КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2006 № 36/429
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від заступника прокурора - Некрасов О.М. – прокурор (посв. № 180 від 07.12.2004)
від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином
від відповідача - Дубовецький Ю.О. – виконавчий директор, Гісунова Н.В. – адвокат (дов. № 1 від 03.01.2006),
Ковальчук М.М. – представник (дов. № 799-01/11 від 22.11.2006)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2006
у справі № 36/429 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Першого заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Українського союзу об’єднань підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс"
про стягнення 59986,62 грн. збитків
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2006 у справі № 36/429 в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що на момент укладення договір оренди від 01.01.1997 відповідав вимогам законодавства, чинного на той час; оскільки після набрання чинності ГК України договір оренди від 01.01.1997 переукладений не був, орендодавцем залишався відповідач, у останнього були відсутні правові підстави для перерахування до державного бюджету 70 % отримуваної орендної плати, при цьому судом враховується те, що згідно із п. 17 Методики 70 % орендної плати спрямовується до держбюджету у разі, коли орендодавцем відповідного майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво.
В апеляційному поданні Заступник прокурора м. Києва просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2006 у справі № 36/429 скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підстави апеляційного подання обгрунтовуються наступними доводами.
В поданні стверджується про ненадання Фондом державного майна України або його регіональним відділенням дозволу відповідачу на укладення договору оренди, як це передбачено ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та непогодження з органами приватизації додаткової угоди від 30.06.2000 до договору оренди від 01.01.1997 та розрахунку орендної плати; оскільки після набрання чинності ГК України договірні відносини між відповідачем та ТОВ "Рембуд" продовжували існувати, вищевказані господарські відносини між зазначеними підприємствами регулюються положеннями ст.287 ГК України; відповідач на порушення вимог п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75 спрямував до державного бюджету за 2004 та 2005 р.р. тільки 30 % орендної плати, отже недоплатив при цьому 40 % орендної плати в Державний бюджет України.
У клопотанні від 23.11.2006 позивач повідомив, що підтримує вимоги апеляційного подання, вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відзиві на апляційне подання відповідач, заперечуючи доводи подання, зокрема, посилається на те, що фактично даний договір було розірвано 10.10.2005 в порядку ст.782 ЦК України; на момент виникнення договірних відносин орендодавцем державного майна могли виступати інші особи, крім ФДМУ.
Розглянувши апеляційне подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника Заступника прокурора м.Києва, представників відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційне подання, колегія суддів встановила наступне.
Між відповідачем та підприємством "Рембуд" укладено договір оренди виробничого корпусу № 2 по вул Ямській, 72 в м. Києві від 01.01.1997 зі строком оренди 16 років, з 01.01.1997 до 10.10.2013, за яким відповідач є орендарем. До договору від 01.01.1997 сторонами погоджено додаткові угоди від 04.02.1997 та від 30.06.2000.
Відповідно до п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 в редакції від 19.01.2000 (далі Методика) у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, орендна плата спрямовується за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно – 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків – до державного бюджету.
Таким чином відповідач протягом 2004 та 2005 р.р. сплачував до бюджету 30 % орендної плати відповідно до вимог Методики.
Із твердженнями апеляційного подання немає підстав погодитись, зважаючи на таке.
Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України та Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до відносин, що виникли до набрання чинності цими Кодексами, їх положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Оскільки у відповідача не виникло зобов’язання сплачувати до державного бюджету 70 відсотків орендної плати як відповідно до законодавства так і згідно договору, то немає підстав стверджувати про порушення відповідачем п.п.1,7 ст.193 ГК України.
Згідно із ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( зокрема, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однак, жодна із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, не передбачає виникнення цивільних обов’язків відповідача сплатити 70 відсотків орендної плати до бюджету, отже у зв’язку з відсутністю такого обов’язку у відповідача немає підстав для застосування норм глави 25 ГК України та глави 51 ЦК України.
Твердження про відсутність дозволу Фонду державного майна України або його регіонального відділення на укладення договору оренди від 01.01.1997 та погодження додатків до договору немає підстав прийняти до уваги, оскільки наявність чи відсутність такого дозволу та погодження не має причинно-наслідкового зв’язку із обов’язком відповідача сплачувати до бюджету частину орендної плати в 2004-2005 р.р.
Як вбачається зі змісту норми п.17 Методики, розмір відсотків орендної плати, яка спрямовується до державного бюджету, встановлено в залежності від того, хто саме є орендодавцем, отже якщо для відповідача, який є підприємством, встановлено обов’язок сплачувати 30 відсотків до державного бюджету, що ним і виконувалось, немає підстав стверджувати про порушення відповідачем вимог Методики.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційного подання та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2006 у справі № 36/429 залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
2. Справу № 36/429 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.