Справа №22ас/1305                                                      Головуючий у суді 1 інст.:Ольшевська Н.В.

Категорія 26                                                               Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем.   України

07 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого :  судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адмі­

ністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управ­

ління праці та соціального захисту населення Коростенської міської

ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в

м. Коростень Житомирської області про стягнення коштів, передба­

чених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали від Чорнобильської катастрофи»                                           

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області

на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирсь­кої області від 02 березня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за остання три роки по ви­платах, передбачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Зазначав, що за згаданим Законом має право на одержання щомі­сячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування - 40% від мінімальної зарплати та відповідно до ст.39 Закону на доплату у розмірі двох мінімальних зарплат, які у встановленому За­коном розмірі не виплачувались.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомир­ської області від 02 березня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської обласної державної адміністрації на ко­ристь ОСОБА_1 2914грн. допомоги в зв'язку із обмеженням спожи­вання продуктів харчування місцевого виробництва. З Управління Пен­сійного фонду України в м. Коростень Житомирської області стягну­то на користь ОСОБА_1 14570грн.

У поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області просить рішення скасувати та ухва­лити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм ма­теріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також; вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою по­становою.

1

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на дер­жавні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціа­льного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що грома­дянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачу­ються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обме­женням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за ро­боту на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здо­ровлю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких зале­жать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає на радіоактивно за­брудненій території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчу­вання місцевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 Закону як непрацюючий пенсіонер, що проживає на терито­рії радіоактивного забруднення - право на доплату в розмірі двох мінімаль­них зарплат.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захис­ту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої ін­станції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах , оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано ма­теріальний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає скасу­ванню з ухваленням нового.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встанов­лених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що під­став для задоволення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує рішення суду першої ін­станції і постановляє про відмову у позові.

2

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області задовольнити.

Постанову Коростенського районного суду Житомирської області від 02 березня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської облас­ної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області про стягнення невиплачених кош­тів за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адмініст­ративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.

Головуючий :                                      Судді:

■