЕСА_1 до 15 травня 2014 року.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Золоті ворота», про визнання недійсним договорів іпотеки №05-434 від 10.11.2005 року та № 08-265 від 18.11.2008 року визнати необґрунтованими задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5, та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Банк «Золоті ворота» судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 гривень і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3441,00 гривень, 229,40 гривень в загальній сумі 5490,40 гривень, в рівній частині з кожного відповідача в сумі 2745,20 гривень ( дві тисячі сімсот сорок п»ять гривень 20 копійок)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову ПАТ «Золоті ворота» в задоволенні позову та про задоволення позову ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно не зупинив провалдення усправі до набрання вироку законної сили та не звернув уваги, що укладені договори порушують права неповнолітніх дітей, атому повинні бути визнані недійсними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтями 10, 11, 57, 58, 60, 212, 213 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтю 3.12.1 укладеного договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої грошової суми, у такому розмірі, у такій валюті та в такому порядку, що встановлено в кредитному договорі.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої в ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», або продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, що встановлено в ст. 41 ЗУ «Про іпотеку».

ПОСТАНОВА №5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від ЗОберезня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачає наступне:

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5- 6, 16 Закону України «Про іпотеку). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове, виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті З ЦК).

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.

10.11.2005 року між ОСОБА_5 та позивачем був укладений кредитний договір № №766, відповідно до умов якого відповідач отримав від банку кредит у формі кредитної лінії в розмірі 300 000,00 доларів США зі строком погашення до 06.11.2007 року, з щомісячним поверненням частини кредиту та сплатою відсотків в розмірі 18% за користування кредитом в порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед банком за вказаним кредитним договором, 10.11.2005 р. між банком та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 05-434 , що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та внесений в реєстр посвідчення нотаріальних дій за №114, відповідно до якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_5 боргових зобов'язань по кредитному договору, відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: двохповерховий житловий будинок літер А- 1 площею 173,10 кв.м. житловою площею 88,9 кв.м. з тамбуром літер»а» площею 4,2 кв. , з надвірними будівлями - гаражем літер «К» ,площею 51,2 кв.м.„льох літер «Е» , висота 2,2 м , льох літер «М» висота 2,3м площі не має , огорожа №9(ворота ) металеві, огорожа № 10 цегляна, басейн №11 бетонний без вказання площі по АДРЕСА_1. Після цього, договірні відносини між позичальником та Банком неодноразово уточнювалися, змінювалися розмірі відсотків, змінювалася дата платежів(арк.. справи 9-21 том справи 1). За вимогою іпотекодержателя, 18.11.2008 року відповідачка ОСОБА_2 уклала з Акціонерним комерційним банком «Золоті ворота» договір іпотеки №08-265, згідно з яким передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,0600га кадастровий номер : 6310136300:07:031:0011 по АДРЕСА_1.

Станом на 20.11.2013 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2010 року не виконане і сума заборгованості за кредитним договором №766 від 10.11.2005 року складає 300 000,00 доларів СПІА( 2 397 900,00 гривень) основного боргу за договором, сума прострочених відсотків 174 639,28 доларів СІЛА, що дорівнює 1 395 891,17 гривень, пеня за простроченим кредитом 245 384,16 гривень та пеня по простроченим відсоткам 119 557,21 гривень, що в загальній сумі складає 4 158 733,14 гривень (чотири мільйони сто пятдесят вісім тисяч сімсот тридцять три гривень 14 копійок).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2010 року по цивільній справі № 2-9828/09 з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Золоті Ворота» стягнуто 2 774 544,39 коп., рішення суду набуло чинності ,але не виконане.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов суд визнав необгрунтованим та таким , що задоволенню не підлягає. До цього висновку суд прийшов з наступного.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами в іашх. інтересах. та. інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2

По досягненню повноліття ОСОБА_8 звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова як правонаступник після смерті свого діда ОСОБА_17 по цивільній справі №2-58/72/11 та просив договір іпотеки житлового будинку по АДРЕСА_1 визнати частково недійсним. Рішення Апеляційного Суду Харківської області від 14.10.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_8 було відмовлено. Станом на час розгляду цієї справи,26.11.2013 року справу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ не витребувано, відомостей про звернення з касаційною скаргою у суду не має. Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення АСХО від 14.10.2013 року набуло чинності.

Судом неодноразово розяснені учасникам процесу вимоги ст.ст.10,11,60,61 ЦПК України, стосовно тих обставин, що обов»язок доказування покладається законодавцем на сторони, судом докази тільки оцінюються.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 обґрунтованості своїх доводів та вимог суду не довела, бо вона є дієздатною особою, про наявність у себе неповнолітніх дітей станом на час укладення договорів іпотеки 10.11.2005 року та 21-18.11.2005 року була обізнана. Про наявність наслідків укладення цих договорів була обізнана.

