Справа № 22-1293 2006 року                           Головуючий суддя у І інстанції - Бердій М.А.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 грудня 2006 року                                                                                                         місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка 3.І.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

з участю секретаря судового засідання Іванової І.С,

сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення майна з чу­жого незаконного володіння і відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 27 липня 2006 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення майна з чужого незаконного володіння. Відповідача зобов"язано повернути обладнання, яке позивачем зазначено у позовній за­яві, а на випадок його відсутності стягнено 28367 грн. його вартості.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач просить апеляційний суд його скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушен­ня місцевим судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Відповідно до договору НОМЕР_1 від 12 червня 2004 року позивач ОСОБА_2 ку­пив у ОСОБА_3 спірне обладнання, яке було призначене для виробництва метало­пластикових вікон. Оригінал цього договору та відповідні квитанції до прибуткових ка­сових ордерів про сплату продавцю вартості цього устаткування суду представив пози­вач ОСОБА_2. Продавець ОСОБА_3, у свою чергу, будучи допитаним в якості свід­ка, підтвердив у суді, що спірне обладнання у нього дійсно купив саме позивач, а не від­повідач, і сплатив йому за це обумовлену ціну.

Натомість відповідач ОСОБА_1, який упродовж розгляду даної справи був непослідовним у своїх поясненнях щодо предмета спору, і який також претендував на спірне устаткування, ніяких документів (окрім розписки про отримання авансу, яку на своїй візитці невідомо кому і за яких обставин написав ОСОБА_3) - суду не предста­вив.

Тому з урахуванням наведеного та відповідно до ст. ст. 48, 50 Закону України "Про власність",   ст. ст. 321, 386, 387 ЦК України місцевий суд законно й обгрунтовано зобов'язав відповідача повернути позивачу спірне устаткування, яке ОСОБА_1 по­зивачем було передано на тимчасове зберігання, й яке він, після відмови повернути його ОСОБА_2, став незаконно утримувати в себе без відповідної на те правової підстави.

Деякі недоліки, які були допущені позивачем ОСОБА_2 і продавцем ОСОБА_3 при оформленні договору купівлі-продажу спірного устаткування, та окремі не­значні, викликані плином часу, неточності в їхніх поясненнях про обставини цієї угоди, правильності зробленого судом висновку не спростовують.

Доводи в апеляційній скарзі про змову позивача з продавцем ОСОБА_3 на увагу також не заслуговують, оскільки ніякими доказами не підтверджені.

Інші ж доводи апелянта є безпідставними.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 27 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.