КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 № 2/471
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ПеченийМ.В. - юрисконсульт, дов. №01-12-Дир-21 від 11.01.2006;
Муратов О.В. - юрисконсульт, дов. № 01-12-Дир-22 від 11.01.2006;
від відповідача - НерусМ.А. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного госпрозрахункового науково-дослідного конструкторського центру „Вектор” при Інституті проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2006
у справі № 2/471 (Домнічева І.О.)
за позовом Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України
до Державного госпрозрахункового науково-дослідного конструкторського центру „Вектор” при Інституті проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України
про усунення перешкод по користуванню майном
05.12.2006 розгляд справи відкладався на підставі ст.ст.77,99 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2006 у справі №2/471 позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача звільнити незаконно зайняті приміщення позивача площею 188 кв.м., розташовані по вул. Кржижанівського, 3 в м. Києві; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені умови договору від 15.11.1999 № 1-99 (83-99); згідно з п. 3.2 договору від 15.11.1999 та протоколом № 7 від 02.07.2002 засідання Вченої ради Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України дію вищезазначеного договору було припинено, про що було повідомлено відповідача листом від 11.07.2002 № 0112-Дир-783; оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем є на даний час триваючими, на них поширюється дія Цивільного та Господарського кодексів України; позивач відповідно до ст. 782 ЦК України на адресу відповідача направив повідомлення від 15.03.2006 № 0112-Дир-272 про відмову від договору та просив в термін до 24.03.2006 звільнити приміщення № 225, у зв'язку з чим договір оренди № 83-99 є розірваним; відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.
В апеляційній скарзі та поясненні до апеляційної скарги відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2006 у справі № 2/471 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та в позові відмовити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує, що твердження позивача про те, що спірне приміщення було передано відповідачу за договором № 1-99 (83-99) в тимчасове користування, є необґрунтованим.
Відповідач стверджує, що виходячи з норм Закону України „Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій та статусу їх майнового комплексу” та укладеного договору, відповідач ніколи не знаходився в орендних відносинах з позивачем, у зв'язку з чим норми ЦК України щодо врегулювання відносин між позивачем і відповідачем не можуть застосовуватися.
Судом першої інстанції, на думку заявника, були порушені норми ст. 90 ЦК України та ст.ст. 309, 311 ЦПК України.
Відповідач зазначає, що засідання суду проходили без участі представника відповідача, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання та директор відповідача знаходився у відпустці з 17.07.2006 по 09.10.2006, що є підставою для скасування рішення.
Заявник вважає, що згідно з положеннями постанови Президії Верховної Ради Української РСР „Про статус Академії наук Української РСР” від 17.01.1991 № 627-ХІІ та Указу Президента України „Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України” від 20.01.1992 № 43 позивач є лише користувачем майна НАН України і не може самостійно ані надавати майно у користування, ані відчужувати його та зобов'язаний виконувати розпорядження Президії НАН України.
Відповідач стверджує, що позов позивача про усунення перешкод в користуванні майном є незаконним, а викладені в ньому вимоги є необґрунтованими і безпідставними відповідно до ст.ст. 401, 406 ЦК України, оскільки позивач не є власником спірного приміщення.
Позивачем порушений порядок припинення дії договору, встановлений п. 3.2 договору № 1-99 (83-99), а саме: позивач повинен був звернутися з клопотанням до Президії НАН України про повернення йому переданих у користування відповідачу приміщень.
В запереченні на апеляційну скаргу та додатковому поясненні позивач не погоджується з доводами скарги, посилаючись на те, що згідно з п. 3.2 договору № 1-99 (83-99) та витягу з протоколу № 7 засідання Вченої ради Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України від 02.07.2002 дію договору було припинено, про що було повідомлено відповідача листом від 22.07.2002 за № 0112-Дир-783; ст. 324 ЦК Української РСР передбачено, що за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно; вищевказаний договір був розірваний відповідно до ст. 259 ЦК Української РСР, що підтверджується листами від 22.07.2002 за № 0112-Дир-783 та від 27.02.2003 за № 01-12-78-290.
Розглянувши апеляційну скаргу, з врахуванням пояснень до скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи, викладені в запереченні на скаргу та додатковому поясненні, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняті приміщення площею 188 кв.м., розташовані по вул. Кржижанівського, 3 в м. Києві.
Згідно з договором про передання Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України у користування Державному госпрозрахунковому науково-дослідному конструкторському центру „Вектор” НАН України при Інституті проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України виробничих та допоміжних приміщень № 1-99 (83-99) від 15.11.1999 на підставі постанови Бюро Президії НАН України № 160-б від 24.05.1996 позивач передав у користування, а відповідач прийняв у користування без зміни державної форми власності виробничі та допоміжні (адміністративні) приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кржижанівського, 3.
Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що договір вступає в силу з 23.11.1999 і діє безстроково.
Відповідно до ст. 324 ЦК Української РСР, чинного на час укладення договору, за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно; до договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого - п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу.
Статтею 259 ЦК Української РСР встановлено, що коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.
Позивачем був направлений відповідачу лист від 27.02.2003 за № 01-12-78-290, в якому останній повідомлявся про припинення договору № 1-99 (83-99) від 15.11.1999 та про наявність заборгованості.
Та обставина, що відповідачем одержане повідомлення про відмову від договору, підтверджується надсиланням відповідачем позивачу листа-відповіді від 27.03.2003 за № 39.
Таким чином, договір № 1-99 (83-99) від 15.11.1999 припинив свою дію 27.05.2003.
Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки після набрання чинності ЦК України відповідач спірне приміщення позивачу не передав, тобто відносини щодо користування відповідачем цим приміщенням продовжуються, до цих правовідносин застосовуються положення ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки договір № 1-99 (83-99) від 15.11.1999 свою дію припинив, а наявність інших законних підстав для перебування спірного приміщення у відповідача останнім відповідно до ст. 33 ГПК України не доведена, то спірні приміщення підлягають поверненню позивачу, а позовна заява - задоволенню.
Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, виходячи з викладеного та враховуючи наступне.
Як вже було зазначено вище, ст. 324 ЦК Української РСР визначено, що за договором безоплатного користування майно передається у тимчасове користування, а також встановлений обов'язок відповідача повернути те ж майно. Пунктом 5 Постанови Бюро Президії НАН України № 160-б від 24.05.1996 „Про створення госпрозрахункового науково-дослідного конструкторського центру „Вектор” при Інституті проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України” зобов'язано відповідача спільно з позивачем вирішити питання про передачу в користування відповідачу за окремими договорами площ, майна, виробничо-технічних ресурсів та госпдоговірної тематики, проте, цією Постановою не передбачено, що зазначене майно, зокрема, нежитлові приміщення повинні передаватися позивачем відповідачу на баланс останнього на праві оперативного управління, тому твердження відповідача, що спірне приміщення було передане за договором № 1-99 (83-99) не в тимчасове, а в постійне користування, є безпідставним.
Також зі змісту договору № 1-99 (83-99), зокрема, п. 4.2 видно, що сторонами передбачалось повернення приміщення відповідачем.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду не містить висновків про те, що позивач та відповідач перебували в орендних відносинах, однак, ч. 2 ст. 324 ЦК Української РСР містить відсильну норму на положення ЦК Української РСР, які регулюють відносини з майнового найму (оренди).
Заявник безпідставно посилається на порушення судом першої інстанції норм ЦПК України, оскільки згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали про порушення провадження у справі від 21.08.2006 та про відкладення розгляду справи від 11.09.2006 у справі № 2/471 були надіслані відповідачу 22.08.2006 та 28.09.2006 відповідно, що підтверджується відмітками Господарського суду міста Києва на зворотному боці цих ухвал, тобто відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Та обставина, що директор відповідача перебував у відпустці в період з 17.07.2006 по 09.10.2006, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки виконуючий обов'язки керівника відповідача не був позбавлений права представляти інтереси останнього в засіданнях суду особисто або направити іншого уповноваженого представника.
Спір у даній справі не пов'язаний із передачею позивачем у користування або відчуженням спірного приміщення, а пов'язаний із поверненням позивачем майна, що перебуває у чужому незаконному володінні, як особою, за якою дане майно закріплене на праві оперативного управління відповідно ст. 39 Закону України „Про власність”.
Посилання заявника на ст.ст. 401, 406 ЦК України є безпідставним, оскільки спірні правовідносини главою 32 ЦК України не регулюються.
Пунктом 3.2 договору № 1-99 (83-99) передбачено, що припинення дії даного договору оформлюється в порядку, встановленому в Національній академії наук України, згідно з чинним законодавством, проте, відповідачем не доведено наявність іншого порядку припинення дії договору, ніж це було встановлено ЦК Української РСР.
Та обставина, що в оскаржуваному рішенні зазначено не повне найменування відповідача, як це відображено у Свідоцтві про реєстрацію від 17.06.1996 № 177, відповідно до ст. 104 ГПК України не є підставою для зміни чи скасування рішення.
Твердження у поясненні до апеляційної скарги про те, що незазначення у найменуванні позивача його організаційно-правової форми не дозволило суду застосувати закон, який підлягав застосуванню, є безпідставним, адже, організаційно-правова форма відповідача відображена у документах, доданих до позовної заяви, а згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2006 у справі №2/471 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 2/471 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.