У відповідності з п.44. Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізоваоного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів. шо виникають із кредитних правовідносин» Згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ПІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Положення статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомнйх громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діє з 1 січня 2006 року і на договори, укладені до цієї дати, не поширюються (стаття 58 Конституції України), -

У відповідності з вищевикладеним суд прийшов до висновку, що доводи сторони відповідачів стосовно недотримання вимогам Закону щодо охорони прав неповнолітніх дітей на час укладення 10.11.2005 р. між банком та відповідачкою ОСОБА_2 договору іпотеки № 05-434 не можуть бути прийняті до уваги з наступного: положення ст.12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-ІУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» діють тільки з 01.01.2006 року, та ,крім того дітям відповідачки ОСОБА_2 не належить право власності ні на будинок АДРЕСА_1 ні на земельну ділянку площею 0,0600га по АДРЕСА_1, бо право власності належало тільки відповідачці за первісним позовом ОСОБА_2, як це встановлено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14.10.2013року, що не потребує відповідного вказування у відповідності з ч 3 ст.61 ЦПК України. Тобто при укладенні договору іпотеки від 1S.11.2008 року дотримання вимог ст.12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-ІУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» не є обов»язковим, бо з вимог ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається ,що батьки або особи, які їх замінюють , не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належнихдитині майнових прав , здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою, надавати письмові зобов»язання.

На підставі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч З ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст..203 ЦК України 2003 року передбачає наступне: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу ,іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Правочин, що вчиняється батьками(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно вимог ст..230 ЦК України якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст..229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона ,яка застосувала обман, зобов»язана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв»язку з вчиненням такого правочину.

Відповідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» Відповідно до статей 229-230 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, або внаслідок впливу тяжкої обставини ,є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа, на підтвердження своїх вимог повинна довести, що така помилка мала місце, а також вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання, або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов»зань, які виникли з правочину,і не пов»язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону, чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним».

На підставі вимог ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним право чином права та обов»язки передбачалися на лише майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, правочин щодо якого правові наслідки повязуються з настанням певної обставини є таким правочином, в якому на підставі договору має місце обумовлення настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна обставина), як передбачено ч 1 ст 212 ЦК України.

Згідно з вищевикладеним у мотивувальній частин, суд вважав що, підстав обумовлених Законом для задоволення зустрічного позову про визнання недійсними договорів іпотеки від 10.11.2005 року та від 18.11.2008 року не існує.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_5 не було належним чином здійснено виконання своїх грошових зобов'язань встановлених сторонами в укладеній кредитній угоді, в зв'язку з чим позивач вимагає надання йому права звернення на предмет іпотеки за договорами іпотеки, укладеними з відповідачкою ОСОБА_2 10.11.2005 року та 18.11.2008 року з метою погашення реалізованої від продажу грошовою сумою боргу позичальника за кредитним договором.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд прийшов, до висновку, що первісні позовні вимоги є частково обґрунтованими , підлягають задоволенню частково, бо позивачем за первісним позовом не пояснено суду, що визначає «звернути стягнення на нерухоме майно з усіма його при належностями», суд вбачає, що предметом іпотеки є тільки двохповерховий житловий будинок літер А-1 площею 173,10 кв.м. житловою площею 88,9 кв.м. з тамбуром літер»а» площею 4,2 кв. , з надвірними будівлями - гаражем літер «К» ,площею 51,2 кв.м.„льох літер «Е» , висота 2,2 м , льох літер «М» висота 2,3м площі не має, огорожа №9(ворота) металеві , огорожа № 10 цегляна, басейн №11 бетонний без вказання площі по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності і земельна ділянка площею 0,0600га кадастровий номер : 6310136300:07:031:0011 по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності , ніякі приналежності до житлового будинку (предмети меблів, білизна, прикраси інтер»єру, побутові прилади, посуд тощо) предметом іпотеки не перебувають. Також суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Банк «Золоті ворота» за первісним позовом в частині визначення стартової ціни для продажу іпотечного майна задоволенню не підлягають, бо судом не може бути встановлена стартова ціна прилюдних торгів і законодавець надає це право тільки оцінювачу.

В іншій частині на думку суду первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Такий висновок в цій частині є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що відповідачам, в установленному законом та договором порядку не пропонувалось звільнити спірне приміщення і вони не попереджались про виселення, а тому висновок суду про виселення відповідачів є хибним.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2013 року змінити.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Золоті ворота» в задоволенні позовних вимог про виселення з будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2 без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: