Єдиний унікальний номер 234/726/14-ц Номер провадження 22-ц/775/2936/2014
Головуючий у 1 інстанції Кравченко О.Ю.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську про стягнення моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності, -
В С ТА Н О В И В :
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 лютого 2014 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську ( далі фонд ) про стягнення моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності, На користь ОСОБА_1 з фонду у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 1500 грн.
На вказане рішення суду фондом була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги фонд посилався на те,. що судом дана невірна оцінка наданим доказам . невірно зроблено правовий висновок . У судовому засіданні позивач не довів наявність факту втрат немайнового характеру , не довів факту наявності фізичних та моральних страждань , причинного зв'язку між стражданнями та втратами . В матеріалах справи відсутній висновок МСЕК з приводу наявності у позивача моральної шкоди внаслідок отриманої травми на виробництві. Судом не було враховано, що відсутня будь яка вина фонду у спричиненні позивачеві травми та моральної шкоди, оскільки травма була спричинена на виробництві, яке не забезпечило належні умови праці. .. Судом не було враховано , що з 26.08.2005 року позивач вже не отримує страхові виплати у зв'язку з травмою. Фонд просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення . яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник фонду Вараксіна І.М. підтримувала доводи апеляційної скарги . просила рішенням суду скасувати та у позові відмовити.
Позивач у судове засідання не з'явився , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді , вислухавши пояснення представника фонду ,перевіривши матеріали , доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає . що апеляційна скарга підлягає відхиленню,а рішення суду - залишенню без зміни.
Судом першої інстанції було встановлено ,що позивач з 2000 року працював на ПАТ « Новокраматорський машинобудівний завод» в інструментальному цеху напайником .8 липня 2004 році на виробництві при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок внаслідок якого його було травмовано та ампутовано м'які тканини нігтьової фаланги 1 пальця правої кисті і його було доставлено до лікарні., де була зроблена операція Після операції у нього утворилася рубцева деформація на місті відриву тканини , що було дуже болячі при дотику. 28 серпня 2004 року у зв'язку з вказаною травмою у нього було встановлено втрату 5 % професійної працездатності . Наслідки травми спричиняли йому фізичний біль , він вимушений тривалий час лікуватись . Із позовної заяви вбачається , що через спричинену травму права рука у нього періодично німіє , що перешкоджає виконувати роботу.
Вказані обставини були підтверджені актом про нещасний випадок на виробництві , який стався з позивачем ОСОБА_1 8 липня 2004 року, виписками із історії хвороби та амбулаторної картки ОСОБА_1, довідкою МСЕК від 26.08.2004 року із якої вбачається , що позивачеві на строк з 26.08.2004 року по 26.08. 2005 року було встановлено втрату 5% професійної працездатності з у зв'язку з отриманою травмою 8.07.2004 року. ( а.с.3-8 ).
Наведені факти свідчать про спричинення позивачеві моральної шкоди ушкодженням здоров'я на виробництві , а тому суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок спричиненої позивачеві травми на виробництві 8 липня 2004 року регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV (у редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V).
Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р. № 2694-XII (в редакції Закону № 229-IV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно з п/п «е» п. 1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містили будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, підпункт «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобов'язання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду, з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені.
Разом з тим, за змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абзацу 3 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає з дня встановлення особі такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Також матеріалів справи встановлено, що вперше стійка втрата працездатності у розмірі 5 % була позивачеві встановлена висновком МСЕК від 26..08.2004 року, тобто до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, а тому на правовідносини, що виникли між сторонами зазначений закон не розповсюджується.
На час виникнення між сторонами правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, а саме, на 26.08.2004 положення п/п «е» п. 1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» діяли, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди і доводи відповідача про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача, є такими, що не ґрунтуються на законі.
Доводи відповідача про те, що відповідальність за ушкодження здоров'я повинен нести роботодавець, з вини якого не були забезпечені належні умови праці, не ґрунтуються на законі.
Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту є непереконливими.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням його здоров'я на виробництві та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманої травми підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач в зв'язку з отриманням травми на виробництві ступінь втрати ним професійної працездатності - 5% та визначив її розмір в сумі 1500 грн.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: