ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 44/345 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали |
касаційної скарги | ТОВ “Червона капелюшка” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 |
у справі | господарського суду м. Києва |
за позовом | ТОВ “Червона капелюшка” |
до 3-тя особа про | ТОВ “Фірма “Атріо” Київська міська рада Управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації визнання будівництва незаконним та звільнення земельної ділянки |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Державін В.В. (дов. від 07.07.05 № 23),
відповідача: Топоріна Л.М. (дов. від 15.08.05 № 83), Пограничний С.Л. –директор,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 07.12.05 господарського суду м. Києва в задоволенні позову про визнання будівництва автозаправної станції, що розташована по вул. Нижній Вал, 7-11 у Подільському районі міста Києва, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Атріо”, незаконним та про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, яка розташована по вул. Нижній Вал, 7-11 у Подільському районі міста Києва, від самовільно побудованої автозаправної станції відмовлено.
Постановою від 04.04.06 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ “Червона капелюшка” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до п.27 рішення від 28.11.2002 № 116/276 Київської міської ради “Про надання у користування, вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ “Червона капелюшка” для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу обслуговування населення (готельного, ресторанного, побутового, офісного) по вул. Нижній Вал між вулицями Лук'янівською та Олегівською у Подільському районі міста Києва.
На виконання вказаного пункту рішення, земельну ділянку загальною площею 0,24 га за рахунок земель міської забудови передано товариству площею 0,23 га - в довгострокову оренду на 25 років, площею 0,01 га - в короткострокову оренду на 5 років.
06.10.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Червона капелюшка" (орендар) на підставі рішення Київської міської ради від 28.11.2002 №116/276 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Нижній Вал між вулицями Лук'янівською та Олегівською у Подільському районі міста Києва, розміром 0,2277 га для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу обслуговування населення (готельного, ресторанного, побутового, офісного) у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору та договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Нижній Вал між вулицями Лук'янівською та Олегівською у Подільському районі міста Києва, розміром 0,0125 га для тих самих цілей терміном на 5 років.
Вказані договори оренди земельних ділянок 31.12.2003 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської адміністрації, про що зроблені відповідні записи у книзі записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до протоколів засідань від 04.02.2004 року та від 24.11.04 архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, на яких розглядався проект будівництва комплексу обслуговування населення (готельного, ресторанного, побутового, офісного) за адресою вул. Нижній Вал, Подільський район міста Києва, ухвалено доопрацювати архітектурне рішення проекту будівництва комплексу будівництва населення з урахуванням викладених у протоколах зауважень і рекомендацій, у тому числі врахувати при проектуванні охоронні зони від існуючої автомобільної заправної станції по вул. Нижній Вал, 7-11 (замовник ТОВ “Фірма “Атріо”) та вирішити в установленому порядку майново-правові питання щодо розташування існуючої АЗС на прилеглій ділянці вул. Нижній Вал, 9, та додержання містобудівних та санітарних вимог.
Судами з’ясовано, що рішенням від 07.02.2005 господарського суду міста Києва у справі №9/61-44/469 встановлено, що згідно висновку Заступника головного державного санітарного лікаря міста Києва за № 4813 від 13.09.2002 року, погодження відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Червона капелюшка” можливе при умові дотримання останнім відстані від існуючої автозаправної станції при проектуванні об'єкту та зобов'язано товариство дотримуватись діючих норм та вимог, у зв’язку з чим остаточне рішення буде прийнято після розробки та погодження проектної документації в установленому порядку, в тому числі з санепідслужбою.
Судами враховано також лист від 07.07.2004 № 4967 Головного державного санітарного лікаря міста Києва, відповідно до якого земельна ділянка позивачу для будівництва комплексу обслуговування населення була погоджена висновком № 4813 від 13.09.2002 року за умови дотримання нормативної відстані до автозаправної станції, при проектуванні комплексу обслуговування населення, тобто, товариство повинне витримати розриви до АЗС у відповідності з діючими нормами.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про планування та забудову територій" будівництво об'єктів містобудування, здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови, розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій гідно із законодавством.
З врахуванням викладеного суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивач при проектуванні та будівництві спірного комплексу зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства, державних стандартів, норм та правил, регіональних і місцевих правил забудови, містобудівної та проектної документації, у тому числі вимог п. 5.32 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 №173.
При цьому відповідно до вказаних вище норм відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.
Судами правомірно взято до уваги розпорядженням Представника Президента України у місті Києві від 20.05.1994 № 411, яким затверджено Тимчасове положення "Про порядок розміщення елементів зовнішнього благоустрою, рекламоносіїв, архітектурних малих форм та об'єктів зовнішньої реклами у місті Києві", відповідно до пункту 5 якого дозвіл на розміщення архітектурних малих форм, рекламоносіїв, елементів зовнішнього благоустрою та об'єктів зовнішньої реклами на центральних вулицях і головних магістралях міста видається Управлінням дизайну міського середовища і реклами, а в інших місцях - спецвідділами з благоустрою відповідних районів за місцем розташування об'єктів.
Пунктом 2.1 вказаного Тимчасового положення визначено поняття архітектурних малих форм, якими є споруди - кіоски, лотки, тимчасові павільйони, навіси, перголи, тощо - призначені для торгівлі та надання послуг населенню.
Судами також враховано, що відповідно до листа від 26.08.2005 Державного комітету України з будівництва та архітектури станом на 1994 рік державні будівельні норми не відносили АЗС до малих архітектурних норм, оскільки така інформація в зазначеному листі не міститься; чинним на момент розміщення спірної автозаправної станції законодавством України не встановлено обмежень щодо віднесення у 1994-1995 року тимчасових автозаправних станцій з легких пересувних елементів до малих архітектурних форм.
Як з’ясовано судами попередніх інстанцій, Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва листом від 09.12.1993 № 180-4016 погоджено ТОВ "Фірма "Атріо" тимчасове розміщення на земельній ділянці по вул. Нижній Вал, 7-11 тимчасової АЗС з легких пересувних елементів до початку капітальної забудови цієї ділянки.
Розпорядженням № 485 від 21.06.1994 Представника Президента України у Шевченківському районі міста Києва позивачу погоджено встановити три автозаправні бокси по вул. Нижній Вал 7-11 та зобов'язано отримати дозвіл на встановлення боксів у спецвідділі по контролю за благоустроєм району.
Відповідно до п. 3 Розпорядження Представника Президента України у Шевченківському районі міста Києва бокси є тимчасовими спорудами, які підлягають зняттю на першу вимогу державної адміністрації, без права компенсації витрат на їх встановлення.
При цьому судами взято до уваги, що тимчасове розташування автозаправної станції на земельній ділянці по вул. Нижній Вал 7-11 погоджено Головним управлінням архітектури та містобудування м. Києва листом від 20.05.1994 № 07-852 на підставі позитивних висновків загону воєнізованої пожежної охорони № 9 Шевченківського району міста Києва від 11.04.1994 №9/189 та Санепідслужби від 03.05.1994 року, (судами досліджено також рахунки на оплату за видачу дозволів на встановлення малої архітектурної форми (автозаправних блоків) та платіжні доручення на оплату за видачу дозволів на встановлення автозаправних блоків).
За таких обставин суди дійшли обгрунтованого висновку, що об'єкт, який тимчасово був розміщений відповідачем на земельній ділянці по вул. Нижній Вал, 7-11 у місті Києві, складався з трьох автозаправних боксів, був тимчасовою спорудою, не пов'язаною фундаментом із землею, та на підставі п. 2.1 Тимчасового положення "Про порядок розміщення елементів зовнішнього благоустрою, рекламоносіїв, архітектурних малих форм та об'єктів зовнішньої реклами у місті Києві" відносився до малих архітектурних форм.
При цьому судами враховано той факт, що позивачем не доведено, що ТОВ "Фірма "Атріо" у 1994-1995 роках здійснювались роботи з нового будівництва, розширення, реконструкції, реставрації або капітального ремонту об'єктів будівництва на земельній ділянці по вул. Нижній Вал,7-11 у місті Києві.
Отримання дозволу на виконання будівельних робіт у випадку розміщення на земельній ділянці тимчасових споруд не передбачено Законом України "Про основи містобудування" та Порядком надання дозволу на виконання будівельних робіт (ДБН А..3.1-2-93). Таким чином, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадку, коли будівельні роботи останнім не здійснювались.
Відповідно до розд. 4 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273, до переліку робіт, які не потребують дозволу, віднесено, зокрема, тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів.
При цьому рішенням від 07.02.2005 господарського суду міста Києва у справі № 9/61-44/469 встановлено, що за рішенням виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 12.08.1995 року відповідачу надано у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди земельну ділянку для експлуатації блоків АЗС з наданням права подальшого користування землею за умови розробки і затвердження проектної документації в установленому порядку. Між відповідачем та Шевченківською районною радою народних депутатів міста Києва 23 серпня 1995 року було укладено договір на право тимчасового користування землею для розміщення АЗС по вул. Нижній Вал 7-11.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.08.2004 року відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0633 га по вул. Нижній Вал, 7-11 у місті Києві.
За таких обставин судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 04.04.06 Київського апеляційного господарського суду у справі № 44/345 залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко