КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.12.2006                                                                                           № 14/413

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -ДейнегаМ.А. – представник, дов. №166/00 від 24.10.2006;

 від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Капітал-Авто”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2006

 у справі № 14/413 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               ЗАТ "Олейна"

 до                                                   Приватного підприємства „Капітал-Авто”

             

                       

 про                                                  стягнення 54211,47 грн.

 На підставі ст.ст.77,99 ГПК України в судовому засіданні 19.12.2006була оголошена перерва.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2006 у справі №14/413 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54 211,47 грн. збитків, 542,11 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що 11.12.2005 о 22 год. 00 хв. на 265 км + 500 м автодороги Київ-Чоп сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль державний № ВС7191АН/10925ТН, яким здійснювалось перевезення вантажу відповідно до умов договору № 346-01, укладеного сторонами, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою водію Гаврилишину М.С. ст. інспектором ВВ № 1 Рівненської області Вітюком А.П.; до матеріалів справи долучено акт про огляд та перевантаження вантажу, складений 14.12.2005 ст. інспектором ВВ № 1 Рівненської митниці Федюком А.Г., виконавчим директором ЗАТ „Олейна” Войцехом В.І., водієм ПП Скомаровського Базилевичем А.Б., про огляд місця ДТП з автомобілем державний № ВС7191АН/10925ТН, в якому встановлено, що внаслідок ДТП виник бій скла, пошкодження упаковки („Т” подібні стійки) з частковим випаданням вантажу за борт автомобіля, скло листове, яке випало з кузова автомобіля, розбите на дрібні шматки, для використання за призначенням не придатне, підрахувати його кількість неможливо, в зв’язку з неможливістю подальшого руху автомобіля, решта вантажу, що залишився після ДТП, загальною кількістю 4 пачки перевантажено в автомобіль державний № 83146ТС/10179ТН; 14.12.2005 експертом Рівненської торгово-промислової палати складено акт експертизи № І-549, в якому зазначено, що пред’явлені для експертизи пачки зі склом мають пошкоджену упаковку (тріщини), скло має пошкодження, встановити якість скла по дефектах зовнішнього вигляду, кількість пошкоджень (бій) на даний момент в пред’явлених чотирьох пачках немає можливості, скло листове, яке випало з кузову автомобіля розбите на дрібні шматки, для використання за призначенням не придатне, підрахувати його кількість немає можливості, три стійки „Т” подібні мають пошкодження, чотири пачки скла з 6-ю стійками перевантажені в інший автомобіль державний № 83146ТС/10179ТН для подальшого транспортування; 23.12.2005 експертом Київської торгово-промислової палати проведено перевірку якості скла по дефектах механічного характеру та у висновку зазначено про пошкодження вантажу, обставини якого детально описані; позивач склав розрахунок збитків, завданих йому внаслідок ДТП з автомобілем, що перевозив його вантаж, виходячи з курсу НБУ 1 євро = 6,0594 грн.; відповідно до ст. 932 ЦК України та п. 4.9 договору № 364-01 відповідач повинен відповідати перед позивачем за неналежне виконання зобов’язань третьою стороною, залученою відповідачем; суд звертає увагу сторін на безпідставність застосування до взаємовідносин між ними як замовником та експедитором за договором № 364-01 правил Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 1956 р., оскільки зазначеною Конвенцією не регулюються взаємовідносини при міжнародному перевезенні відправника (одержувача) вантажу та експедитора.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2006 у справі № 14/413 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу № 14/413 до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що суд першої інстанції повинен був застосувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 1956 р., оскільки відповідно до п. 2.2 договору № 346-01 сторони домовилися здійснювати перевезення за нормами Міжнародної конвенції автомобільних перевезень, а п. 5.1 зазначеного договору передбачено, що надання експедиторських послуг здійснюється відповідно до вимог СМR.

Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 17 вищевказаної Конвенції та п. 2.3 договору № 346-01 відшкодовувати збитки має інша особа - перевізник, а не відповідач у справі.

Заявник вказує, що судом першої інстанції безпідставно було відхилено клопотання відповідача про залучення СПД Скомаровського О.В. до участі у справі, оскільки останній є особою, яка безпосередньо здійснювала перевезення вантажу, що належав позивачу, та була свідком ДТП, в результаті якого вантаж позивача було пошкоджено. Крім того, оскільки згідно з п. 2.5.1 Угоди на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 497/05-П від 01.11.2005, укладеної між відповідачем та СПД Скомаровським О.В., останній несе відповідальність за збереження вантажу перед відповідачем та позивачем з часу його прийняття від вантажовідправника до повного розмитнення та розвантаження у вантажоодержувача, то відповідно обов’язок по відшкодуванню збитків за пошкодження вантажу позивача, що трапилося під час перевезення в результаті ДТП, має бути покладений на перевізника - СПД Скомаровського О.В.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу № 09/UA/03 право власності у позивача на вантаж виникло з моменту завантаження його в транспортний засіб перевізника; згідно зі ст.ст. 610, 623, 934 ЦК України, ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, п.п. 4.7, 4.10 договору № 346-01 відповідальність за пошкодження вантажу повинен нести саме відповідач, а не перевізник; Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 1956 р. не застосовується до взаємовідносин між замовником перевезення та експедитором.

В письмовому поясненні позивач зазначив, що на експертизи було поставлено лише скло, що залишилося в наявності після ДТП, оскільки решта скла розбилася на дрібні шматки і для використання за призначенням не придатне; в позовній заяві позивачем при здійсненні розрахунку суми збитків днем, за який визначався курс НБУ, помилково зазначено 12.12.2005, хоча фактично це – 16.12.2005, оскільки завершення митного контролю відбулося на Київській регіональній митниці 16.12.2005.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та письмовому поясненні позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 54 211,47 грн. збитків, заподіяних внаслідок ДТП під час перевезення вантажу відповідно до договору № 346-01 від 18.11.2004, укладеного сторонами.

Згідно з умовами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 346-01 від 18.11.2004 відповідач, за договором експедитор, діючи в межах даного договору за дорученням і за рахунок коштів позивача, за договором замовника, надає експедиторські послуги з перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях посередництвом транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці, яка є невід’ємною частиною даного договору і факсова копія якої має юридичну силу.

Позивачем була надана відповідачу заявка № КЧ-19-1 від 24.11.2005 на перевезення вантажу (стійки для перевезення скла – 36 шт.) за маршрутом: м. Київ – м. Крири, Чеська Республіка.

Також позивачем була надана заявка № КЧ-19-2 від 25.11.2005 на перевезення вантажу (скло – 12 ящиків та стійки для перевезення скла – 4 шт.) за маршрутом: м. Крири – м. Тепліце – м. Київ.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно зі ст.ст. 929, 932 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням; експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Пунктом 5.3 договору № 346-01 передбачено, що для виконання умов даного договору відповідач має право залучати будь-яку третю особу, що не тягне за собою змін умов даного договору.

Відповідачем для здійснення перевезення вантажу був залучений СПД Скомаровський О.В. на підставі укладеної з ним угоди на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 497/05-П від 01.11.2005.

Як вбачається з СМR №№ 01234, 0017337, вантаж за інвойсом № 1071516844 був прийнятий перевізником до перевезення в автомобілі держномер ВС7191АН з причепом держномер 10925ТН 06.12.2005, а за інвойсом № 1036502520 – 07.12.2005.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу № 09/UA/03 від 17.12.2003, укладеного між підприємством Glaverbel CZECH в особі ТОВ „Главербель Восток” та позивачем, передбачено, що право власності на товар переходить до позивача при настанні останньої з наступних подій: момент поставки, одержання продавцем вартості товару в повній сумі.

Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що товар постачається на умовах FCA склади – Чеська Республіка Правил „Інкотермс-2000”, за якими продавець здійснює поставку товару, що пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Факт оплати позивачем вартості товару, прийнятого перевізником до перевезення за СМR №№ 01234, 0017337, підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 6 від 25.11.2005.

Таким чином, право власності на товар за інвойсом № 1071516844 перейшло до позивача 06.12.2005, а за інвойсом № 1306502520 – 07.12.2005.

11.12.2005 о 22 год. 00 хв. на 265 км + 500 м автодороги Київ – Чоп внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль держномер ВС7191АН та причіп отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ст. інспектором ДПС Рівненської роти ДПС „Кобра” ст. лейтенантом Вітюком А.П.

Пунктом 4.11 договору № 346-01 встановлено, що у разі виявлення пошкодження чи втрати вантажу, а також у разі виникнення суперечок при переданні-прийнятті товару, складається акт між вантажоодержувачем, водієм та незацікавленою особою; за вимогою будь-якої із сторін може бути залучена Торгово-промислова палата України.

Як вбачається з акту про огляд та перевантаження вантажу, складеного 14.12.2005 ст. інспектором ВВ № 1 Рівненської митниці Федюком А.Г., виконавчим директором ЗАТ „Олейна” Войцехом В.І., водієм СПД Скомаровського О.В Базилевичем А.Б., в результаті огляду місця події встановлено, що автомобіль отримав значні механічні пошкодження, причіп – пошкодження бортів та перекриття, тенту; виник бій скла, пошкодження упаковки („Т” подібні стійки) з частковим випаданням вантажу за борт автомобіля; скло листове, яке випало з кузова автомобіля розбите на дрібні шматки, для використання за призначенням не придатне, підрахувати його кількість немає можливості; у зв’язку з неможливістю подальшого руху автомобіля держномер ВС7191АН та причепу держномер 10925ТН, решта вантажу, що залишився після ДТП, було перевантажено в автомобіль держномер 83146ТС та причіп держномер 10179ТН, а саме: скло бронзове – 1 пачка 187,78 кв.м. товщиною 4 мм, 2,25м х 3,21м по 26 листів в пачці, 3 пачки – 368,34 кв.м. товщиною 6 мм, 2,25м х 3,21м по 17 листів в пачці.

У висновку акту експертизи Рівненської торгово-промислової палати № 1-549 від 14.12.2005 зазначено, що пачки зі склом (1 пачка – 187,78 кв.м., 4 мм, „бронза” 2,25м х 3,21м по 26 листів в пачці – ВН374113-04-502; 3 пачки – 368,34 кв.м., 6 мм, „бронза” 2,25м х 3,21м по 17 листів в пачці – ВН374113-04-503, ВН374113-04-504, ВН374113-04-501) мають пошкоджену упаковку (тріщини), скло має пошкодження (сколи, тріщини, викривлення форми); встановити якість скла по дефектах зовнішнього вигляду, кількість пошкоджень (бій) на даний момент в пред’явлених чотирьох пачках немає можливості; скло листове, яке випало з кузову автомобіля розбите на дрібні шматки, для використання за призначенням не придатне, підрахувати його кількість немає можливості, три стійки „Т” подібні мають пошкодження (вигини у основі); чотири пачки скла із 6-ма стійками перевантажені в інший автомобіль державний № 83146ТС/10179ТН для подальшого транспортування.

У висновку акту експертизи Київської торгово-промислової палати № І-5807 від 23.12.2005 зазначено, що при перевірці якості листового скла зовнішнім оглядом фактично виявлено в 3 ящиках згідно з маркуванням „бронза” за номерами місць: ВН374114-04-501, ВН374113-04-503, ВН374113-04-504– 51 лист скла товщиною 6 мм, загальною площею 368,3475 кв.м., в тому числі 42 листа – 303,345 кв.м. без пошкоджень, 7 листів – 50,5575 кв.м. розбиті на частини неправильної геометричної форми, 2 листи – 14,445 кв.м. цілі з наявністю чисельних подряпин по всій площині листів; в 1 ящику згідно з маркуванням „бронза” за номером ВН374113-04-502 - 26 листів скла товщиною 4 мм, загальною площею 187,785 кв.м., в тому числі 13 листів – 93,8925 кв.м. без пошкоджень, 12 листів – 86,67 кв.м. розбиті на частини неправильної геометричної форми, 1 лист – 7,2225 кв.м. цілий з наявністю чисельних подряпин по всій площині листа.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків.

Пунктами 4.7, 5.4 договору № 346-01 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань згідно з цим договором сторони відшкодовують спричинені збитки в доказаному розмірі; будь-які інші питання і умови, в тому числі відповідальності сторін по даному договору, вирішуються на підставі законодавства України.

Частиною 2 ст. 932 ЦК України передбачено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01.07.2004 № 1955-ІV експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, відповідач у даній справі є належним та повинен нести відповідальність перед позивачем за пошкодження вантажу у вигляді відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з письмового пояснення позивача, поданого в суді апеляційної інстанції, позивачем при розрахунку суми позову був використаний курс НБУ, який діяв станом на 16.12.2005 (1 євро = 6,0594), у зв’язку з чим розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, становить 54 211,47 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд вважає доводи скарги безпідставними, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Оскільки Закон України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” за № 57-V прийнятий 01.08.2006, тобто спричинення збитків позивачу сталось до часу приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, то немає підстав для застосування її норм у даній справі. При цьому також слід зазначити, що згідно з п. 1 ст. 1 Конвенції ця Конвенція застосовується до договору дорожнього перевезення, а позовні вимоги позивача ґрунтуються на порушенні зобов’язання за договором транспортного експедирування № 346-01, укладеного сторонами. Договір № 346-01 хоч і має назву договору перевезення, проте за сукупністю ознак належить до договору транспортного експедирування.

Оскільки відповідачем укладено угоду на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 497/05-П з перевізником, то останній і є відповідальним за належне виконання цієї угоди перед відповідачем.

Враховуючи те, що СПД Скомаровський О.В. не є стороною за договором № 346-01, у суду першої інстанції не було підстав для його залучення до участі у даній справі.

Оскільки позивач не є стороною за угодою № 497/05-П, умови пункту 2.5.1 цієї угоди не створюють прав та обов’язків для позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2006 у справі №14/413 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 14/413 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 09.01.07 (відправлено)