КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2007                                                                                           № 14/350

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - ДолгальоваЛ.В. – нач. юр. відділу, дов. №5/2680 від 20.10.2006;

 від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Центролит"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2006

 у справі № 14/350 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Центролит"

 до                                                   Державна адміністрація Залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

             

                       

 про                                                  стягнення 15 377,11 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд справи відкладався 23.01.2007 та 06.02.2007.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 14/350 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 у справі №14/350 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч. 1 § 6 ст. 23 УМВС внесені відправником в накладну дані про масу вантажу можуть бути доказом, який свідчить проти залізниці, лише у випадку, якщо перевірка маси вантажу була  проведена залізницею та відомості щодо маси вантажу внесені в накладну в графу "Маса в кг визначена залізницею" та підтверджені нею в графі "Штемпель станції зважування, підпис", проте залізниця не приймала участі у визначенні ваги вантажу при його завантаженні, завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника; позивачем не надано доказів того, що нестача вантажу відбулась внаслідок дії відповідача та що відповідачем порушені його права та охоронювані законом інтереси.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 у справі № 14/350 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставу апеляційної скарги заявник обґрунтовує тією обставиною, що судом першої інстанції, не зважаючи на норми ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 38, ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, відповідно до клопотання позивача за № 5/2733 від 27.10.2006 не витребувано у відповідача копії передатної відомості, складеної відповідно до додатку 36, п.п. 11.5, 50.2, 50.23, 50.24 Службової інструкції до УМВС на напіввагон № 64168743 з вантажем чавуну переробного, відправленого ВАТ "Тулачермет" 25.08.2005 на адресу позивача, хоча цей документ є необхідним для правильного вирішення справи, оскільки засвідчує факт передання вантажу залізницею Російської Федерації залізниці України 30.08.2005.

У заяві від 20.12.2006 про доповнення та уточнення апеляційних вимог заявник також посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки, виходячи із норм ст.ст. 86, 141 Митного кодексу України, наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту України № 231/174 від 30.03.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2001 за № 360/5551, відмітки органів митного контролю Російської Федерації та України є доказами того, що маса вантажу, вказана у накладній, відповідає масі, яка дійсно знаходилась у напіввагоні № 64168743 при завантаженні напіввагона при перетині кордону Російської Федерації та України.

На думку заявника, судом не були взяті до уваги такі належні докази, як залізнична накладна з відмітками митниці та протокол про порушення митних правил.

Заявник стверджує, що на станцію Куп’янськ-Сортувальна вантаж прибув з ознаками втрати, про що прямо вказано в акті загальної форми і комерційному акті та про що свідчить нерівномірне навантаження вантажу.

Заявник посилається на ту обставину, що залізниця, склавши комерційний акт, підтвердила той факт, що провини ВАТ "Тулачермет" у тому, що позивач не одержав вантаж у кількості, зазначеній у накладній, немає; складення комерційного акту після перетину вантажем кордону свідчить про те, що втрата вантажу відбулася на території України.

Заявник стверджує про порушення судом вимог ст. 4-2 ГПК України, тому що в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав, з яких не було взято до уваги доводи позивача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу з доповненням та уточненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов з позовною вимогою про стягнення 15 377,11 грн. збитків від нестачі вантажу, встановленої при прибутті на станцію Куп’янськ-Сортувальна 30.08.2005 за відправкою № 066097.

Згідно із залізничною накладною № 066097 Відкритим акціонерним товариством "Тулачермет" відвантажено чавун у напіввагоні № 64168743 на адресу позивача.

Відповідно до актів загальної форми станції Куп’янськ-Сортувальна № 1398 та № 13160 від 30.08.2005 при контрольному переважуванні напіввагону № 64168743 виявлена нестача 11200 кг; навантаження у вагоні нерівномірне, над 1 і 2 вивантажувальними люками має місце скошення до торцевих дверей, починаючи від 2-го вивантажувального люка до торцевих дверей навантаження від підлоги вагону висотою 400 мм до торцевих дверей на рівні 150 мм на всю ширину вагону; на рівні з 3-го по 7-й люків по середині вагону навантаження 500 мм від підлоги вагону, до лівого борту по ходу зкошення на висоту навантаження 450 мм, до правого борту висота – 150 мм; люки закручені дротом д.4 мм механічним способом, не порушені, торцеві двері щільно закриті, маркування по поверхні вантажу немає.

Згідно із комерційним актом станції Куп’янськ-Сортувальна від 30.08.2005 № 039265/159/2 при комісійному переважуванні напіввагону № 64168743 виявлено: брутто 70800 кг, тара з бр. 22000 кг, нетто 48800 кг, нестача склала 11200 кг чавуну.

В гр. 68 зазначеного комерційного акту станцією призначення - Суми вчинено відмітку про те, що при перевірці вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

Як вбачається із даних актів загальної форми №№ 1398, 13160, комерційного акту № 039265/159/2 вантаж прибув у справному напіввагоні, люки закручені дротом механічним способом, не порушені, торцеві двері щільно закриті, опис стану навантаження  у напіввагоні не містить даних про наявність виємок, або будь-яких інших ознак, що свідчать про можливий доступ до вантажу на шляху проходження.

Таким чином із матеріалів справи не вбачається ознак несхоронного перевезення.

Згідно із даними гр. 13 накладної № 066097 вага вантажу визначена відправником. В накладній не вказано ким здійснено навантаження, тому вважається, що навантаження здійснено відправником, виходячи із норми ч. 4 § 3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі – Угода), що також підтверджується рештою матеріалів справи.

Відповідно до § 1 ст. 12 Угоди відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, вказаних ним в накладній; він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного вказування цих відомостей та заяв.

Згідно із ч. 4 § 3 ст. 23 Угоди залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження за інших причин якості вантажу, прийнятого до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу за інших причин сталися через причини, пов’язані з навантаженням або вивантаженням вантажу, якщо навантаження або вивантаження здійснювалась відправником або одержувачем.

Отже підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу на залізницю відсутні.

Доводи апеляційної скарги, доповнення та уточнення до апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для задоволення вимог скарги, враховуючи викладене та наступні обставини.

Преамбулою Митного кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України; в ст.ст. 86, 141 Митного кодексу України закріплено порядок прийняття митної декларації, наведено перелік документів для митного контролю товарів, що перевозяться залізничним транспортом.

Таким чином документи, складені відповідно до вимог митного законодавства, свідчать про юридичні факти вчинення операцій по виконанню саме митних процедур, а не про обставини виконання міжнародного договору залізничного перевезення вантажу.

Оскільки оформлення митних документів, так само як і відповідні графи залізничної накладної, здійснювалось вантажовідправником, то наявність однакових даних про кількість вантажу в цих документах не свідчить про неможливість наявності нестачі вантажу до проходження кордону між Російською Федерацією та Україною.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту України від 30.03.2001 № 231/174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 231/174 від 30.03.2001 зі змінами, цей Порядок розроблено з метою узгодження дій посадових осіб митних органів і залізниць України, визначення їх прав, функціональних обов’язків і відповідальності під час проведення ними операцій з контролю й оформлення товарів (вантажів), що переміщуються через митний кордон України залізничними вантажними поїздами; оформлені відповідним чином у митниці відправлення товари (вантажі) переміщуються з цієї митниці в митницю призначення під митним контролем; перевезення товарів (вантажів) під митним контролем здійснюється залізницями відповідно до угод про перевезення товарів (вантажів) у міжнародному сполученні, правил перевезень вантажів залізничним транспортом, затверджених наказами Міністерства транспорту України та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України, а також законодавства України.

Отже при визначенні обставин дотримання перевізником вимог зазначених Правил належить керуватись саме відповідними нормами Угоди та у зазначених Угодою випадках відповідними нормами транспортного національного законодавства, а не митного.

Та обставина, що відповідачем не надано передатної відомості на напіввагон № 64168743 з вантажем чавуну переробного, не перешкоджає прийняттю правильного рішення, адже у справі наявні всі документи, складення яких передбачено Угодою та національним транспортним законодавством, та які є необхідними для з’ясування всіх обставин, пов’язаних із нестачею вантажу, зважаючи на таке.

Згідно із § 5 ст. 8 Угоди договір перевезення вважається укладеним з моменту приймання станцією відправлення вантажу та накладної до перевезення, приймання до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпелю станції відправлення.

§ 2 ст. 22 Угоди передбачено, що кожна наступна залізниця, приймаючи до перевезення вантаж разом із накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення і приймає на себе виникаючі по ньому зобов’язання.

Угодою не передбачена перевірка вантажу, в тому числі за кількістю, на шляху проходження.

Відповідно до § 2 ст. 12 Угоди перевірка вантажу на шляху проходження може бути проведена лише при умові, якщо вона зумовлюється митними та іншими правилами, а також з метою забезпечення безпечного руху поїздів та схоронності вантажу на шляху проходження; сума витрат, пов’язаних з перевіркою, вписується в накладну та стягується із відправника або одержувача у зазначеному цим параграфом порядку.

Із накладної № 066097 видно, що вантаж переважувався лише 30.08.2005, за що нараховано плату 37,40 грн. (гр. 58 накладної) та про що  також зазначено в акті загальної форми № 13160 від 30.08.2005.

Отже вантаж протягом періоду від часу приймання вантажу до перевезення та до часу прибуття на станцію Куп’янськ-Сортувальна -  30.08.2005 не переважувався.

Твердження заявника про те, що сам факт складення комерційного акту свідчить про відсутність вини відправника та підтвердження виникнення нестачі вантажу на території України не відповідає нормам Угоди.

Статтею 18 Угоди передбачені випадки, коли залізниця зобов’язана скласти комерційний акт та коли станція призначення може відмовитись від складання комерційного акту, однак нормативно не закріплено настання будь-яких наслідків від самого лише факту чи території складання комерційного акту.

Твердження про те, що в акті загальної форми та в комерційному акті зазначено про втрату вантажу не відповідає змісту цих актів.

Та обставина, що в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав, з яких не було взято до уваги доводи позивача, відповідно до ст. 104 ГПК України не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки це не призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 у справі №14/350 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 14/350 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.