Єдиний унікальний номер 240/971/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1311/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області
у складі : головуючого - судді Лісового О.О.
суддів : Кіянової С.В., Іванової А.П.
при секретарі Ганжела М.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Олександрівського районного суду від 18 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації про поновлення договору оренди земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у вересні 2013 року з позовом до Олександрівської районної державної адміністрації про поновлення договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що 17.07.2003 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 61,972 га строком на 5 років із земель державного земельного запасу, які розміщені на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області. Додатковою угодою від 18.08.2008 року строк дії договору було продовжено на 5 років. 15.07.2013 року він подав заяву про внесення змін до договору щодо орендної плати, але листом відповідача від 13.08.2013 року йому було відмовлено про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. Вважає таку відмову незаконною. Позивач просив визнати незаконною відмову йому у поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного 17.07.2003 року . Зобов»язати Олександрівську районну державну адміністрацію поновити договір оренди від 17.07.2003 року. (а.с.15-16).
Рішенням Олександрівського районного суду від 18 жовтня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Зобов»язано Олександрівську районну державну адміністрацію укласти з орендарем ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17.07.2003 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що згідно ч.4 ст.122 ЗК України передача в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення з 01.01.2013 року покладена на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тому вони не мають повноважень на укладення такого договору, тобто є неналежним відповідачем по справі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації про поновлення договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що 17.07.2003 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 61,972 га, розташованої на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району строком на 5 років. 29.07.2003 року вказаний договір зареєстровано у встановленому законом порядку. 18.08.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди №697, за якою строк оренди земельної ділянки було продовжено на 5 років. 15.07.2013 року позивач звернувся з заявою до Олександрівської районної державної адміністрації про продовження строку дії договору оренди вказаної земельної ділянки до 20 років та збільшення орендної плати, але листом голови райдержадміністрації йому було повідомлено, що відповідач не має повноважень на укладення договору оренди землі. Проте, таке повідомлення суперечить вимогам ст.33 Закону України «Про оренду землі» та ст.122 Земельного кодексу України, тому позов задоволено.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ст..33 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору
оренди землі здійснюється із: уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Відповідно до п.3 розділу Х Перехідні Положення ЗК України У випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції Закону України від 06.09.2012 року №5245- VI) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Відповідно до ч. 4 ст.122 ЗК України (в редакції Закону № 5245-VI від 06.09.2012 р., що діяла на час виникнення спірних правовідносин), Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. «є-1» ч.1 ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
З матеріалів справи вбачається, що строк дії Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 61,972 га, розташованої на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району з урахуванням додаткової угоди №697 від 18.08.2008 року сплинув 18.08.2013 року (а.с. 5-8).
Листом від 15.07.2013 року позивач звертався до відповідача з проханням про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (а.с.9).
Проте, у відповідності до вимог закону листом від 13.08.2013 року голова Олександрійської РДА повідомив позивача про неможливість внести змін до істотних умов договору оренди землі в частині продовження строку внаслідок внесення змін до закону згідно п.3 розділу Х Перехідні Положення ЗК України (а.с.10).
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не
погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вимоги закону, не з»ясував, що відповідач не має права на укладення або поновлення договору оренди в даному випадку, тому дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з порушенням вимог закону підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
При цьому апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при відкриті провадження у справі було порушено норми процесуального права, оскільки такі доводи суперечать матеріалам справи.
Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду від 18 жовтня 2013 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді :