КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 № 8/292
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Чубовський Г.І. - представник (дов. № 1837 від 17.05.2006)
від відповідача - Лагода О.А. - нач.відділу (дов. № 1177-НЮ від 14.09.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ВАТ "Укртелеком"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2006
у справі № 8/292 (Катрич В.С.)
за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Центру електрозв"язку № 2 Житомирської філіїВАТ "Укртелеком"
до Державне територіально галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 4997,06 грн.
На підставі ст.ст. 77,99 ГПК України 14.11.2006 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2006, а 05.12.2006 та 21.12.2006 розгляд справи відкладався. На підставі ст.ст. 69,99 ГПК України у зв'язку з клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2006 у справі № 8/292 у позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п.134 Статуту залізниць (п.136 Статуту залізниць); як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду лише 20.06.2006 з позовом про стягнення суми 4 997,06 грн. збитків за безпідставне затримання вантажу, яка була перерахована відповідачу 25.03.2005; всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не надав суду документів в підтвердження правомірності заявлених вимог та пропуску строку на звернення з позовом до залізниці з поважних причин.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2006 у справі № 8/292 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача кошти в сумі 4 997,06 грн. на користь позивача.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Заявник стверджує, що позов пред'явлений не у зв'язку з перевезенням вантажу у вагоні та в місці розвантаження, а у зв'язку з незаконним затриманням вантажу у вагоні та в місці розвантаження.
Заявник стверджує про відсутність підстав у начальника станції Печанівка затримувати вагон № 64190879, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 64190879 несвоєчасних оплат не було, наявність боргу за розвантаження попередніх вагонів не дає права затримувати вагон без складання акту загальної форми ГУ-23.
На думку заявника, судом не враховано, що вантаж незаконно затримувався до 25.03.2005 та незаконно нараховувались штрафні санкції.
Заявник вважає, що суд вийшов за межі своїх повноважень щодо застосування позовної давності у спорі, адже оскільки відповідач не заявляв про застосування позовної давності відповідно до ст.267 ЦК України, суд не мав права її застосовувати.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи позивача, зокрема, посилається на те, що у розвантаженні вагону № 64190879 було відмовлено на підставі ст.62 Статуту залізниць України у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості позивача; 14.03.2005 позивачем пред'явлено недійсне платіжне доручення, за яким кошти не надійшли, а 15.03.2005 пред'явлено дійсне платіжне доручення, за яким кошти надійшли і о 20-й год. вагон було розвантажено; за час затримки даного вагону нарахована плата за користування вагоном, зберігання вантажу у вагоні та інші додаткові збори; станом на 24.03.2005 заборгованість позивача становила 4 718, 56 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, надані документи на вимоги ухвал апеляційного господарського суду, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем пред'явлено позов з позовною вимогою про стягнення з відповідача коштів у сумі 4 997, 48 грн., що були примусово сплачені за платіжним дорученням 25.03.2005 Козятинській дирекції та 28.03.2005 згідно із листом начальника ЦЕЗ № 2 перераховані за платіжним дорученням № 2774 на рахунок Тех ПД-2 Козятинської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці, як безпідставно перераховані. Підставами позову зазначено ст.ст. 13, 41, п.2 ст.121 Конституції України, ст.ст. 386, 398, 510, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 39 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 17, 62 Статуту залізниць України, п.п. 2, 8, 48 Правил видачі вантажів.
Як вбачається зі змісту платіжного доручення від 25.03.2005 № 280 , за цим платіжним документом платником коштів - Житомирською філією ВАТ "Укртелеком" перераховано одержувачу коштів - Козятин МЧ-2 суму 4 997, 48 грн. за послуги залізниці згідно із рахунком № 5 від 14.03.2005, як зазначено у призначенні платежу.
Відповідно до п.3.8 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, реквізит "Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Отже, оскільки у платіжному дорученні № 280 від 25.03.2005 у графі "Призначення платежу" зазначено лише рахунок № 5 від 14.03.2005, то за цим документом здійснена оплата саме тих послуг залізниці, які були зазначені у рахунку № 5 від 14.03.2005.
В подальшому платником коштів було надіслано лист керівнику МЧ-2 з проханням кошти, помилково перераховані за платіжним дорученням № 280, на зазначений у платіжному дорученні рахунок, перерахувати на інший рахунок - розрахунковий рахунок ДТГО "Південно-Західна залізниця" ТехПД за вказаними у листі ревізитами.
За платіжним дорученням № 2774 від 28.03.2005 Козятинською мех.дистанцією в-р робіт перераховано ТехПД-2 суму 4 997,48 грн. за реквізитами, вказаними у зазначеному листі платника коштів, із посиланням у графі "Призначення платежу" на лист про помилкове перерахування коштів центром електрозв'язку.
Таким чином за платіжними дорученнями №№ 280, 2774 відокремленими підрозділами відповідача одержана плата за надані послуги згідно із рахунком № 5 від 14.03.2005.
Однак, послуги залізниці, надані згідно із рахунком № 5 від 14.03.2005, вже були оплачені відокремленим підрозділом позивача - Житомирською філією ВАТ "Укртелеком" за платіжним дорученням № 248 від 16.03.2005 у сумі 1 095,40 грн.
Твердження відповідача про те, що кошти за платіжним дорученням № 248 не були перераховані, є голослівним, позивачем надані довідки, видані Баранівським відділенням "Райффайзен Банк "Аваль" від 12.12.06 за №№ 126, 131 про проведення перерахування коштів за платіжним дорученням № 248 від 16.03.2005.
Як вбачається із рахунку № 5 від 14.03.2005, цей рахунок видано Козятинським МЧ-2 на оплату Житомирською філією ВАТ "Укртелеком" послуг по вивантаженню, навантаженню на автотранспорт стовпів ЗБК на суму 1 091,40 грн., таким чином за платіжним дорученням № 248 від 16.03.2005 відокремленим підрозділом позивача повністю оплачений рахунок відокремленого підрозділу відповідача, отже оплата за платіжним дорученням № 2774 від 28.03.2005 є повторною оплатою рахунку № 5 від 14.03.2005, в зв'язку з чим сума 4 997,48 грн. безпідставно одержана відповідачем.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Твердження відповідача про наявність підстав для одержання ним повторної оплати рахунку № 5 від 14.03.2005 не підтверджені доказами.
Додані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу пам'ятка № 8 про користування вагонами (контейнерами) форма ГУ-45, акт загальної форми № 56 від 11.03.2005 форма ГУ-23, відомість плати за користування вагонами (контейнерами) № 034001 форма ГУ-46 свідчать про підстави та розмір нарахованої плати за користування вагоном № 64190879 відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.99 № 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 15.03.99 № 165/3458 зі змінами, а рахунок № 5, як вже було зазначено, видано на оплату послуг, наданих по виконанню вивантажувально-навантажувальних робіт стосовно вантажу в кількості 128,280 тонн.
Відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази того, що сума, перерахована за платіжним дорученням № 2774, за погодженням сторін була зарахована в рахунок оплати якихось інших послуг чи робіт, виконаних відповідачем.
Із доводами відзиву на апеляційну скаргу щодо того, що відповідач має заборгованість перед позивачем за надання послуг та виконання робіт, пов'язаних із прибуттям вагонів №№ 64091820, 65223034, 65781585 та видачею вантажів, немає підстав погодитись, оскільки, як вже зазначалось, відсутня згода відповідача на зміну призначення його платежу, законодавством не надано право одержувачу коштів - перевізнику на власний розсуд змінювати зазначену платником підставу платежу, крім того, відповідачем і не надано доказу того, що була фактично здійснена заміна на якусь іншу підставу платежу, а невизначеність ані щодо підстав нарахування, ані щодо розмірів не надають можливості перевірити їх відповідність вимогам транспортного законодавства та документам, якими відповідно до законодавства підтверджується обгрунтованість платежів, нарахованих залізницею у процесі виконання договору перевезення вантажу.
Апеляційна інстанція не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо пропуску строку на звернення з позовом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак такої заяви сторонами не було зроблено.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про стягнення з відповідача суми 4 997, 065 грн. на користь позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2006 у справі №8/292 скасувати повністю.
2. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" ( 01034, м.Київ, вул.Лисенка,6 р/р 260350000504 в АБ "Експрес-Банк" м.Києва, МФО 322959, ЄДРПОУ 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030 м.Київ, бульвар Шевченка,18, Баранівський центр електрозв'язку № 2 Житомирської філії ВАТ "Укртелеком", 12700, м.Баранівка, вул.Дзержинського, 3 Баранівського району Житомирської області п/р 2600744433 в ОД АППБ "Аваль" м.Житомир, МФО 311528, код 011841114) суму 4 997 грн. 06 коп., державне мито 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн. та 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
3.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4.Справу № 8/292 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
25.01.07 (відправлено)