Справа №22ас/1975                                               Головуючий у суді 1 інст.:Невмержицький С.С.

Категорія 26                                                         Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА Іменем   України

13 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого : судді Франовської К.С. суддів : Малахової Н.М. Товянської О.В.

при секретарі : Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного те­риторіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», Управлін­ня праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­ли від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 квітня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути на йо­го користь з відповідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, перед­бачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в загальній сумі 19783грн.

Зазначав, що за згаданим Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування -40% від мінімальної зарплати та відповідно до ст.39 Закону на доплату у розмірі двох мінімальних зарплат, які у встановленому Законом розмірі не виплачува­лись.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 20 квітня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного те­риторіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомир­ської області на користь ОСОБА_1 3153,20грн. допомоги в зв'язку із об­меженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та 15767грн. доплати до заробітної плати. В решті - відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова - частковому ска­суванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає та працює на радіоактив­но забрудненій території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування міс­цевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 За­кону як особо, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок: Чорнобильської катас­трофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встано­вленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком викори­стання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачкою по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає частковому скасуван­ню з відмовою у позові.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд частково скасовує постанову суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задово­льнити частково. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 квітня 2006 року скасувати в частині стягнення на користь позивача 18890,20грн. і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», Управління праці та соціального захисту населення Ов­руцької районної державної адміністрації Житомирської області про стяг­нення невиплачених коштів за безпідставністю. В решті - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою

Апеляційного суду.                                                                           

Головуючий Судді: