ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 р.
| № 21/710 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Приватного підприємства “Верлен” |
на постанову Київського апеляційного | господарського суду |
від | 13 квітня 2006 року |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “Укржитлокомплекс” |
до | 1)Інституту Академії педагогічних наук України 2)Приватного підприємства “Верлен” |
про | визнання недійсним договору в частині визначення інвестором другого відповідача та заміни інвестора в цій же угоді на позивача |
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: Пальчук М.Й. дов. №115/06 від 22.05.2006;
від відповідача 1: Романчук О.М. дов. №463 від 29.06.2006;
від відповідача 2: Середюк О.П. дов. від 18.04.2006.
Закритим акціонерним товариством “Укржитлокомплекс” у жовтні 2005 року заявлений позов, з урахуванням змін предмету, до Інституту Академії педагогічних наук України, Приватного підприємства “Верлен” про визнання недійсною інвестиційної угоди №499/30/07 від 30.06.2004, укладеної між Інститутом Академії педагогічних наук України і Приватним підприємством “Верлен”, в частині, що стосується інвестора; та визнання ЗАТ “Укржитлокомплекс” інвестором за цією інвестиційною угодою. Позивач вважав спірну угоду удаваною, оскільки остання, на його думку, укладена з метою приховування справжнього інвестора - ЗАТ “Укржитлокомплекс”. Підставою позову визначені статті 234, 235 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09 лютого 2006 року, ухваленим суддею Шевченко Е.О., в задоволенні позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсною інвестиційної угоди №499/30/07 від 30.06.2004, укладеної між Інститутом Академії педагогічних наук України і Приватним підприємством “Верлен”, в частині, що стосується інвестора, з огляду на приписи статті 235 Цивільного кодексу України. При цьому судом встановлено, що 2660000 грн. сплачені позивачем на виконання умов іншого договору від 07.09.2004 №07/09/04, укладеного ним з ПП “Верлен”, і не впливає на чинність умов інвестиційної угоди №499/30/07 від 30.06.2004, укладеної відповідачами.
Київський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Зеленіна В.О., та суддів Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф., постановою від 13 квітня 2006 року перевірене рішення господарського суду скасував, визнавши ЗАТ “Укржитлокомплекс” інвестором з демонтажу нежитлового будинку та будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Київ, пров. Кості Гордієнка, 6, літера “А”. Апеляційну скаргу ЗАТ “Укржитлокомплекс” задовольнив частково, виходячи з того, що інвестування об’єкту будівництва велось за рахунок позивача. У визнанні ж недійсною інвестиційної угоди №499/30/07 від 30.06.2004 відмовлено через те, що позов заявлено не стороною спірної угоди.
Приватне підприємство “Верлен” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги, товариство посилається на порушення судом приписів матеріального і процесуального права, зокрема, статтей 6, 19 Конституції України, статтей 6, 16, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статтей 41, 12, 101 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на спосіб захисту права, обраний позивачем, який не передбачений законодавством, а саме, визнання інвестором. Разом з тим, заявник наголошує на тому, що позовна вимога про визнання ЗАТ “Укржитлокомплекс” інвестором з демонтажу нежитлового будинку та будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Київ, пров. Кості Гордієнка, 6, літера “А” не заявлялась, оскільки позивач просив визнати його інвестором за інвестиційною угодою №499/30/07 від 30.06.2004. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції в примусовому порядку визначено контрагента за інвестиційним договором, чим, на його думку, порушено приписи статті 627 Цивільного кодексу України.
