КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007 № 8/266
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Харченко Ж.А. – юрист (дов. № 5 від 10.01.2007);
Мазан О.О. – юрист (дов. № 6 від 10.01.2007)
від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "ЖЕК-2"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006
у справі № 8/266 (Оленич Т.Г.)
за позовом Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "ЖЕК-2"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне науково-виробниче підприємство "Едем"
про зобов"язання укласти договір
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 06.02.2007 розгляд справи відкладено на 20.02.2007.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 у справі № 8/266 в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги на нормах чинного законодавства, на які посилається позивач, не ґрунтуються; аналіз направленого позивачем проекту договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території торговельно-побутових та інших закладів, розміщених в житлових будинках та квартирах свідчить про те, що останній не відповідає за змістом Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та не містить всіх істотних умов, передбачених в ньому; з назви самого проекту договору та його змісту вбачається, що договір розроблений для торговельно-побутових закладів, розміщених в житлових будинках та квартирах, яким відповідач не є; вимоги чинного законодавства не обмежують права власника у виборі виробника та виконавця житлово-комунальних послуг і не встановлюють для власників обов’язковість укладення угод на отримання послуг, яких він не потребує.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 у справі № 8/266 скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вважає, що висновки оскаржуваного рішення, зокрема про те, що вимоги чинного законодавства не обмежують права власника у виборі виробника та виконавця житлово-комунальних послуг і не встановлюють для власників обов’язковість укладення угод на отримання послуг, яких він не потребує, не відповідають нормам п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 16 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", вимогам пп. 9.3 п.9, п.10 рішення Чернігівської міської ради від 31.07.2006 № 181.
Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 15.01.2007, 06.02.2007 позивачем надано письмове пояснення та документи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи позивача, посилається, зокрема, на те, що позивач є власником цілісного майнового комплексу "Магазин "Прогрес," загальною площею 3 429,8 кв.м., розташованого в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 102, цей комплекс є вбудовано-прибудованою будівлею до житлового будинку № 102; відповідач здійснює господарську діяльність, спрямовану на забезпечення належної експлуатації та ремонту власного майнового комплексу, утримання прилеглої до нього території самостійно та шляхом укладення прямих угод безпосередньо з виробниками відповідних комунальних послуг; відповідач не є споживачем послуг, які надає позивач власникам або орендарям квартир житлового будинку № 102 і немає наміру їх отримувати; відповідно до проекту і фактично жодне із приміщень майнового комплексу "Магазин "Прогрес" до складу житлового комплексу м. Чернігова не входило з моменту вводу в експлуатацію архітектурного комплексу.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмове пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем пред’явлено позов з позовною вимогою зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір на утримання будинку та прибудинкової території торговельно-побутових та інших закладів, розміщених в житлових будинках та квартирах.
Надісланий позивачем проект договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території торговельно-побутових та інших закладів, розміщених в житлових будинках та квартирах, відповідачем залишено без розгляду та оформлення.
Згідно із запропонованим позивачем проектом договору позивач зобов’язується забезпечувати обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: пр. Перемоги, 102 загальною площею 6 170,0 кв.м., а також утримання прибудинкової території, в тому числі виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню необхідних умов мешкання в будинку; надання послуг за діючими розцінками; виконання за додаткову оплату доручень, не пов’язаних з основною діяльністю.
Відповідно до договору № 101 купівлі-продажу державного майна, акту передачі від 05.11.1996, реєстраційного посвідчення Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 26.01.1998 майно магазину № 24 "Прогрес", що включає в себе обладнання та приміщення загальною площею 3 429,8 кв.м. за адресою: м. Чернігів, проспект Жовтневої революції, 102 належить на праві власності відповідачу.
Згідно із державним актом на право постійного користування землею відповідачу надано у постійне користування для виробничих потреб землю по проспекту Жовтневої революції, 102.
В подальшому проспект Жовтневої революції перейменовано у проспект Перемоги, як вбачається із матеріалів справи.
Відповідно до листа Чернігівської філії "Чернігівцивільпроектреконструкція" Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Ндіпроектреконструкція" від 17.11.2006 № 01/598 комплекс – житловий будинок на 108 з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазину будувався одночасно, але за різними статтями бюджету, при прийнятті об’єкта в експлуатацію державною комісією складався акт окремо для будинку і окремо для магазину, фактично існують два майнові комплекси – житловий будинок і магазин відокремлено, при цьому технічні рішення, які для будинку та магазину залишаються спільними, як для цілісної споруди, не можуть слугувати підставою для взаємних претензій, крім права на землекористування та споживання енергоресурсів.
Відповідачем надано у справу копії укладених ним договорів із відповідними юридичними особами на вивезення твердих побутових відходів, на відпуск води із комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, на постачання теплової енергії, на постачання електричної енергії, із додатків до якого, зокрема, видно про здійснення розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по проспекту Перемоги, 102.
Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи таке.
Статтею 179 ГК України, ч. 3, передбачено, що укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язковим для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Обставини, встановлені нормою ч. 3 ст. 179 ГК України підставами обов’язку укладення господарського договору, для укладання договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території відповідача з позивачем, відсутні, отже застосуванню підлягають положення ст. 627 ЦК України без виключення.
Відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875 (далі – Закон) цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки.
Із матеріалів справи не вбачається того, що позивач надає відповідачу будь-які зазначені у Законі послуги, або відповідач має намір їх одержувати, отже цей Закон не може бути підставою для зобов’язання відповідача укласти із позивачем договір.
Про зазначене свідчать і наведені позивачем в апеляційній скарзі норми Закону, враховуючи наступне.
Обов’язки пункту 3 ст. 20 Закону встановлені для споживачів, якими відповідно до ст. 1 є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а відповідач до таких не належить; ст. 1 Закону "Визначення термінів", в тому числі ч. 1 п.п. 1, 16, не містить обов’язків сторін, а ч. 1 п. 1 ст. 26 Закону передбачено, що однією із істотних умов договору між виконавцем/виробником та споживачем є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, чого у запропонованому позивачем проекті договору не зазначено.
Оскільки відповідачем не споживаються комунальні послуги позивача та послуги позивача по утриманню прибудинкової території, яка використовується відповідачем, немає підстав для застосування норм Закону України від 20.05.1999 № 686 "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Пункт 9.3 рішення Чернігівської міської ради від 31.07.2006 № 181 "Про послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", прийняте, в тому числі і на виконання ст. 31 Закону, стосується укладання договорів із споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач, як вже було зазначено, не є таким споживачем, а в п. 10 цього рішення йдеться про затвердження цін на послуги з утримання будинків і споруд для власників/орендарів нежитлових приміщень, вбудованих або прибудованих до житлових будинків, однак, оскільки ані позивачем не зазначено в проекті договору конкретний перелік послуг та конкретну ціну кожної послуги, ані відповідач не має наміру одержувати послуги позивача, незалежно від розміру їх вартості, положення зазначеного пункту рішення не свідчить про наявність у відповідача обов’язку укласти із позивачем договір.
У письмовому поясненні позивачем наведено перелік всіх можливих послуг, які позивач зобов’язується надавати відповідно до умов договору, однак цей перелік є загальним, таким, що відповідача безпосередньо не стосується; не наведено переліку конкретних послуг, їх розмір, вартість, які споживаються відповідачем та надаються позивачем; також твердження щодо неможливості відокремлення послуг для власників нежитлових приміщень, вбудованих або прибудованих до житлових будинків є голослівним, та, не відповідає, зокрема, положенням ст. 26 Закону, в п.6 якої передбачено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до рішень Чернігівської міської ради від 01.11.2006 "Про перейменування комунальних підприємств", від 20.11.2006 № 309 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.09.2006 № 237 "Про затвердження нової редакції статутів комунальних підприємств", свідоцтва про державну реєстрацію Комунального підприємства ЖЕК-2" Чернігівської міської ради - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "ЖЕК-2" Чернігівської міської ради перейменоване у Комунальне підприємство "ЖЕК-2" Чернігівської міської ради, про що внесено зміни до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Таким чином підлягає заміні Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство „ЖЕК-2" на правонаступника - Комунальне підприємство "ЖЕК-2" Чернігівської міської ради на підставі ст.ст. 25, 99 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 усправі № 8/266 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Замінити Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "ЖЕК-2" на правонаступника – Комунальне підприємство "ЖЕК-2" Чернігівської міської ради.
3. Справу № 8/266 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.