Єдиний унікальний номер 252/10411/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3302/2014
Категорія - 24 Головуючий у 1 інстанції - Федько Г.М.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого на підставі договору про надання правової допомоги діє ОСОБА_3, на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Горлівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 лютого 2014 року ОСОБА_2 у задоволені вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник позивача посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю доказів добросовісного та правомірного заволодіння позивачем спірною частиною будинку. Дійшовши таких висновків, суд першої інстанції не звернув уваги на докази, якими підтверджено факт добросовісного вселення позивача ще в 2000 р. у будинок, щодо якого ставиться питання про визнання права власності, як і факт відкритого та безперервного користування ним. Право власності третьою особою на спірну частину будинку до тепер не зареєстроване. Більш того, суд не звернув уваги на те, що останній не проявляв інтересу до спадщини, яка знаходилася у занедбаному стані і не представляла цінності. Позивач же, повернувшись з Росії в 2000 р., відремонтував будинок, вселився в нього і про спадкоємця попереднього власника не знав і не міг знати.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Інші сторони до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.06.1991 р. та 18.11.1995 р. позивачу на праві власності належить 5/7 частини домоволодіння АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.06.1991 р. право власності на 2/7 частини вказаного домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті останнього відкрилася спадщина у вигляді вищевказаної частини домоволодіння, спадкоємцем якої є ОСОБА_4 Останній у встановленні діючим законодавством строки звернувся до нотаріальної контори і на його ім'я 13.07.2005 р. видане свідоцтво про право на спадщину, при цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані про реєстрацію права власності щодо вищевказаного будинку відсутні.
Відповідно до вимог ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. №5 (далі Постанова), при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що на момент заселення в будинок АДРЕСА_1 позивачу було відомо про факт належності 2/7 частини даного домоволодіння ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. і про наявність в останнього спадкоємців першої черги, оскільки співвласники домоволодіння є між собою рідними братами.
За вказаних обставин доводи апелянта про те, що позивач не знав і не міг знати про наявність у ОСОБА_5 спадкоємців необґрунтовані.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях позивача добросовісного володіння вищевказаним будинком, щодо якого ним заявляються вимоги про право власності за набувальною давністю, а доводи апелянта про добросовісне вселення позивача в 2000 р., відкрите та безперервне користування ним є безпідставними.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про відсутність державної реєстрації права власності третьої особи ОСОБА_4
Як вбачається з матеріалів справи реєстрація права власності щодо вищевказаного будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Стосовно права власності спадкоємця ОСОБА_4, то відповідно до діючого на час відкриття спадщини законодавства (ІНФОРМАЦІЯ_1.), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР). Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).
Крім того, відповідно до п. 13 Постанови, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник або його правонаступник. Такі позови до територіальної громади пред'являються лише у разі відсутності відомостей про попереднього власника.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого на підставі договору про надання правової допомоги діє ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 лютого 2014 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: