Справа №22ас/1985                                            Головуючий у суді 1 інст.:Хаюк С.М.

Категорія 26                                                      Доповідач у суді 11 інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

13 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого : судці Франовської К.С. суддів : Малахової Н.М. Товянської О.В. при секретарі : Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Управ­ління екології та природних ресурсів в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­ли від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Корольовської районної ради м. Житомира Житомирської області

на постанову Народицького районного суду Житомирської області від 14 квітня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути на її користь з відповідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, перед­бачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Зазначала, що за згаданим Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування -50% від мінімальної зарплати та відповідно до ст.39 Закону на доплату у розмірі трьох мінімальних зарплат, які у встановленому Законом розмірі не виплачува­лись.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 14 квітня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з Державного Управління екології та природних ресурсів в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2351,60грн. допомоги в зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та 19883,26грн. доплати до заробітної плати. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Корольовсь­кої районної ради м. Житомира Житомирської області перерахувати на рахунок Державного Управління екології та природних ресурсів в Житомирській об­ласті вказані кошти.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Корольовської районної ради м. Житомира Житомирської області просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на пору­шення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати осо­бам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному від­ношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивачка постійно проживає та працює на радіоак­тивно забрудненій території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування міс­цевого виробництва у розмірі 50% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 За­кону як особо, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі трьох мінімальних зарплат.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивачка за останні три роки отримувала виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чор­нобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової ча­стини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачкою по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з відмо­вою у позові.

Суд встановив, що позивачка одержувала виплати у розмірах, встановле­них постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира Житомирської області задоволь­нити. Постанову Народицького районного суду Житомирської області від 14 квіт­ня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Державного Управління екології та природних ресурсів в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира Житомирської області про стяг­нення невиплачених коштів за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою

Апеляційного суду.

Головуючий                                                      судді: