№ 249/547/14-к
В И Р О К
Іменем України
м.Шахтарськ
08 квітня 2014 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі :
-головуючого судді Шеметової Н.Г.
-при секретарі -Одьожній Т.В.
За участю прокурора Шахтарської міжрайонної прокуратури Фесенка О.О., представника потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Шахтарську Донецької області кримінальне провадження № 249/547/14-к за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Шахтарська Донецької області, громадянки України, яка позбавлена батьківських прав,не працює, не судима, мешкає за адресою : АДРЕСА_1, - у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України,
В с т а н о в и в :
На підставі рішення Шахтарського міськрайонного суду від 04 листопада 2011 року ОСОБА_3 зобов»язана до виплати аліментів на користь органу опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської Ради на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/ 3 частини всіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 12 жовтня 2011 року до повноліття сина - ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_3, будучи працездатною, в період з 04 листопада 2011 року по 16 січня 2014 року аліменти на утримання сина ОСОБА_4 не виплачувала, добровільної допомоги на його утримання не надавала, про доходи, одержані в результаті тимчасової праці без оформлення трудової угоди,державну виконавчу службу не повідомляла, активних дій для працевлаштування не здійснювала, тобто злісно ухилялася від сплати аліментів, наслідок чого за період з 04 листопада 2011 року по 16 січня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 28 952 гр. 42 коп., яка перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Таким чином, своїми діями, що виразилися в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей ( аліментів), ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ст.164 ч.1 КК України.
Провина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення.
Так, сама обвинувачена, хоча провину визнала повністю, пояснила, що не знала про необхідність сплати аліментів. В той же ж час, всупереч самій собі, пояснила, що знала про існування рішення суду про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, але аліменти не платила, мала тимчасовий заробіток, ДВС про свої доходи не повідомляла, заходи до працевлаштування фактично не приймала, на обліку у центрі зайнятості перебувала, але від пропонованих посад відмовилася; із сином не спілкується.
Представник потерпілого ОСОБА_2 пояснила, що обвинувачена перебувала на обліку в службі дітей ще з моменту народження сина, оскільки не приділяла йому уваги, тижнями не бувала вдома та залишала сина на бабусю. В липні 2011 року вона кинула дитину, її мати принесла дитину та здала до лікарні, про що був складений відповідний акт. З його моменту та до теперішнього часу обвинувачена сином не цікавилася, жодного разу не приїздила до дитячого будинку, де він перебуває на повному державному забезпеченні. У зв»язку із чим орган опіки та піклування спочатку звернувся із позовом про стягнення аліментів з обвинуваченої, та таке рішення було прийнято судом 04 листопада 2011 року; потім ОСОБА_3 позбавили батьківських прав. До теперішнього часу вона так і не бачила дитину, жодного разу не надала йому матеріальної допомоги.На її думку обвинувачена заслуговує суворого покарання.
Згідно даним рішення Шахтарського міськрайонного суду від 04 листопада 2011 року та виконавчого листа ОСОБА_3 зобов»язана сплачувати аліменти на користь органу опіки та піклування на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/ 3 частини усіх доходів щомісяця, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 12 жовтня 2011 року до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 Крім того, із змісту рішення суду вбачається, що ОСОБА_3 була присутньою при судовому розгляді цивільної справи, позов визнала повністю, що спростовує її свідчення про те, що їй було невідомо про стягнення аліментів на сина.
З пояснення, що надавалося обвинуваченою у ДВС, вбачається, що їй було відомо про необхідність сплачувати аліменти та відповідальність,що настає у разі їх не сплати.
Із довідки Шахтарської ДВС вбачається, що в період з 04 листопада 2011 року по 16 січня 2014 року обвинувачена жодного разу не сплатила аліменти, та загальна заборгованість по аліментах на утримання сина складає 28 952 гр. 42 коп..
Згідно даним Центру первинної медико-санітарної допомоги обвинувачена в період з 2011 року за медичною допомогою не зверталася.
Відповідно до даних Шахтарського міського центру зайнятості обвинувачена з 08 жовтня 2013 року перебувала на обліку; за час перебування на обліку їй було запропоновано дві посади, але вона від запропонованої роботи відмовилася, що свідчить про її небажання працевлаштовуватися.
При вивченні особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, тривалий час ніде не працює, у лікаря-нарколога, психіатра на обліку не перебуває.
Проаналізувавши та оцінивши сукупність вищенаведених доказів, законність отримання яких не заперечується обвинуваченою, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину . Кваліфікація її дій за ст.164 ч.1 КК України є вірною.
Разом із тим, суд вважає необхідним виключити з обвинуваченням період ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів з 20 жовтня по 04 листопада 2011 року, оскільки судом встановлено,що рішення суду постановлено саме 04 листопада 2011 року.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченої про те, що вона не платила аліменти, оскільки не знала по їх стягнення, оскільки ці доводи повністю спростовуються дослідженими судом вищенаведеними доказами: показаннями представника потерпілого ОСОБА_2, рішенням суду, з якого вбачається, що ОСОБА_3 знала про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання сина.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання в межах санкції статі кримінального закону, суд враховує, що нею вчинений злочин невеликої тяжкості; дані про її особу, встановлені обставини провадження щодо поведінки обвинуваченої відносно сина, значний розмір заборгованості з виплати аліментів, процесуальну поведінку обвинуваченої під час судового розгляду, яка без поважної причини не з»являлася до суду, у зв»язку із чим двічі була піддана приводу. Обставини, що пом»якшукють та обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченої може бути тільки покарання у вигляді обмеження волі; передбачених законом перешкод для призначення такого виду покарання не існує, але розмір його не повинен бути максимальним.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався та клопотання про його обрання суду не надходило. Судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 370,374 КПК України, суд
З а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один ) рік.
Строк відбування покарання обраховувати з моменту прибуття та постановки на облік у виправному центрі.
Вирок набирає законної чинності через тридцять днів з дня проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Копії вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя Н.Г.Шеметова