Справа   № 22ц-1063/06                                                                                                 Головуючий у 1 інстанції Лобода А.Є.

Категорія: спори про поновлення                                                                             Доповідач:           Мудренко Л.І.

на роботі

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року                                                                                     м.Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -           судді  Мудренко Л.І.

судців             -           Данилюк В.А., Здрилюк О.І.

при секретарі-           Грицюк О.П.

з участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3910 про визнання незаконним звільнення з роботи, недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача правонаступника військової частини А 3910 - військової частини А 1642 на рішення Ківерцівського районного суду від 22 червня 2006 року,

встановила:

27 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до військової частини А 3910 про визнання незаконним звільнення її з роботи, поновлення на роботі , скасування наказу про звільнення, встановлення неправильності запису в трудовій книжці, стягнення моральної шкоди. Вимоги мотивувала тим, що з 01.01.2002 року працювала у відповідача на посаді завідувача секретним діловодством. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2006 року була звільнена з роботи у зв'язку із скороченням чисельності працюючих і розформуванням військової частини (п.1 ст.40 КЗпП України).

Звільнення вважала незаконним, оскільки посада завідувача секретним діловодством не була скасована, згоди Міністерства Оборони України на скасування вказаної посади не було отримано. Розформування військової частини встановлено до 01.05.2006 року.

В наказі НОМЕР_1 від 13.02.2006 року вказано, що вибула з 13.02.2006 р., в трудовій книжці зазначається дата 23.04.2006 p., яка є святковим днем.

Незаконним звільненням позбавлено її можливості працювати, нормально облаштувати своє подальше життя. Моральну шкоду оцінила в 1000 грн.

Просила про задоволення позову.

В процесі розгляду справи позовні вимоги підтримала частково і просила суд визнати незаконним звільнення її з роботи, недійсним наказ НОМЕР_1від 13.02.2006 р про звільнення, поновити на попередній посаді завідувача секретним діловодством до завершення ліквідації військової частини та стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 22 червня 2006 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи та недійсним наказ НОМЕР_1 від 13.02.2006 року про звільнення. Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача секретним діловодством з 13.02.2006 року. Стягнути з військової частини А 3910 в користь позивача 500 грн. моральної шкоди. Рішення в частині визнання незаконним звільнення, недійсним наказу та поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням суду від 20 жовтня 2006 року постановлено стягнути з військової частини А 3910 в доход держави судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач правонаступник військової частини А 3910 -військова частина А 1642 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи в з того, що відповідачем не було надано жодних доказів щодо змін в організації праці військової частини та скорочення посади завідувача секретним діловодством.

Однак з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.40 п. 1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ст.З Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працювала по трудовому договору у військовій частині А 3910 на посаді завідувача секретним діловодством з 01.01.2002 року (а.с.6). Наказом від 13.02.2006 року позивача звільнено з роботи в зв'язку із скороченням чисельності працівників і розформуванням військової частини по ст.40 п.1 КЗпП України з 23 квітня 2006 року з одночасним надання невикористаних відпусток з 13 лютого по 22 квітня 2006 року (а.с.6,7).

Та обставина, що військова частина А 3910 підлягала розформуванню стверджується довідкою від 06.03.2006 р № 118 (а.с.4) та не заперечується позивачем.

З акту від 22.07.2005 року вбачається, що у липні 2005 року таємне діловодство у військовій частині А 3910 ліквідовано (а.с.57-59).

15 листопада 2005 року позивач була попереджена про наступне звільнення з роботи, що стверджується листом попередження (а.с.74). 17 листопада 2005 року відповідач повідомив державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників військової частини в тому числі позивача ОСОБА_1(а.с.73).

Із заяви від 9.02.2006 року на ім'я командира військової частини вбачається, що позивач при звільненні з роботи виявила бажання про надання їй невикористаних відпусток (а.с.5).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи відповідачем проведено без порушень вимог трудового законодавства, а тому доводи ОСОБА_1 про незаконність її звільнення безпідставні.

Наказ НОМЕР_1 від 13.02.2006 року, яким позивачу одночасно зі звільненням з роботи була надана відпустка, відповідає вимогам закону. З врахуванням того, що день звільнення припадав на вихідний день, наказом відповідача від 25.04.2006 року НОМЕР_2 внеснено зміни до наказу НОМЕР_1 від 13.02.2006 року і днем звільнення позивача з роботи є 25 квітня 2006 року (а.с.76).

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним її звільнення з роботи, недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають, в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.307, 309 п.З, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст.40 п. 1,232, 233, 237-1 КЗпП України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду від 22 червня 2006 року та додаткове рішення суду від 20 жовтня 2006 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до військової частини А 3910 про визнання незаконним звільнення з роботи, недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.