КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2006 № 14/724
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача - ЖмайлоО.В. – адвокат, дов. б/н від 15.05.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Логістичні Системи"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2006
у справі № 14/724 (Калатай Н.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальнітю "Астел"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Логістичні Системи"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 140 600,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 у справі № 14/724 розгляд справи відкладено на 06.06.2006 на підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2006 у справі №14/724 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 140 600 грн. шкоди, 1 406 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що 25.04.2005 позивач та відповідач підписали заявку на перевезення вантажу № 12, предметом якої є перевезення вантажу загальною вартістю 140 600 грн. за маршрутом: м. Київ, вул. Толстого, 63 – м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53; як вбачається з товарно-транспортної накладної № 77/26.04.05, доданої до матеріалів справи позивачем, спірне перевезення здійснював СПД Шологон І.І., який 26.04.2005 отримав вантаж на суму 140 600 грн.; у вказаній накладній відсутня відмітка позивача про отримання вантажу; як вбачається з матеріалів справи, спірний вантаж позивачем було передано перевізнику, однак в пункті призначення позивачем не отримано; факт понесення позивачем з вини відповідача збитків в сумі 140 600 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 140 600 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі; судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що оскільки перевезення спірного вантажу здійснювалось СПД – фізичною особою Шологон І.І., то він і має відповідати за втрату вантажу, оскільки умовами договору (п. 4.2) визначено відповідальність саме відповідача за схоронність вантажу; посилання відповідача на не оформлення позивачем у встановленому законодавством порядку факту нестачі вантажу шляхом складення акту нестачі вантажу до уваги судом не приймається, оскільки в даному випадку йдеться не про нестачу вантажу, а про повну його відсутність; доданий відповідачем до матеріалів справи примірник товарно-транспортної накладної № 77/26.04.05 від 26.04.2005 зі штампом та відміткою позивача про отримання спірного товару не може бути прийнятий судом в якості належного доказу отримання позивачем товару, оскільки, як слідує зі змісту цього примірнику товарно-транспортної накладної № 77/26.04.05 від 26.04.2005, вантаж від позивача було отримано не водієм Шологоном І.І., а іншою особою, в той час як від перевізника від імені позивача вантажу був одержаний Шологоном І.І., що не відповідає обставинам справи і суперечить іншим доказам у матеріалах справи та наданим представниками сторін поясненнями у судовому засіданні.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2006 у справі № 14/724 з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в позові.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує, що відповідач звернувся до суду з клопотанням зупинити провадження у справі № 14/724 до вирішення пов’язаної з нею кримінальної справи, але суд першої інстанції, порушуючи ст. 79 ГПК України, відмовив відповідачу у задоволенні цього клопотання.
Відповідач стверджує, що належними доказами відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, п.п. 15.1, 15.3, 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу/втрату вантажу та акт встановленої форми, які позивачем надані не були, оскільки товарно-транспортна накладна № 77/26.04.05 не містить запису про нестачу чи втрату вантажу та про складання акту.
Заявник зазначає, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України саме перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачу, у зв’язку з чим відповідачем були подані клопотання про заміну неналежного відповідача та залучення до участі у справі в якості третьої особи з боку відповідача СПД Шологона (перевізника), які суд залишив без задоволення.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 140 600 грн. збитків та судових витрат.
Згідно з договором про надання транспортних та експедиторських послуг з доставки вантажів автомобільним транспортом № 07-01/02/05/КЛ від 01.02.2005 предметом даного договору є доставка відповідачем, за договором експедитором, вантажу позивача, за договором замовника, на адресу одержувача (перевезення) та/або надання відповідачем послуг, пов’язаних з перевезенням (доставкою) вантажу позивача; доставка вантажу здійснюється як транспортом відповідача, так і автотранспортом, що наймається відповідачем; під доставкою вантажу в даному договорі розуміється приймання вантажу від позивача, зберігання на складі відповідача і перевезення до моменту передачі вантажу одержувачу, передача вантажу одержувачу; реквізити одержувача, реквізити вантажу, місця його доставки, а також інші необхідні дані вказуються в заявці.
Позивачем та відповідачем була укладена заявка на перевезення вантажу № 12 від 25.04.2005, за якою відповідач зобов’язався організувати перевезення вантажу оціночною вартістю 140 600 грн. за маршрутом: м. Київ, вул. Толстого, 63 – м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53; вантажовідправник та вантажоодержувач – позивач.
Відповідачем для перевезення вантажу на підставі договору № 01-26/04/05/СТР був залучений перевізник – Суб’єкт підприємницької діяльності Шологон І.І.
Як вбачається з копії товарно-транспортної накладної № 77/26.04.05 від 26.04.2005, доданої позивачем до позовної заяви, перевізником від позивача був прийнятий вантаж вартістю 140 600 грн. На вказаному документі відмітка вантажоодержувача про одержання вантажу від перевізника відсутня.
В матеріалах справи знаходиться довідка Заводського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 70), в якій зазначено, що в провадженні слідчого відділення Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області знаходиться кримінальна справа № 43051815, порушена прокурором м. Дніпродзержинська 11.08.2005 за ст. 185 ч. 1 КК України за фактом крадіжки майна ТОВ фірми „Астел” із автомобіля під керуванням водія Шологон І.І. біля магазину „Фуршет” в м. Дніпродзержинську на суму 140 600 грн.
Також наявна копія постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 11.08.2005 (а.с. 71), в якій начальник СВ Заводського РВ Дніпродзержинського ГУ, розглянувши матеріали дослідчої перевірки за заявою гр. Шологон І.І., встановив, що 27.04.2005 невстановлена особа біля магазину „Фуршет” по вул. Сировца, 98 в м. Дніпродзержинську шляхом вільного доступу із салону автомобіля „Мерседес Бенс” державний номерний знак АС 6123 АА, що належить Шологон І.І., таємно вкрала майно, що знаходилось в ньому, яке належить ТОВ „Астел”, у зв’язку з чим, постановив порушити кримінальну справу за фактом крадіжки майна, що належить ТОВ „Астел”, за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу спричинені збитки в розмірі 140 600 грн. внаслідок втрати вантажу.
Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтями 932, 934 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору; за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Пунктами 4.2, 4.3 договору № 07-01/02/05/КЛ передбачено, що при здійсненні доставки вантажу, відповідач несе відповідальність за збереження вантажу з моменту одержання його від позивача і до моменту передачі його одержувачу, крім випадків, обумовлених даним договором; у випадку втрати чи пошкодження вантажу відповідач несе відповідальність перед позивачем в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше його оціночної вартості; у випадку надання експедиторських послуг, відповідач і позивач несуть взаємну відповідальність, передбачену чинним законодавством України (глава 51 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином, відповідальність за збитки, спричинені втратою вантажу перед позивачем несе відповідач.
Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання; кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків; порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі; збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги доводи скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано доказів розгляду іншим судом справи, пов’язаної із даною справою, у зв’язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Посилання відповідача на ст. 158 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 N 401, та п.п. 15.1, 15.3, 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за N 128/2568, є необґрунтованим, оскільки вказаними положеннями передбачено необхідність складання актів у випадках, до яких повна втрата вантажу не належить, крім того, як вже було зазначено вище, про втрату вантажу стверджує перевізник та свідчать документи слідчих органів МВС України.
Посилання відповідача на ст. 924 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказана норма регулює правовідносини, що виникають з договору перевезення, а між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання експедиторських послуг, які регулюються главою 65 Цивільного кодексу України (ст.ст. 929 – 935).
Рішення у справі № 14/724 жодним чином не впливає на права та обов’язки ВАТ УСК „Гарант авто”, ВАТ СК „Орадон” та СПД Шологон І.І., у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотань про залучення вказаних осіб до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Відповідач не позбавлений права звернутися з позовом до ВАТ УСК „Гарант авто” та СПД Шологон І.І. для захисту прав та інтересів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2006 у справі №14/724 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 14/724 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.