Справа:   22ц-1092/06                                                                           Головуючий у 1 інстанції Кихтюк P.M.

Категорія: спори про відшкодування                                                       Доповідач: Мудренко Л.І.

шкоди

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2006 року                                                                                    м.Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -           судді  Завидовської О.Г.

суддів              -          Данилюк В.А., Мудренко Л.І.

при секретарі-           Грицюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства №6 міста Луцька про відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2006 року та додаткове рішення суду від 10 жовтня 2006 року,

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства №6 міста Луцька про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Додатковим рішенням суду від 10 жовтня 2006 року постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь Територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

В апеляційних скаргах позивач ОСОБА_1, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, в зв'зку з порушенням при його ухваленні норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні скарги піддягають відхиленню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1  14 грудня 2005 року звернувся до відповідача з приводу ремонту сантехнічного обладнання в квартирі, в якій він проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.47).

Доводи позивача, що на його звернення відповідач належним чином не реагував, неполадок в сантехнічному обладнанні квартири не усунув, в зв'язку з чим йому заподіяно моральні страждання, в судовому засіданні не знайшли свого ствердження. Так, з показань свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3 (а.с.69зв.-71), витягу з журналу реєстрації заявок (а.с. 45) вбачається, що на слідуючий день 15 грудня 2005 року після 17-ої години працівники ЖКП прибули до позивача за вказаною ним адресою для проведення ремонтних робіт, однак ОСОБА_1 вдома не було. Аналогічно, 23 грудня 2005 року працівники відповідача не усунули неполадок в сантехнічному обладнанні квартири позивача із-за відсутності останнього по місцю проживання (а.с.46).

Не підтвердилися доводи позивача щодо його звернення 12 січня 2006 року до відповідача з письмовою заявою про заміну сантехнічного обладнання. Як пояснив сам позивач особисто він заяву не подавав, а доручив своєму знайомому ОСОБА_4. передати заяву в ЖКП. Допитаний як свідок ОСОБА_4 дав суперечливі показання з приводу часу передачі ним в ЖКП письмової заяви ОСОБА_1 (а.с.68зв), а тому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги даний доказ. З дослідженого в судовому засіданні журналу вхідної кореспонденції вбачається, що така заява до відповідача не надходила.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено позовних вимог щодо бездіяльності з боку відповідача по наданню послуг,а внаслідок цього заподіяння йому моральної шкоди, і підставно відмовив в задоволенні позову.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, що додатковим рішенням суду з нього безпідставно стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, оскільки фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось, не заслуговують на увагу, так як не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно до ч.І ст.81 ЦПК України до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2006 року та додаткове рішення від 10 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.