НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-59/11

№ 2/183/48/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2014 року Новомосковський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.

при секретареві Гончаровій С.Є.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_7, про визнання заповітів недійсними, суд -

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2007 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 (т.1 а.с. 5-7), в якому просив:

- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати частково недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року від імені ОСОБА_10 за реєстровим № 299 на користь ОСОБА_3 недійсним;

- визнати за ним право власності на 1/4 частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті матері. виділити його частку в натурі; встановити порядок користування земельною ділянкою.

10.03.2010 року зазначений позов був уточнений в порядку ст.. 31 ЦПК України (т. 1 а.с. 73-79) зазначивши третьою особою Виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року від імені ОСОБА_10 за реєстровим № 299 на користь ОСОБА_3 недійсним;

- а також визнати за ним право власності, в порядку спадкування після смерті батьків за законом на 5/8 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області та виділити його частку в натурі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що домоволодіння по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області є спільною сумісною власністю його батьків - ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року. 13 січня 2003 року його мати склала заповіт на користь його батька, який він вважає недійсним, з приводу чого звернувся до суду з позовом, а 05 серпня 2008 року його батько склав заповіт на користь відповідача - нової дружини, який він вважає недійсним, тому як він посвідчений секретарем селищної ради, яка не мала права здійснення нотаріальних дій. Після смерті матері він фактично прийняв спадщину, тому як приїздив в зазначене домоволодіння та допомагав батькові, а після смерті батька він у встановлений шестимісячний строк подав заяву на прийняття спадщини. Тому просив визнати зазначений заповіт. Складений батьком недійсним, визнати за ним право власності на 5/8 частин спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті батьків, виділивши зазначену частину в натурі. Для вирішення питання щодо виділення в натурі його частки - просив призначити судову будівельно-технічну експертизу.

28 січня 2008 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 4-7), в якому просив:

- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати частково недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року від імені ОСОБА_10 за реєстровим № 299 на користь ОСОБА_3 недійсним;

- визнати за ним право власності на 1/4 частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті матері. виділити його частку в натурі; встановити порядок користування земельною ділянкою.

10.03.2010 року зазначений позов був уточнений в порядку ст. 31 ЦПК України (т. 2 а.с. 27-30) зазначивши співвідповідачем Виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2003 року, реєстровий № 1-879, оформлений Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області - недійсним;

- визнати заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року від імені ОСОБА_10 за реєстровим № 299 на користь ОСОБА_3 недійсним;

- а також визнати за ним право власності, в порядку спадкування після смерті батьків за законом на 5/8 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, щоІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді грошових внесків в ощадбанку, домоволодінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровської області. У встановлений шестимісячний строк він, як син спадкодавця та ОСОБА_10, як чоловік спадкодавця прийняли зазначену спадщину по 1/2 частині кожному. ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді: грошових внесків в ощадбанку та 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області.

13 січня 2003 року його мати склала заповіт на користь його батька, який він вважає недійсним, з приводу чого звернувся до суду з позовом, а 05 серпня 2008 року його батько склав заповіт на користь відповідача - нової дружини, який він вважає недійсним, тому як він посвідчений секретарем селищної ради, яка не мала права здійснення нотаріальних дій. Тому просив визнати свідоцтво про право на спадщину від 17 липня 2003 року - недійсним, визнати заповіт, складений батьком недійсним, визнати за ним право власності на 5/8 частин спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті батьків.

28 січня 2008 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 3-7), в якому просив:

- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане не ім'я ОСОБА_10 після смерті його дружини - ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року на земельну ділянку, розташовану на землях Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- визнати частково недійсним державний акт на право власності на землю від 24.06.2004 року, виданий ОСОБА_10;

- визнати частково недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року від імені ОСОБА_10 за реєстровим № 299 на користь ОСОБА_3 недійсним;

- визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки розташованої на землях Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті матері, виділити його частку в натурі площею 1.4823 га з загальної площі 2,9647 га.

10.03.2010 року зазначений позов був уточнений в порядку ст. 31 ЦПК України (т. 2 а.с. 28-32) зазначивши співвідповідачем Виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2003 року, реєстровий № 1-879, оформлений Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області - недійсним;

- визнати заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року від імені ОСОБА_10 за реєстровим № 299 на користь ОСОБА_3 недійсним;

- визнати державний акт на право власності на земельну ділянку від 24 червня 2004 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 01:04:126:01430 - недійсним;

- а також визнати за ним право власності, в порядку спадкування після смерті батьків за законом на 3/4 частини земельної ділянки з загальної площі 2.9647 га, розташованої на землях Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області; та виділити його частку в натурі.

В обґрунтування позову зазначив, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за його позовом про визнання заповіту, складеного 13 січня 2003 від імені його матері ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_10, про існування якого йому стало відомо 14.12.2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати померла, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки(пая) в розмірі 3,5 умовних кадастрових га, розташована на землях Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала їй на підставі сертифікату за № 0208471 від 19.05.1997 року № 307р; 1/2 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області; 1/2 частини грошових вкладів. Спадщина була прийнята ним та його батьков - ОСОБА_10 17 липня 2003 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом на зазначену земельну ділянку.

05 серпня 2005 року ОСОБА_10 залишив заповіт на користь його дружини - ОСОБА_3, складений секретарем Спаської сільської ради ОСОБА_15., яка не мала таких повноважень. ІНФОРМАЦІЯ_4 року - ОСОБА_10 помер - позивач та ОСОБА_3 у встановлений законодавством строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і позивачу стало відомо про існування заповіту батька. У зв'язку з тим, що він з ОСОБА_3 спільно користуватися спадковим майном не зможуть, у них є спір щодо зазначеного майна та порядку його набуття - він вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом. Для вирішення питання щодо виділення в натурі його частки - просив призначити судову будівельно-технічну експертизу.

28 січня 2008 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 3-7), в якому просив:

- визнати недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_7 13 січня 2003 року від імені ОСОБА_8 за реєстровим № 07 на користь ОСОБА_10. Який 23.12.2008 року уточнювався (т. 4 а.с. 97-98) зазначивши співвідповідачем Виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просив:

- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері - ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- визнати недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_7 13 січня 2003 року від імені ОСОБА_8 за реєстровим № 07 на користь ОСОБА_10.

23 липня 2009 року зазначений позов був уточнений в порядку ст. 31 ЦПК України (т. 4 а.с. 135-137), в якому просив:

- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері - ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- визнати недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковськогорайону Дніпропетровської області ОСОБА_7 13 січня 2003 року від імені ОСОБА_8 за реєстровим № 07 на користь ОСОБА_10.

В обґрунтування позову зазначив, що в порушення ЗУ «Про нотаріат» 13 січня 2003 року секретарем Спаської сільської ради ОСОБА_7, яка не мала повноважень на здійснення нотаріальних дій - був складений а посвідчений заповіт його матері ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_10 Крім того, зазначив, що підпис, що міститься в заповіті складеному від імені ОСОБА_8 - не її. А тому він вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом. Для підтвердження його доводів просив призначити у справі судово-психіатричну та судову графічну експертизи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2010 року усі зазначені вище цивільні справи - були об'єднані в одне провадження за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 193-194).

