Єдиний унікальний номер 251/146/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3289/2014
Категорія - 51 Головуючий в 1-й інстанції - Єгорова О.В.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Ларіної Н.О.
Азевича В.Б.
при секретарі: Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства (далі ДП) «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем він знаходився у трудових відносинах з 05.03.1982 р. по 17.10.2013 р., після чого був звільнений на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України. Після звільнення фактичний розрахунок з ним був проведений 14 грудня 2013 р., у зв'язку з чим просив стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 17.10.2013 р. по 14.12.2013 р. Крім того, вважав, що діями відповідача, яким порушене його право на отримання розрахунку, йому було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути на його користь грошову компенсацію в розмірі 5000 грн.
В ході слухання справи позивач свої вимоги в частині стягнення середнього заробітку неодноразово уточнював і в остаточному вигляді просив стягнути на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку з 18.10.2013 р. по 02.12.2013 р.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з ДП «Артемвугілля» стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 18 жовтня 2013 р. по 02 грудня 2013 р. в розмірі 25903 грн. 06 коп. та грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. Крім того, з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір у розмірі 502 грн. 63 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач, не оспорюючи факту не проведення повного розрахунку з позивачем у день його звільнення та розмір середньоденної заробітної плати, вважали, що судом першої інстанції неправильно визначено кількість днів затримки розрахунку. Так, стягуючи на користь позивача середній заробіток за період з 18 жовтня 2013 р. по 02 грудня 2013 р. (46 днів), суд неправильно визначив кількість робочих днів, помилково нарахувавши суми за календарні дні.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити у повному обсязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні працівника.
Разом з тим, при визначенні періоду затримки розрахунку, судом неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни рішення.
Так, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що в період з 05.03.1982 р. по 17.10.2013 р. сторони знаходилися у трудових правовідносинах, після чого позивач був звільнений на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, в день звільнення розрахунки з ним не проведені, останній платіж за якими 02.12.2013 р. був перерахований ОСОБА_2 на його особовий рахунок.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що останній платіж за розрахунковими сумами позивачу був переведений на його особовий рахунок 02.12.2013 р. і саме вказану дату ОСОБА_2 вважає днем остаточного з ним розрахунку.
Як вбачається з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.99 р. (далі Постанова), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, у всяк випадку обов'язок щодо виплати розрахункових сум покладено на роботодавця, у даному випадку на ДП «Артемвугілля».
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку із звільненим працівником і вказаний факт ДП «Артемвугілля» не оспорюється.
Згідно наданої відповідачем довідки, яка не оспорюється сторонами, середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_2, розрахунок якого проведений у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», складає 563 грн. 11 коп.
Як встановлено судом, затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_2 мала місце у період з 18.10.2013 р. по 02.12.2013 р., з яких кількість робочих днів складає - 31.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і помилково дійшов висновку про нарахування заробітної плати за вихідні дні, які б позивачу у разі продовження трудових відносин не оплачувалися.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (з 18.10.2013 р. по 02.12.2013 р.) підлягають частковому задоволенню, а саме на його користь підлягає стягненню - 17456 грн. 41 коп. (563 грн. 11 коп. х 31 день), з якого підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі, відповідно до діючого законодавства.
Згідно вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, на відшкодування якої, з урахуванням принципів розумності та справедливості, визначив розмір грошової компенсації. У вказаній частині рішення суду сторонами не оскаржене.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_2, судові витрати, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), підлягають стягненню з відповідача.
Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Оскільки станом на 01.01.2014 р. мінімальний розмір заробітної плати складає 1218 грн., то для вимог майнового характеру, відповідно до ч.2 ст. 4 Закону, розмір судового збору становитиме - 1% ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, для вимог немайнового характеру - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243 грн. 60 коп.).
Таким чином, в дохід держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 487 грн. 20 коп. (243 грн. 60 коп. (майнові вимоги) +243 грн. 60 коп.(немайнові вимоги)).
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про необхідність відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову, оскільки вони у даному випадку нелогічні при визнанні ДП «Артемвугілля» факту затримки розрахунку.
Позивачем рішення суду не оскаржене.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 лютого 2014 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 18 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року в розмірі 17456 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 41 коп.
Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: