Справа № 22ас-166 Головуючий в суді 1 інст.Бичківська К.Г. Категорія 41  Доповідач у суді 11 інст.: Широкова Л.В.

ПОСТАНОВА Іменем  України

08 червня  2006 року   Апеляційний  суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Франовської К.С.,

суддів: Широкової Л.В., Товянської О.В.

при секретарі: Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Лугинському районі, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Обласного центру по нарахуванню пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації про стягнення заборгованості по виплатах передбачених ст. ст. 37,39 Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області

на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2005 року -

встановив  :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просив стягнути на його користь з відповідачів заборгованість по виплатах, передбачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,  в розмірі  19787,50 грн.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2005 року позов задоволено.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області на користь позивача 2914 грн. допомоги у зв'язку з обмеженням споживання  продуктів  харчування  місцевого  виробництва  та

особистого підсобного господарства та з управління пенсійного фонду України в Лугинському районі в Житомирській області 14570 грн. не виплаченої підвищеної пенсії непрацюючому пенсіонеру та на користь держави 51 грн. державного мита.

У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області просить скасувати це рішення, справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального права. Зокрема, всі виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на думку апелянта, повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах , понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що ОСОБА_1 постійно проживає на території зони гарантованого /добровільного/ відселення, є потерпілим 3-ої категорії і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати, та на підставі ст.39 Закону як такий, що працює на території радіоактивного забруднення - право на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 у вказаний період з 1 липня 2002 року по 1 липня 2005 року виплачувалась допомога на чисті продукти в розмірі 2 грн.10 коп., та доплата до пенсії в розмірі 10 грн.50 коп. щомісячно (а.с.5).

Зазначені виплати позивачу виплачувались у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати до пенсії за період з липня 2002 року по липень 2005 року у вказаних у рішенні розмірах , оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріальний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у період з липня 2002 року по липень 2005 року одержав виплати у встановлених постановою КМ України розмірах.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції  і постановляє про відмову у позові.

Керуючись ст.196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

постановив

Апеляційну   скаргу   Управління   Пенсійного   фонду України в Лугинському районі задовольнити частково.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2005 року скасувати та ухвалити постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління пенсійного фонду України в Лугинському районі, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Обласного центру по нарахуванню пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської

облдержадміністрації про стягнення заборгованості по виплатах передбачених ст. ст. 37,39 Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.

Головуючий: Судді: