АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/379/2014 Головуючий у 1 інстанції: Волокітіна Н.Б.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року ПАТ «СЕБ Банк» звернулося до суд з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 44230,99 грн. та 981821,89 доларів США (7 831 993,22 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 вересня 2008 року ВАТ «СЕБ Банк» з ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1845 про надання останньому кредитних коштів в сумі 924800 доларів США, плаваючою процентною ставкою у відповідності до величини Libor та фіксованого відсотку, який складає 10%, датою повернення 18 вересня 2028 року. Проте, позичальник не дотримався умов договору, у зв»язку із чим станом на 01 листопада 2011 року виникла заборгованість, яка складається з прострочених нарахованих процентів - 77748,26 доларів США (620197,87 грн.); нарахованих процентів за період з 18 жовтян 2011 року по 31 жовтня 2011 року - 3625,18 доларів США (28918,06 грн.); пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за період з 20 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року - 44030,99 грн.; боргу за несплаченою (простроченою) частиною кредиту станом на 01 листопада 2011 року - 11922,87 доларів США (95108,73 грн.); залишку строкової заборгованості станом на 01 листопада 2011 року - 888525,58 доларів США (7 087 768,55 грн.), нарахованої комісії - 200 грн., виходячи з курсу валют НБУ 7,977 грн. за 1 долар США.

Використовуючи обговорене договором право на дострокову вимогу виконання зобов»язань, банк звернувся до суду.

ОСОБА_2 є поручителем за зобов»язаннями позичальника у зв»язку із укладеним 18 вересня 2008 року Договором поруки №1845.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ «СЕБ Банк» задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 876 224,20 грн., вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та провадження у справі закрити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді. Посилається на те, що його зобов»язання також були забезпечені Іпотечними договорами від 18 вересня 2008 року №№3427 та 3422, а також додатковим Іпотечним договором №1094 від 31 травня 2011 року, за яким банку передано в іпотеку гаражний бокс, а також підписана додаткова угода №2 від 24 червня 2011 року про реструктуризацію боргу. Вважає, що переданий в іпотеку гаражний бокс з визначеною вартістю у 19378 грн., переданий в реструктуризацію боргу, став обліковуватись як актив банку, у зв»язку із чим вважає, що сума боргу є меншою. Посилається на те, що банком не пред»явлено вимоги про дострокове виконання зобов»язання до пред»явлення цього позову до суду, проте така вимога надійшла лише 27 травня 2013 року. Вказує, що банком заявлено вимогу про стягнення пені з порушенням строків позовної давності, а також така продовжує нараховуватись. Зазначає, що розрахунок заборгованості має невстановлену форму, не підтверджений доказами та містить недостовірну інформацію. Посилається на те, що йому не повідомлено про ризики за плаваючою процентною ставкою у відповідності до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Посилається на ст.1056-1 ЦК України щодо відсутності у банка права змінювати процентну ставку в односторонньому порядку.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання з»явився представник за довіреністю ОСОБА_3

Колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2 на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1845 про надання останньому кредитних коштів в сумі 924800 доларів США, плаваючою процентною ставкою у відповідності до величини Libor (визначення згідно договору) та фіксованого відсотку, який складає 10%, датою повернення 18 вересня 2028 року.

ОСОБА_2 є поручителем за зобов»язаннями позичальника у зв»язку із укладеним з банком 18 вересня 2008 року Договором поруки №1845.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи знайшли свої підтвердження доводи позивача про наявну у позичальника заборгованість, яка підлягає стягненню у зв»язку із порушенням умов кредитного договору, проте суд дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного обов»язку поручителя у зв»язку із ненаданням даних про повідомлення останнього.

З висновками суду в частині часткового задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону, відповідають нормам чинного законодавства та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов»язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання неналежне виконання) ( ст.610 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ст.1050 ЦК України: якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплаті процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до умов укладеного між сторонами Кредитного договору, сторони домовились про надання грошових коштів на умовах, що визначені цим Договором. Додатком №1 до Договору визначено строк та розмір платежів, що періодично спрямовуються Позичальником та/або Поручителем (за погодженням із Банком) на повернення Кредиту.

З матеріалів справи також убачається, та підтверджено відповідачем в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що виконання умов договору ним як позичальном припинено з січня 2011 року.

Відповідно до п.п. 2.9 та 5.2.2 Кредитного договору визначено, що право банку вимагати дострокового виконання зобов»язання виникає по факту порушення виконання умов договору (в тому числі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць). Відтак, право банку вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, визначено як законом, так і умовами укладеного між сторонами договору.

Пред»явлення кредитором позову за відсутності визначення відповідної процедури умовами договору, є способом реалізації права банку вимагати від боржника дострокового виконання зобов»язання, при цьому, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави і таке інше) належить виключно позивачеві.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності попередньої вимоги банку щодо дострокового повернення кредитних коштів відхиляються колегією суддів, оскільки направлення досудової вимоги умовами договору не передбачено, а пред»явлення позову до суду уважається вимогою про дострокове повернення коштів. При цьому, зазначення в апеляційний скарзі про умови договору з посиланням на п.2.9.1 та п.7.2 та право банку вимагати негайного повернення кредиту шляхом направлення позичальнику відповідного повідомлення, є безпідставним, оскільки зазначені пункти договору такої умови не містять і викладені довільно особою, що подає апеляційну скаргу. Пункт 2.9.1 Кредитного договору визначає випадки, за яким банк набуває право на дострокове повернення кредиту, п.7.2 визначає загальні умови до повідомлень, які направляються сторонами одна одній у відповідності до цього Договору, а вказівки на те, що вимога про дострокове повернення коштів здійснюється шляхом направлення повідомлення вказані пункту договору не містять.

Доводи апеляційної скарги про порушення заочного порядку розгляду справи, зокрема, не повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, відхиляються колегією суддів, оскільки, як убачається з даних зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.36) 12 березня 2012 року ОСОБА_1 вручено виклик (судову повістку) до суду на 22 березня 2012 року, що спростовує твердження відповідача про необізнаність розгляду цієї справи в суді.

При цьому, відповідно до Правил надання послуг поштового зв»язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, визначено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв»язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Пунктом 89 цих Правил установлено, що реєстровані поштові відправлення вручаються за умови пред»явлення документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа , що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне або тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ.

Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачеві ОСОБА_1 поштового відправлення із судовою повісткою свідчить про таке вручення особисто адресату, що підтверджено даними повідомлення, яке містить виконаний оператором поштового зв»язку запис із належною інформацією.

Посилання в апеляційній скарзі на умови Додаткової угоди №2 від 24 червня 2011 року щодо реструктуризації боргу відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи не містять відомостей про укладення такої угоди, а примірник на а.с.132 не містить підписів сторін та визначених законом реквізитів.

Посилання в апеляційний скарзі на умови п.2.5.1 щодо погодження сторонами про сплату процентів за користування кредитом третьою особою, колегією суддів відхиляються, оскільки вказаний пункт договору такої умови не містить.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на розрахунок заборгованості станом на 10 червня 2013 року та зазначенням про порушення строків позовної давності щодо розрахунку пені відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

З матеріалів справи убачається, що Кредитний договір укладено між сторонами 18 вересня 2008 року, банк звернувся до суду з вимогами в грудні 2011 року та 22 березня 2012 року судом ухвалено заочне рішення про стягнення заборгованості станом на 01 листопада 2011 року.

За правилами ст.303 ЦПК України в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення щодо заборгованості станом на 01 листопада 2011 року, колегія суддів не перевіряє правильність розрахунків заборгованості після ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи убачається, що пеня нарахована за період з 20 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, до суду позивач звернувся в грудні 2011 року. Відтак позивачем строки позовної давності щодо пені не є пропущеними, а доводи апеляційної скарги про те, що пеня продовжує нараховуватись, виходять за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції та за якими ухвалено судове рішення.

Посилання апеляційної скарги на дані Договору іпотеки від 31 травня 2011 року та передачу в іпотеку боржником предмету іпотеки вартістю 19378 грн., висновків суду не спростовують, на розрахунок заборгованості не впливають, оскільки відсутні відомості щодо реалізації такого майна, а наявні в матеріалах справи вимоги-повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки направлені боржникові 17 травня 2013 року, тобто після ухвалення судом заочного рішення, що переглядається.

Доводи апеляційної скарги щодо обрахування розміру заборгованості ґрунтуються на припущеннях, об»єктивних даних щодо використання невірних даних для проведення розрахунку матеріали справи не містять, а твердження в суді апеляційної інстанції в тій частині, що згідно даних розрахунку боржнику надавався кредит в сумі 900448,45 доларів США, є помилковими, оскільки вказана сума складає розмір заборгованості, а сума отриманих кредитних коштів вказана 924800 доларів США, як і визначено умовами кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідача не було повідомлено про ризики за плаваючою процентною ставкою у відповідності до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, відхиляються колегією суддів, оскільки згідно п.8.1.2 Кредитного договору позичальник засвідчує та підтверджує, що позичальник попередньо отримав від Банку в письмовому вигляді інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Повідомлена інформація повністю відповідає умовам цього Договору і є зрозумілою для позичальника. Позичальник не має жодних претензій до Банку з приводу повноти, достовірності та відповідності умовам Договору вказаної інформації. Окрім того, п.8.1.3 визначено, що Позичальник підтверджує, що йому повідомлено Банком можливі валютні ризики, які буде нести Позичальник у випадку отримання Кредиту в іноземній валюті. Відповідно до п.8.1.4 Позичальник підтверджує отримання інформації від Банку щодо методики, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов»язаних з конвертацією валюти платежу у валюту Кредиту під час погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом. Окрім того, матеріали справи містять Повідомлення про умови кредитування (а.с. 229), з якими ОСОБА_1 ознайомлений 18 вересня 2008 року, що підтвердив особистим підписом, як і підтвердив особистим підписом отримання оригінального примірника кредитного договору ( а.с. 219).

Посилання апеляційної скарги на норми ч. 2, 3 ст.1056-1 ЦК України відхиляються колегією суддів, оскільки закон щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв»язку із прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року №661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам в змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», набрав чинності з 10 січня 2009 року, тобто після укладення сторонами Кредитного договору.

Окрім того, доводи відповідача щодо укладення кредитного договору із ВАТ «СЕБ Банк», пред»явлення позову ПАТ «СЕБ Банк», участь в суді апеляційної інстанції ПАТ «ФІДОБАНК» відхиляються колегією суддів, оскільки ПАТ «ФІДОБАНК» є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування ПАТ «СЕБ Банк» та ВАТ «СЕБ Банк» відповідно, і є правонаступником всіх прав та обов»язків останніх.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 сторонами не оскаржуються, відтак апеляційний суд, виходячи із наданих йому повноважень, не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін заочного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова