Єдиний унікальний номер 259/2008/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3095/2014
Головуючий у 1 інстанції : Добнєв О.О.
Категорія : 52 Доповідач : Кіянова С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області
в складі : головуючого - судді Лісового О.О.
суддів Кіянової С.В., Іванової А.П.
при секретарі Ганжела М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 14 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Донецького спеціалізованого підприємства «Пожтехніка» ДПТ України про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 14 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецького спеціалізованого підприємства «Пожтехніка» ДПО України про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що оригінал заяви про надання відпустки повинен знаходитися в бухгалтерії, графік відпусток не є належним доказом, як і табель робочого часу, оскільки його оригінал не було надано до суду. У книзі наказів порушена нумерація у вересні 2011 р., що свідчить про існування наказу про його відпустку, не враховано, що він не був на роботі з 01.09.11 р., будучи у відпустці, що суперечить табелю обліку робочого часу, а його звільнено проведено у період відпустки.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з»явився.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДСП «Пожтехніка» ДПТ України про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в період з 13.08.2010 р. до 16.09.2011 р. перебував у трудових правовідносинах з ДСП «Пожтехніка» ДПТ України, працюючи на посаді головного інженера. Наказом від 16.09.2011 р. його було звільнено з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач не заперечував, що у період з 13.09.2011 р. до 15.09.2011 р. він був відсутній на роботі, але, вважав, що знаходиться у відпустці, на підтвердження чого надав копію своєї заяви без дати про надання йому щорічної відпустки з 01.09.2011 р. з резолюцією про дозвіл на відпустку, поставленою нібито директор підприємства ОСОБА_2 Але, вказана заява не є оригіналом, на підприємстві відсутній наказ про надання позивачу щорічної чергової відпустки з 01.09. до 28.09.2011 р., відпускні суми йому не нараховувалися, тому не має підстав вважати, що ОСОБА_1 знаходився у відпустці. Графіком відпусток передбачено надання йому такої відпустки з 01.10.2011 р. до 25.10.2011 р., оскільки у вересні 2011 р. присутність ОСОБА_1 як головного інженера була обов»язковою у зв»язку із проведенням перевірки підприємства інспекцією праці. Таким чином, позивач без поважних причин, самовільно пішов у відпустку у зв»язку з чим був відсутній на роботі з 13 до 15 вересня 2011 р., тому у задоволенні позову відмовлено.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача.
Так, згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював головним інженером з 13.08.2010 р. до 16.09.2011 р. у Донецькому спеціалізованому підприємстві «Пожтехніка» (а.с.14-15).
Наказом №32-к від 16.09.2011 р. ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (останній день праці 12.09.2011 р.) (а.с.13).
Факт відсутності позивача на роботі в період з 13.09.2011 р. підтверджується табелем обліку робочого часу, доповідними записками, протоколом зборів трудового колективу підприємства від 16.09.2011 року та не заперечується самим позивачем.
Але, позивач як на поважність причин відсутності на роботі посилався на надання йому чергової щорічної відпустки за згодою керівника, на підтвердження чого надав копію заяви без дати про надання йому такої відпустки з 01.09.2011 року до 28.09.2011 року (а.с.10).
Проте, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.57-59 ЦПК України визнав зазначений доказ неналежним, оскільки він суперечить встановленим обставинам.
Так, відповідно до ч.10, 11 ст.10 Закону України «Про відпустки», ч.4, 5 ст.79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової облікової документації зі статистики праці» передбачено, що наказ (розпорядження) про надання відпуски підписується керівником підприємства, а працівник ознайомлюється з наказом під розпис.
Судом встановлено, що на підприємстві відсутній наказ про надання відпустки позивачу, книга наказів оглядалася у судовому засіданні апеляційного суду, і такі докази не спростовані, тобто наказу про надання ОСОБА_1 чергової щорічної відпустки не було, що підтверджується і актом Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області №05-01-036/0031 від 31.10.2011 р. (а.с.44-49).
Крім того, позивач підтвердив, що відпускних сум він не отримував, згідно графіку відпусток на 2011р. йому погоджено чергову відпустку з 01.10.2011 р. до 25.10.2011 р. (а.с.90).
Згідно докладних ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 13.09.2011 р. до 15.09.2011 р. (включно), пояснення щодо відсутності на роботі надавати відмовився, про що складено акт від 16.09.2011 р. (а.с.64-66, 71, 74).
Таким чином, позивачем не доведено поважності причин відсутності на роботі з 13.09.2011 р. до часу звільнення, відповідачем дотримано процедуру звільнення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону, то підстав для його скасування чи зміни не має.
Доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 14 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді :