№ 249/981/14-к
В И Р О К
Іменем України
м.Шахтарськ
01 квітня 2014 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
-головуючого -судді Шеметової Н.Г.
-при секретарі -Одьожній Т.В.
За участю прокурора Шахтарської міжрайонної прокуратури Медяника С.В., неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, діючого на підставі ордеру та договору,потерпілого ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_6, представника служби у справах дітей Шахтарського міськвиконкому Пономаренко Т.М., представника кримінальної міліції у справах дітей Шахтарського МВ ГУМВС Москаленко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Шахтарську Донецької області кримінальне провадження 249/981/14-к за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шахтарська Донецької області, учня 8 класу ЗОШ №2 м. Шахтарську, не судимого, який мешкає разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1,- у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України,
В с т а н о в и в :
03 лютого 2014 року в період з 15 до 16 години, неповнолітній ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні дитячої юнацької спортивної школи Шахтарської міської Ради по вул. Ватутіна, 1 м. Шахтарська Донецької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, в спортивній залі школи таємно викрав з карману куртки потерпілого ОСОБА_5 належний йому мобільний телефон «PRESTIGIO 4505 DUO» в чохлі загальною вартістю 1295 гр. 65 коп. зі вставленою сім-картою оператора МТС та «ЛАЙФ» вартістю 10 гр. кожна та карткою пам»яті 32 ГБ вартістю 234 гр., спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1549 гр. 65 коп.
Таким чином, своїми діями,що виразилися у таємному викраденні чужого майна( крадіжці), ОСОБА_2 вчини злочин, передбачений ст. 185 ч.1 КК України.
Провина неповнолітнього обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується доказами,що були надані стороною обвинувачення.
Так, сам обвинувачений винним себе визнав повністю, пояснив, що у лютому 2014 року, перебуваючи у ДЮСШ, за пропозицією ОСОБА_9 викрав з кишені куртки потерпілого мобільний телефон «Престиж», при цьому сім-карту одразу ж зламав, а телефон віддав ОСОБА_10 на зберігання. ОСОБА_10 казав,що потім йому віддасть за телефон 270 гривень, але гроші так і не віддав.
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 03 лютого 2014 року, коли він був на спортивній секції у ДЮСШ, а одяг залишив на батареї у спортивній залі, з карману його куртки був викрадений мобільний телефон, який йому потім повернули. Ніяких претензій до обвинуваченого він не має, вважає,що непотрібно його наказувати.
З протоколу огляду місця події вбачається,що місцем скоєння крадіжки є спортивна зала Дитячої юнацької спортивної школи,що розташована по вул. Ватутіна, 1 м. Шахтарська, де на батареях містився одяг відвідувачів.
В ході проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього ОСОБА_2 останній вказав місце вчинення ним крадіжки телефону-спортивна зала ДЮСШ, де з куртки, що знаходилася на батареї, він викрав мобільний телефон.
Згідно даним протоколу огляду від 04 лютого 2014 року у гр.. ОСОБА_10 за його добровільною згодою був вилучений та оглянутий мобільний телефон «Престиж»,що належить потерпілому.
Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи вартість мобільного телефону складає 1295 гр. 65 коп., вартість карти пам»яті- 234 гр.
Стороною захисту не заперечується законність отримання вказаних доказів, тому суд визнає їх допустимими.
При дослідженні доказів стосовно особи неповнолітнього обвинуваченого судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 на час вчинення злочину тільки виповнилося 14 років. Він росте ти виховується у повній, багатодітній благополучній родині. Батько працює електрослюсарем підземним на вугільному підприємстві, мати знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Для розвитку та виховання неповнолітнього в родині створені необхідні та достатні умови. За місцем навчання ОСОБА_2 характеризується посередньо. З його характеристики випливає, що він є лідером, може згуртувати навколо себе підлітків, але його енергія не завжди направлена на позитивні вчинки. Між тим, допитана в якості свідка педагог ОСОБА_11 пояснила суду, що після скоєного кримінального правопорушення поведінка ОСОБА_2 все ж таки стала більш спокійною та врівноваженою, більш відповідальною. З пояснень свідка також випливає, що батьки не завжди належним чином контролюють свого сина та цікавляться його поведінкою, але вона не вважає втраченими зв»язок та контроль батьків і неповнолітнього, тому думає, що до ОСОБА_2 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.
Неповнолітній не перебуває на внутрішкільному обліку, до вчиненого не перебував на обліку у кримінальній міліції у справах дітей; сім»я не перебувала на обліку у службі в справах дітей.
ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, будь-які захворювання в нього відсутні.
Допитаний в якості свідка законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 пояснив,що він має достатній вплив на сина, якого може охарактеризувати позитивно, оскільки вдома він все робить, допомогає у догляді за меншими братом та сестрою,захоплюється спортом. Вважає,що причиною вчинення сином злочину є його перехідний вік.
Проаналізувавши та оцінивши вказані докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність провини неповнолітнього у вчиненні інкримінованого злочину.
При призначення покарання ОСОБА_2 суд враховує,що ним вчинений злочин середньої тяжкості, посередні дані про його особу, обставини,що пом»якшують покарання. Такими обставинами суд визнає неповнолітній вік обвинуваченого, його щире каяття, про що свідчить його поведінка в суді, правдиві пояснення та критичне, не дивлячись на вік, ставлення до вчиненого; активне сприяння розкриттю злочину,що встановлено на підставі наданих суду доказів.
Представник кримінальної міліції у справах дітей вважав необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі з іспитом строком, обґрунтовуючи думку тим,що у разі призначення такого обов»язку як реєстрація, КМДН зможе більше контролювати неповнолітнього.
Представник служби у справах дітей вважала можливим звільнити ОСОБА_2 від покарання та застосувати відносно нього примусові заходи виховного характеру, враховуючи дані про родину, можливість батьків впливати на поведінку сина та контролювати його, а також враховуючи перехідний вік обвинуваченого , особливість психології у такому віці.
Таку ж думку виказав представник потерпілого.
Враховуючи всі вищенаведені досліджені в ході судового розгляду докази, думку педагога, законного представника, представників служби та міліції у справах дітей, представника потерпілого, а також наявність декількох пом»якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих обставин, вік неповнолітнього (14 років), відсутність в нього достатнього життєвого досвіду, не сформованість його світогляду, фізіологічні процеси,що проходять в такому віці в організмі підлітка та відображаються на його поведінці у побуті, наявність зв»язку між батьками та обвинуваченим,які ще не втратили контроль над сином та можуть впливати на його поведінку, суд вважає можливим, призначивши ОСОБА_2 покарання, звільнити його від покарання на підставі ст.. 105 ч.1-3 КК України,застосувавши два примусових заходи виховного характеру: передачу під нагляд батькам та обмеження дозвілля з встановленням особливих вимог до неповнолітнього строком на 1 рік, оскільки за коротшого строку ці виховні заходи будуть малоефективними.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався та клопотання про його обрання від сторін не надходило. Судові витрати-грошові кошти, які були затрачені на проведення товарознавчої експертизи у сумі 195 гр. 60 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_3, оскільки обвинувачений є неповнолітнім у віці 14 років.
Речові докази суду не надавалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 105 КК, 370, 374 КПК України, суд
У х в а л и в :
Неповнолітнього ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 ( один ) рік.
Відповідно до ст.. 105 ч.1-3 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_2 від покарання застосувавши до нього два примусових заходи виховного характеру: передати під нагляд батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_12 строком на 1 (один ) рік; обмежити дозвілля неповнолітнього ОСОБА_2, заборонивши перебувати поза межами місця проживання після 18 години, а також відвідувати дискотеки, кафе, клуби, змінювати місце проживання та навчання строком на 1 ( один ) рік.
Контроль за виконанням покласти на органи,що здійснюють контроль за поведінкою неповнолітніх.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 195 гр. 60 коп.
Вирок набирає чинності через тридцять днів з дня його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно надати обвинуваченому, законному представнику та прокуророві.
Суддя Н.Г.Шеметова