Справа № 22ас/1314 Головуюча у 1-ій інстанції Загуменнова Н.М.
Категорія 31 Доповідач Матюшенко І.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Матюшенка І.В.
суддів Малахової Н.М., Велидчука В.М.
при секретарі Забеліній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростені (далі - Пенсійний фонд) на рішення Коростенського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Коростені (далі-Пенсійний фонд) та управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради (далі-управління праці) про стягнення невиплачених коштів,
встановив:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідачів на її користь 18180 грн. щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплати до пенсії. Також просила зобов'язати відповідачів у подальшому проводити вказані виплати у розмірах, встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-Х11). На обгрунтування позову зазначала, що такі виплати проводилися їй з 1 вересня 2002 року по 1 вересня 2005 року у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, що протирічить в частині розміру цих виплат положенням ст. ст. 37, 39 Закону № 796 - X11).
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
У поданій апеляційній скарзі Пенсійний фонд просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37 Закону № 796-Х11) та доплат до пенсії (ст. 39 Закону № 796-Х11) виходив з положень вказаних статей Закону.
Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Статтею 62 Закону № 796-Х11 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної
виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-Х11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Саме в таких розмірах позивачу виплачувалася грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (а.с.6) та доплата до пенсії (а.с.5). Отримання вказаних доплат у таких розмірах не заперечується позивачем.
За таких обставин, коли суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати судове рішення в повному обсязі та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростені задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року скасувати, ухваливши постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складання її у повному обсязі.