Від Закритого акціонерного товариства “Укржитлокомплекс” і Інституту Академії педагогічних наук України письмові відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Інститутом Академії педагогічних наук України і Приватним підприємством “Верлен” було укладено інвестиційний договір №499/30/07 від 30.06.2004, за умовами якого сторони домовились здійснити інвестиційний проект - дії, спрямовані на реконструкцію нежитлового будинку загальною площею 850 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Кості Гордієнка, 6, літера “А”, будівництво на його місці житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та розподіл часток збудованого об’єкту між сторонами в натурі відповідно до умов договору. Пунктами 2.5, 2.6 названого договору передбачено, що функції замовника будівництва об’єкта інвестування покладаються на інвестора - Приватне підприємство “Верлен”, а Інститут Академії педагогічних наук України залишається титульним замовником будівництва до моменту його завершення. Інститут видав інвесторові довіреність №500 від 10.08.2004З на представництво інтересів з питань, пов’язаних з виконанням інвестиційного договору. На виконання пункту 3.3.1 інвестиційного договору ПП “Верлен” провело роботу з оформлення документації на земельну ділянку і 06.10.2005 Київською міською радою було прийнято рішення №68/3532, яким Інституту Академії педагогічних наук України передано у короткострокову оренду строком на три роки земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом у Печерському районі м. Києва на провулку Кості Гордієнка, 6. Разом з тим, суди встановили наявність інших договорів, які укладалися вже кожним відповідачем окремо з позивачем. Зокрема, між Інститутом Академії педагогічних наук України - замовником і Закритим акціонерним товариством “Укржитлокомплекс” - генпідрядником 02.09.2004 було укладено договір генерального підряду №02/09/04, за умовами якого генпідрядник зобов’язується згідно проектно-кошторисної документації здійснити знесення (демонтаж) нежитлового будинку загальною площею 850 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Кості Гордієнка, 6, літера “А”, та збудувати на місці будинку і здати у встановлений строк житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями. Згодом сторони узгодили, що представництво інтересів інституту перед ЗАТ “Укржитлокомплекс” та виконання функцій замовника будівництва буде здійснюватися ПП “Верлен”. Це не суперечить інвестиційному договору №499/30/07 від 30.06.2004, за яким ПП “Верлен” зобов’язаний, в тому числі, укладати з підрядними організаціями угоди на виконання робіт з будівництва об’єкта інвестування. Окрім того, між ЗАТ “Укржитлокомплекс” –замовником і ПП “Верлен” –виконавцем 07.09.2004 було укладено договір №07/09/04, за умовами якого виконавець зобов’язаний забезпечити отримання необхідних для початку будівництва дозволів та погоджень, підключення, відключення інженерних комунікацій, належного електро-, водо-, та теплопостачання будівельного майданчика і об’єкту, включаючи забезпечення отримання необхідних технічних умов та іншої дозвільної документації, забезпечити переселення організацій, що знаходяться у будинку, який підлягає знесенню у зв’язку з будівництвом об’єкту. При цьому сторони визначили, що 2660000 грн. –це загальна вартість робіт, яка має бути сплачена позивачем в порядку та строки, визначені договором. Факти виконання робіт за договором №07/09/04 від 07.09.2004 і сплати їх вартості встановлені судом першої інстанції та підтверджуються матеріалами справи. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції помилково не визначив норму матеріального права, якою керувався та не врахував того, що інвестиційний процес є невід’ємною частиною сучасного будівництва, а інвестори це суб’єкти інвестиційної діяльності, котрі приймають рішення про внесення власних і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти будівництва. Участь інвестора в інвестиційному проекті залежить від волевиявлення забудовника. При цьому інвестор залучається до участі в процесі у договірному порядку. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Для чинності правочину необхідно, щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний обсяг дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у належній формі і був спрямованим на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Судом першої інстанції встановлена відповідність оспореного договору загальним умовам дійсності правочину. При цьому місцевий суд правильно зазначив про необґрунтованість підстав заявленого позову адже всі головні доводи позивача зведені фактично до виконання сторонами умов оспореного інвестиційного договору. Проте невиконання або неналежне виконання правочину не може бути підставою для визнання його недійсним в цілому чи частково. У цьому разі сторона за угодою вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків. Наявність інших договірних відносин між відповідачами та позивачем у разі їх невиконання дозволяє використовувати такі засоби порушеного права, які визначені чинним законодавством. Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів в порядку, встановленому законом. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з приписами статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Припис даної норми кореспондується зі статтею 20 Господарського кодексу України. Такий спосіб захисту порушеного права, як заміна сторони у договорі чинним законодавством не передбачений. Водночас за приписами статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 627 названого Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Скасовуючи рішення господарського суду та визнаючи ЗАТ “Укржитлокомплекс” інвестором з демонтажу нежитлового будинку і будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Київ, пров. Кості Гордієнка, 6, літера “А”, апеляційний суд помилково не врахував наведені приписи, а відтак дійшов хибного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Разом з тим, факт порушення суб’єктивного цивільного права позивачем не доведений, що також залишилось поза увагою апеляційної інстанції. Поза тим, за приписами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, і як обов’язковий наслідок застосовуються правила правочину, який сторони насправді вчинили.
З огляду на зазначене, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 у справі № 21/710 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2006 у цій справі залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Верлен” задовольнити.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич