РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді, суддів

при секретарі

Яковенко Л.Г. Синельщікової О.В. Куриленка О. С Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради, Ялтинського управління земельних ресурсів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державного підприємства Міністерства Оборони України Центральний військовий санаторій „ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу сараю та земельної ділянки і державних актів про право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства „Ялтинське бюро технічної інвентаризації", треті особи Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, Ялтинська міська рада, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державне підприємство міністерства Оборони України Центральний військовий санаторій „ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання акту конкретного користування, договору дарування частково недійсними,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2006 року до якої приєдналися Ялтинська міська рада, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації",

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня  2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсною угоду про передачу у власність ОСОБА_3 сараю (теплиці) літера «Г», розташованого на території будинкуНОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано недійсним і скасовано рішення 20-ої сесії 24-го скликання Ялтинської міської Ради 148 від 7 червня 2004 року в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0426 га в районі жилого будинкуНОМЕР_1 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Справа № 22-Ц-6799/2006 р.

Головуючий у першій інстанції Кайро І.А. Доповідач Синельщікова О.В.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії KM НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_3 Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0426 га в районі жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 06 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і посвідченій нотаріусом, реєстр НОМЕР_3. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії KM №013237, виданий на ім'я ОСОБА_4, зареєстрований 26 жовтня 2004 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0426 га в районі жилого будинку НОМЕР_1 поАДРЕСА_1, укладений 18 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідченій нотаріусом, у реєстрі НОМЕР_4. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА НОМЕР_5, виданий на ім'я ОСОБА_5, зареєстрований 19 квітня 2006 року. Земельну ділянку площею 0,0426 га в районі жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 повернено до Ялтинської міської ради. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання акту конкретного користування, договору дарування частково недійсними відмовлено. У відшкодування витрат на придбання спірної земельної ділянки стягнено: з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 122455 грн. 15 к.; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5. - 143084 грн. 88 к. З Ялтинської міської Ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., Державного підприємства МО України Центральний військовий санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_2 стягнено судовий збір у сумі 10 грн. 30 к. з кожного, на користь ОСОБА_1 - у сумі 308 грн. 20 к. з кожного, на користь держави - сумі 227 грн. 97 к. з кожного. До набрання рішенням законної сили накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0426 га в районі жилого будинкуНОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві власності.

На вказане рішення ОСОБА_5. подав апеляційну скаргу, до якої приєдналися Ялтинська міська рада, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації". В апеляційній скарзі ОСОБА_5. ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що висновки суду про те, що, купуючи землю, йому було відомо про спір з приводу цієї земельної ділянки, не відповідають дійсності. Не згоден з висновками суду, що ОСОБА_4  в порушення вимог статті 659 Цивільного кодексу України не попередила його про заявлені права на земельну ділянку. Суд неправильно застосував вказану норму, тому що на момент укладення угоди не було накладено арешт на земельну ділянку. Вказує, що судом одностороннє досліджені докази по справі, не взято до уваги, що він є добросовісним набувачем, що позивачки не були власницями спірної земельної ділянки, отже не мають права на витребування земельної ділянки від добросовісного набувача, що приміщення літер „Г" теплиця - сарай було помилково включено до технічних паспортів квартир позивачок, про що свідчить лист начальника Ялтинської КЕЧ району від 07.05.1999 року. Теплицю (сарай) літера «Г» було виключено з технічних паспортів квартир, як помилково внесену, оскільки ця теплиця є власністю Міністерства Оборони України і без його згоди не може передаватися у користування або власність. Відсутні будь-які документи, які свідчать про зміну статусу теплиці. Акт конкретного користування суперечить статті 795 Цивільного кодексу України, оскільки не підписувався другою стороною - представником санаторію. Ствердження суду, що сарай (теплиця) літер "Г»  знаходиться на прибудинковій території будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1помилкове, оскільки ніяких технічних документів БТІ, підтверджуючих наявність прибудинкової території, не надано і згідно з даними БТІ територія будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 є територією санаторію. Також, судом не прийнято до уваги той факт, що згідно з рішенням НОМЕР_5 5-й сесії Ялтинської міської ради 23 скликання від 29.07.1998 року і на підставі акту інвентаризації санаторію від 10.07.1997 року було припинено право санаторія на користування земельною ділянкою площею 5,4763 га, в тому числі і на земельну ділянку, на якій розташована теплиця. Вказує, що висновки суду про те, що при приватизації земельної ділянкиОСОБА_3 були порушені вимоги земельного законодавства хибні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 виконав всі вимоги статей 116, 118 Земельного кодексу України. Вважає, що визнаючи недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3.суд не вказав, які саме норми закону порушені при укладенні цієї угоди, чим порушив вимоги статті 215 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, посилається на те, що визнаючи недійсною угоду про передачу землі у власність ОСОБА_3, судом не вирішено питання про строки позовної давності.

Заслухавши судцю-доповідача, відповідача, представників 3-х осіб, представника позивачок, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що на земельній ділянці площею 0,0426 га, що була передана у власністьОСОБА_3, власником якої в теперішній час є відповідач ОСОБА_5., розташований в межах прибудинкової території сарай літера «Г», який належить позивачкам і відноситься до домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Захищаючи право власності позивачок на господарську будівлю та право користування прибудинковою територією, суд витребував придбану у власність земельну ділянку у відповідачів по справі і у останнього власника землі -ОСОБА_5.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким рішенням, тому що суд першої інстанції при розгляді справи неправильно встановив дійсні обставини справи, неправильного застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири НОМЕР_6 по АДРЕСА_1, будинок НОМЕР_1 в місті Ялті загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою - 43,1 кв.м. на підставі договору дарування, укладеного 18 травня 1994 року з ОСОБА_6 Дарувальниці вказана квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ялтинським військовим санаторієм 25 січня 1994 року. В договорі дарування мається вказівка, що на земельній ділянці знаходиться житловий будинок літера «А», площею 66,7 кв.м., вбиральня «Б», сарай «В», сарай «Г» (а.с.7,8).

Позивачка ОСОБА_2 є співвласницею квартири НОМЕР_7 по АДРЕСА_1 у місті Ялті загальною площею 42,9 кв.м., в тому числі житловою -23,9   кв.м.   на  підставі  свідоцтва  про  право  власності  на  житло,  виданого Ялтинським військовим санаторієм 14 квітня 1998 року (а.с.9).   При приватизації вказаних квартир техніком-інвентаризатором Ялтинського бюро технічної інвентаризації 22 жовтня 1993 року був складений акт конкретного користування домоволодінням НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у місті Ялті, в якому помилково вказано на знаходження на земельній ділянці сараю літера «Г», будівля якого визначалася як теплиця та ніколи не відносилася до надвірних будівель домоволодіння НОМЕР_1. Акт не був погоджений з органом управління державним житловим фондом - Ялтинськім військовим санаторієм, а згодом вказана помилка була виправлена, сарай літера «Г» виключено з цього акту, про що зроблена відмітка в інвентарній справі БТІ міста Ялта на вказане домоволодіння (а.с. 108).

Помилкове внесення будівлі теплиці до акту конкретного користування і до технічних паспортів позивачок в якості сараю літера «Г» було виявлено БТІ міста Ялти ще в червні 1999 року, у зв'язку з чим до технічних паспортів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повинні бути внесені зміни (а.с.47).

Копії планів відповідно на квартири НОМЕР_6 і НОМЕР_7, які долучені позивачками до справи, складені ще 25 березня 1998 року і 22 грудня 1993 року (а.с.21, 22, 10), вони не приведені до відповідності, а тому не містять достовірних даних щодо належності до квартир господарської будівлі літера «Г».

Із матеріалів справи вбачається, що в січні 2001 року проводилися роботи по вибору земельної ділянки на місцевості для ОСОБА_3 В технічних документах, а саме в акті вибору від 23 січня 2001 року (а.с. 147) зафіксовано знаходження на земельній ділянці, що готувалася до відводу ОСОБА_3, будівлі полузруйнованої кам'яної теплиці. Дані про зруйновану будівлю теплиці містяться також в акті інвентаризації Ялтинського військового санаторію від 10 листопада 1997 року (а.с. 195).

Вказані докази спростовують доводи позивачок про користування будівлею літера «Г» в якості господарської, як сараєм.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким встановлено підстави та порядок передачі державного житлового фонду у власність громадянам України, що користуються житлом на умовах найму, визначено поняття приватизації державного житлового фонду, якою є відчуження квартир (будинків), кімнат в квартирах і одноквартирних будинків, де проживають два і більше наймачів, та віднесених до них господарських споруд (підвалів, сараїв і т. ін.).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що наймачі квартирНОМЕР_6 і НОМЕР_7 по АДРЕСА_1 не набули на законних підставах у власність шляхом приватизації будівлю сараю літера «Г», його незаконно було внесено до договору дарування від 18 травня 1994 року, укладеного на користь ОСОБА_1

Таким чином, позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають права вимоги відносно спірної будівлі сараю літера «Г» та земельної ділянки, на якій він розташований, тому що вказана будівля їм не належить.

В матеріалах справи відсутні також докази того, що належна санаторію будівля теплиці, яку було вказано як сарай літера «Г», знаходиться в межах прибудинкової території домоволодінняНОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Такі дані відсутні в технічних матеріалах БТІ міста Ялта на вказане домоволодіння, які долучені до справи.

Таким чином, надання земельної ділянки площею 0,0426 га у власністьОСОБА_3 рішенням Ялтинської міської ради від 7 червня 2004 року ніяким чином не зачіпає права позивачок як землекористувачів прибудинкової території.

При наданні земельної ділянки у власністьОСОБА_3 було дотримано вимоги статті 118 Земельного кодексу України, ділянка йому надана із земель Ялтинської міської ради. У комунальну власність землі Міністерства оборони площею 5,4763 га були віднесенні рішенням Ялтинської міської ради від 29 липня 1998 року (а.с.191), Будь-якого іншого підтвердження знаходження землі у комунальній власності міста земельне законодавство не вимагає.

Приватизація та подальша продажа спірної земельної ділянки площею 0,0426 га не впливає на права позивачок, а тому вони не вправі вимагати визнання недійсними угод відносно не належній їм земельної ділянки.

Права ОСОБА_5. на придбану 18 жовтня 2005 року за договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0426 га в районі будинку НОМЕР_1 поАДРЕСА_1 також захищаються положеннями статті 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою лише власнику надано право витребувати своє майно і лише у особи, яка заволоділа майном незаконно, без відповідної правової підстави. Таких обставин по справі не встановлено.

На час укладення договору купівлі-продажу землі також не існувало будь-яких заборон щодо її відчуження. 

За таких обставин, незаконним є рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відносно захисту їх прав на господарську будівлю та земельну ділянку шляхом витребування землі у ОСОБА_5                                                       Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_5. про захист його прав як добросовісного набувача земельної ділянки.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5., колегія суддів вважає, що вони обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині визнання недійсними договору дарування ОСОБА_1 квартири НОМЕР_7 по АДРЕСА_1, до якого внесено сарай літера «Г». В цієї частині оспорюваний договір порушує права ОСОБА_5. як власника землі, на якій розташована будівля, і в цій частині його слід визнати недійсним.

В частині визнання недійсним акту конкретного користування від 22 жовтня 1993 року про передачу в користування співвласниками квартир НОМЕР_6 і НОМЕР_7 по 1/2 частки сараю літера «Г», колегія суддів вважає, що вказаний акт не є правовстановлюючим документом.' Вказані дані внесені до акту помилково і в подальшому виправлені БТІ міста Ялта. На підставі вказаного акту у позивачок прав відносно спірної будівлі не виникло, тому немає необхідності визнавати акт частково недійсним.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, ухвалив незаконне рішення, яке слід скасувати за підставами статті 209 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення по справі.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну    скаргу    ОСОБА_5,    до    якої приєдналися Ялтинська міська рада, Ялтинське міське управління земельних  ресурсів, комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації"", задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2006 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради, Ялтинського управління земельних ресурсів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державного підприємства Міністерства Оборони України Центральний військовий санаторій „ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу сараю та земельної ділянки і державних актів про право власності на земельну ділянку відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства „Ялтинське бюро технічної інвентаризації", треті особи Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, Ялтинська міська рада, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державне підприємство міністерства Оборони України Центральний військовий санаторій „ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання акту конкретного користування, договору дарування частково недійсними задовольнити частково.

Визнати частково недійсним договір дарування квартири НОМЕР_7 по АДРЕСА_1 в місті Ялта, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 18 травня 1994 року у Першій Ялтинській нотаріальній конторі за реєстром НОМЕР_8 в частині дарування сараю літера «Г», в іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.