У зв'язку із закінченням повноважень судді Соколянської О.М. - зазначена справа передана в провадження судді Дубовенко І.Г. Ухвалою від 18 липня 2012 року - справу прийнято до свого провадження. В подальшому за клопотанням позивача витребувано ряд доказів, та призначено почеркознавчу експертизу. Після повернення справи з експертної установи без виконання експертизи у зв'язку з її неоплатою позивачем, 22 листопада 2013 року - провадження поновлено. В судовому засіданні роз'яснені наслідки, передбачені ст. 146 ЦПК України. Позивач та його представник відмовилися від проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 12 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання заповітів від 13 січня 2003 року та від 05 серпня 2008 року роз'єднані з позовними вимогами про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, виділення частки спадкового майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, у зв'язку зі значним ускладненням розгляду останніх позовних вимог з вимогами про визнання заповітів недійсним. Крім того, позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, виділення частки спадкового майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою - вимагають, про що зазначає в позовах ОСОБА_1 проведення судової будівельно-технічної експертизи. Розгляд цивільної справи про визнання заповітів від 13 січня 2003 року та від 05 серпня 2008 року - продовжено.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити його позов в повному обсязі. Щодо часу, коли йому стало відомо про наявність заповіту матері, який він оспорює - зазначив 14 грудня 2007 року. Щодо пропущення строку позовної давності - зазначив, що повністю покладається на свого представника, та вважає, що він не пропущений.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, та посилаючись на ті ж підстави, просив задовольнити їх в повному обсязі, визнавши заповіти від 13 січня 2003 року та від 05 серпня 2008 року - недійсними. Зазначив, що обидва заповіти складені секретарями Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області - які не мали на це повноважень. Крім того, щодо заповіту від 13 січня 2003 року - зазначив, що він не був підписаний ОСОБА_8, а був підписаний іншою особою, тому як станом на 13 січня 2003 року - ОСОБА_8 вже мала такий стан здоров'я, що не могла будь-що підписувати. Вважає, що зазначені обставини не повинні бути доказані за допомогою експертизи, що вони випливають зі свідчень свідків. Також, зазначений заповіт не був внесений до журналу реєстрації заповітів, що також є підставою визнання його недійсним. Більше того, свідоцтво про смерть, в якому зазначено час смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 року - не відповідає дійсності, тому як вона померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Це випливає зі свідчень родичів ОСОБА_8, та вважає може бути встановлено в цьому судовому засіданні за допомогою показань свідків. Щодо строку позовної давності стосовно позовних вимог про визнання заповіту від 13 січня 2003 року недійсним, пояснив, що про наявність заповіту ОСОБА_8 - позивачу стало відомо в судовому засіданні 14 грудня 2007 року. До цього часу він вважав, що спадкоємцями спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_8 були він - та ОСОБА_10, тому як обидва прийняли спадщину, а тому про порушення свого права позивач дізнався саме 14 грудня 2007 року, а тому порушене право позивача на звернення з вимогами про визнання заповіту від 13 січня 2003 року повинно бути поновлене без клопотання про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, посилаючись на те, що, по-перше, позивачу було відомо про існування заповітів і ОСОБА_8 і ОСОБА_10, тому строк позовної давності, на її думку щодо заповіту від 13 січня 2003 року - пропущений ним і не з поважних причин, тим більше що він не просить його навіть поновити. Також зазначила, що секретарям Спаської сільської ради законом надано право посвідчувати заповіти, а тому обидва заповіти є дійсними. Про волевиявлення батьків - позивачу було відомо. Крім того, окрім позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мали ще дітей, які також після смерті ОСОБА_8 приїздили до ОСОБА_10, допомагали йому. За життя батька - ОСОБА_10 - позивач не ставив питання щодо спадкового майна. Щодо посилань позивача та його представника що заповіт підписувала не ОСОБА_8 - вони є необгунтованими, не доведені в судовому засіданні жодним чином, від проведення відповідної експертизи - позивач відмовився. Вважає, що позивач звернувся із зазначеним позовом, у зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - також позов не визнала в повному обсязі, та посилаючись на підстави, наведені ОСОБА_5, просила суд в позові відмовити.

Представник відповідача Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надавши суду лист про розгляд справи за відсутності їхнього представника, з позовними вимогами повн6істю згодні, (т. 5 а.с. 155).

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засідання позовні вимоги позивача вважала обґрунтованими, тому як станом на 13 січня 2003 року, вона, працюючи секретарем Спальської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вважала, що вона має право на складення та посвідчення заповітів. 13 січня 2003 року її дійсно запросили до ОСОБА_8, з якою вона особисто спілкувалася, та яка виявила бажання скласти заповіт на ім'я її чоловіка - ОСОБА_10 Заповнення тексту заповіту вона здійснювала після того, як поспілкувалася зі спадкодавцем, в іншій кімнаті, де був стіл. Спадкодавець була адекватною, вона ніколи б не посвідчувала заповіт, якщо б вважала, що ОСОБА_8 не бажає цього, або не розуміє значення своїх дій. На даний час не пам'ятає, чи виконувала свій підпис особисто ОСОБА_8, тому як пройшло дуже багато часу. Свої функції, якщо б вона не могла підписати заповіт - вона знає, що повинна була б про це зазначити. Вважає, що вона повинна була здійснити все правильно. Після подачі позову ОСОБА_1 - вона дізналася, що відповідного рішення Виконком Спаської сільської ради щодо надання секретарю сільради повноважень нотаріуса - не має. Щодо відсутності запису в журналі посвідчення заповітів, пояснила, що в той день, вона прибувши до ОСОБА_8 побачила, що взяла не той журнал. В результаті чого відповідного запису нею внесено не було. Тому вважає позов обгрутованим. В останнє судове засідання третя особа не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Також в ході судового засідання за клопотанням позивача були допитані свідки:

ОСОБА_11, яка є родичем позивача, а саме його невісткою - дружиною брата, в судовому засіданні показала, що вона була 13 січня 2003 року у ОСОБА_8, яка була при смерті, не могла розмовляти, вона приходила до неї, щоб її годувати, однак не змогла, тому як остання відмовлялася від їжі. ОСОБА_8 не була особою, яка постійно хворіла та нічого не могла робити, навпаки до останнього вона ходила, щось робила. Однак останні дні життя вона була зовсім поганою. Померла ОСОБА_8 не ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Після смерті ОСОБА_8 ї їх сім'я і сім'я позивача приїздили до ОСОБА_10, допомагали йому. Позивач має право на цю спадщину, тому як це було домовленістю в сім'ї. Ні вона, ні її діти не претендують на спадкове майно, у них є все що треба. З появою ОСОБА_3 стосунки з ОСОБА_10 погіршилися. ОСОБА_10 ніколи б не залишив позивача без спадку.

Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні пояснила, що вона є цивільною дружиною позивача з 1997 року, з цього ж часу знала ї його батьків. Вони проживали та проживають в м.Дніпропетровськ разом з дітьми позивача. 07 січня 2013 року вона разом з позивачем приїздили до його батьків в АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області. ОСОБА_8 перед смертю дуже погано себе почувала, та від родичів їм було відомо, що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а не як записано в свідоцтві про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Щодо часу коли їм стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_8 - це під час судового засідання 14 грудня 2007 року. Про те, що все майно після смерті ОСОБА_8 було оформлене на батька позивача, їм було відомо вже після півроку після її смерті. Це було відомо не тільки їй, це ж село, в якому про все стає відомо одразу ж, в тому числі і щодо заповіту складеного секретарем сільради. Тому їй та позивачу було відомо, що після смерті матері усе майно було оформлене на батька. Так, земельна ділянка, яка здавалася в оренду, стала здаватися в оренду батьком, і т.і. Проти цього не заперечував ніхто з їх родини, тому спадкування після смерті батька - ОСОБА_10 повинно було здійснюватися в подальшому - позивачем. Як би у 2003 році вони б знали, що у батька з'явиться нова дружина, та зазіхне на майно батьків, вони б діяли ще у 2003році. Так влітку 2004 року у ОСОБА_10 з'явилася дружина - ОСОБА_3, яка з 2005 року зіпсувала відносини в родині, і останні два роки до дня смерті ОСОБА_10 - позивач та вона не приїздили до ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10 помер. В квітні 2007 року - позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, тому як вважав, що він нарівні з ОСОБА_3 має право на спадок в рівних частинах. В травні 2007 року йому стало відомо про існування заповіту батька від 05 серпня 2005 року. В с.Спаське вона з позивачем не жили, однак після смерті матері позивача приїздили до батька, допомагали йому.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за наступних підстав, а саме.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що неодноразово роз'яснювалося сторонам у справі в ході судового розгляду. Справа досить тривалий час знаходиться в суді, в ході попереднього розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги; сторонами подавалися докази.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла матір позивача - ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 8, 9). Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача та його представника, що датою смерті ОСОБА_8 є не ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тому як зазначене твердження не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

З копії спадкової справи за № 292/2003, заведеної після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вбачається, що 22 квітня 2003 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся чоловік спадкодавця - ОСОБА_10 (т. 5 а.с. 122-133).

Позивач в своєму позові посилається на недійсність зазначеного заповіту через те, що він: посвідчений не повноважною особою; підписаний не заповідачем через те, що остання не могла усвідомлювати свої дії. Відповідно до вимог ст.ст. 46, 47, 55, 541 ЦК України, в редакції 1963 року - заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Недодержання у випадках зазначених у законі письмової та нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди. Угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

В судовому засіданні встановлено, що 13 січня 2003 року ОСОБА_8, вдома за адресою: АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, на випадок її смерті зроблене таке розпорядження: все її майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, вона заповідає ОСОБА_10. Заповіт підписано 13 січня 2003 року ОСОБА_8 о 16-20 годині в присутності секретаря виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 77; т. 5 а.с. 126). З заповіту вбачається, що він був зареєстрований в реєстрі за № 07. Однак з копії журналу вбачається, що за реєстровим № 07 - не має будь-яких записів, в тому числі і щодо заповіту (т. 4 а.с. 78-79); з довідки за № 101 від 13.03.2012 року, виданої виконкомом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вбачається, що в алфавітній книзі реєстрації нотаріальних дій - дії за 13 січня 2003 року - відсутні (т. 5 а.с. 56).

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів, а згідно ст. ст. 58, 59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Щодо посилань позивача та його представника на те, що зазначений заповіт не підписувався самою ОСОБА_8, або на те, в момент складення заповіту ОСОБА_8 не усвідомлювала значення своїх дій - не можуть бути прийняті судом до уваги, тому як повинні бути підтвердженні певними доказами, які суду не були надані.

Згідно ст.ст. 3, 7 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993р., ст.ст. 38, 42, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», від 21.05.1997р. та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затвердженої наказом МЮУ 25.09.1994р. за № 22/5, зареєстрована 26.10.1994р. за № 256/466, що діяли на момент складення оспорюваного заповіту - у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

З відповіді голови Спаської сільської ради Дніпропетровської області за № 262 від 10.11.2009 року вбачається, що виконкомом Спаської сільської ради рішення, яким секретар ОСОБА_7, як посадова особа, уповноважується виконувати функції нотаріуса - не приймалося (т. 2 а.с. 30). Це ж підтверджується показами в судовому засіданні самої ОСОБА_7, яка станом на 13 січня 2003 року працювала секретарем виконкому Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що секретар виконкому Спаської сільської Ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 не мала права посвідчувати заповіт, складений ОСОБА_8 13 січня 2003 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 74-76, 80 ЦК України, в редакції 1963 року - вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення

строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позивачем вперше пред'явлений позов в жовтні 2007 року, жодних клопотань про визнання причини пропуску строку позовної давності поважними а ні позивачем, а ні його представником не надано. Навпаки зазначено, що строк ними не пропущений через те, що про порушене право їм стало відомо лише 14 грудня 2007 року в судовому засіданні. Сам же позивач в ході судового розгляду при з'ясуванні причин пропуску строку позовної давності, обмежився посиланням на свого представника, який зазначив час, коли стало відомо про порушене право, пояснивши, що клопотання про поновлення строку позовної давності є зайвим. Аналізуючи зібрані докази у справі, в сукупності з показами свідків, а саме цивільної дружини позивача - ОСОБА_12, яка показала, що їй та позивачу через пів року після смерті ОСОБА_8 було відомо, що батько успадкував усе майно, що залишилося після смерті матері. Про все, що відбувалося в с.Спаське - було відомо всім, навіть сусідам. І взагалі ніхто б нічого не оспорював, як би ОСОБА_3, яка з'явилася в житті ОСОБА_10 - батька позивача у 2004 році, стала його дружиною та позбавила позивача спадкового майна - вони б і не зверталися до суду з позовом.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог позивача про визнання заповіту, складеного 13 січня 2003 року ОСОБА_8 та посвідченого секретарем Спаської сільської ради ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 - недійсним необхідно відмовити, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача - ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 8, 10).

З копії спадкової справи за № 296/2007, заведеної після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, вбачається, що 20 квітня 2007 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_3; 22 травня 2007 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син спадкодавця - ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 112-121).

Позивач в своєму позові посилається на недійсність зазначеного заповіту через те, що він посвідчений не повноважною особою. Відповідно до вимог ст.ст. 209, 215 ЦК України, в редакції 2003 року - правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог ст.ст. 1247, 1251 ЦК України, в редакції, що діяла на момент складення оспорюваного заповіту - заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні встановлено, що 05 серпня 2005 року ОСОБА_10, на випадок його смерті зроблене таке розпорядження: все його майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, він заповідає ОСОБА_3. Заповіт підписано 05 серпня 2005 року ОСОБА_10 в присутності секретаря виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_15., зареєстрований в реєстрі за № 299 (т. 1 а.с. 43-44, т. 5 а.с. 57).

Згідно ст.ст. 3, 7 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993р., ст.ст. 38, 42, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», від 21.05.1997р. та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затвердженої наказом МЮУ 25.09.1994р. за № 22/5, зареєстрована 26.10.1994р. за № 256/466, що діяли на момент складення оспорюваного заповіту - нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

З відповіді голови Спаської сільської ради Дніпропетровської області за № 296 від 08.12.2009 року вбачається, що виконкомом Спаської сільської ради рішення, яким секретар ОСОБА_15, як посадова особа, уповноважується виконувати функції нотаріуса - не приймалося (т. 2 а.с. 29).

Аналіз вищевикладеного переконує суд в тому, що секретар виконкому Спаської сільської Ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_15 не мала права посвідчувати заповіт, складений ОСОБА_10 05 серпня 2005 року, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання зазначеного заповіту недійсним - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позовні вимоги, що задоволені судом про визнання заповіту від 05 серпня 2005 року недійсним, оплачені позивачем при подачі позову судовим збором в розмірі 8,5 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 7,5 грн., які підлягають стягненню на користь позивача: з виконкому Спаської сільради Новомосковського району - 8 грн. та з ОСОБА_3 - 8 грн.

В іншій частині позовних вимог позивача необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 10-11, 27, 31, 58-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_7, про визнання заповітів недійсними - задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт, оформлений секретарем Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_15 05 серпня 2005 року за реєстровим № 299 від імені ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року на користь ОСОБА_3.

Стягнути з Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 (вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 (вісім) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Дубовенко