КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2007                                                                                           № 10/268

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                             

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_2. - представник, дов. б/н від 20.09.2006;

 від відповідача1 - Гордієнко О.В. - представник, дов. № КН-747/07 від15.01.2007;

від відповідача2 - Приходько О.В. - начальник юридичного відділу, дов № 14/3079 від 30.06.2006;

від третьої особи - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2006

 у справі № 10/268 (ОСОБА_3. (переведена до КАГС))

 за позовом                               Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель"

                                                  Чернігівська митниця

 третя особа           Приватне підприємство "Мактер"

 про                                                  стягнення неустойки та збитків в сумі 47862,74 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 06.02.2007 розгляд справи відкладено на 27.02.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2006 у справі № 10/268 позов задоволено частково, з першого відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29 970 грн. неустойки, 299,70 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено, в задоволенні позовних вимог до другого відповідача відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що передбачену договором № КН-21 від 24.01.2006 неустойку за понаднормативний простій перший відповідач повинен сплатити на користь позивача за період понаднормативного простою з 09.02.2006 по 30.05.2006 в сумі 29 970 грн., оскільки з моменту визнання автомобіля речовим доказом по справі та прилучення речового доказу до матеріалів справи у першого відповідача була відсутня можливість запобігти понаднормативному простою автомобіля позивача; позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають через те, що позивачем не надано доказів сплати цих коштів на вимогу однієї зі сторін, спричинення збитків з вини першого відповідача, не надано доказів, підтверджуючих, що збитки виникли у зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем умов договору, не надано доказів, які б підтверджували намагання позивача вжити заходи щодо зменшення спричинених збитків.

В апеляційній скарзі перший відповідач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2006 у справі № 10/268  в частині стягнення з першого відповідача неустойки за понаднормативний простій транспортного засобу у розмірі 29 970 грн., державного мита у розмірі 299,70 грн., витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Обов'язковою підставою для стягнення штрафних санкцій відповідно до ст.ст. 549, 614 ЦК України, ч. 1 п. 142 Статуту автомобільного транспорту Української РСР є наявність вини особи, що порушила зобов'язання, однак судом першої інстанції, при прийнятті рішення, на думку заявника, не враховано відсутність вини першого відповідача у подіях, що стали безпосереднім наслідком затримки транспортного засобу позивача при проходженні ним митного контролю, а також подальшого вилучення в якості речового доказу.

Згідно із п. 2.1.15 договору № КН-10 від 24.01.2006, укладеного між першим відповідачем та третьою особою, перший відповідач не зобов'язаний, а має право за дорученням третьої особи прийняти на себе зобов'язання з митного оформлення вантажу, про що має бути укладена окрема угода, однак  щодо такого обов'язку доручення від третьої особи не надійшло та не було укладено угоду.

Заявник стверджує, що у рішенні викладено лише доводи позивача, що є порушенням вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В додаткових поясненнях від 27.02.2007 перший відповідач посилається на те, що не був уповноважений третьою особою на представлення її інтересів під час проходження митного контролю, отже відповідно до ст. 511 ЦК України обов'язку для нього, як третьої особи, створено не було. Враховуючи вищенаведене, перший відповідач не мав права звертатись до митних органів, органів СБ України або органів прокуратури з вимогою надати пояснення затримки вантажу третьої особи та транспортного засобу позивача, або вимагати його якнайшвидшого звільнення від арешту.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи твердження скарги, зокрема посилається на те, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах ст.ст. 174, 224, 225 ГК України, 614 ЦК України, умовах п.п. 4.5, 5.4, 6.5, 6.6 договору № КН-21 від 24.01.2006, укладеного позивачем із першим відповідачем; протягом всього часу простою перший відповідач не вжив ніяких заходів щодо врегулювання складної ситуації із затримкою вантажу і автомобіля, заявлену претензію визнав і розрахувався у повному обсязі за понаднормативний простій автомобіля за період із 30.01.2006 по 08.02.2006.

Позивачем надано письмове пояснення від 21.02.2007 щодо вжиття заходів по уникненню та зменшенню збитків.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та уточненні від 23.02.2007 на відзив посилається на те, що зі змісту положень договорів від 24.01.2006 № КН-21 та № КН-10 щодо відповідальності сторін за понаднормативний простій транспортних засобів видно, що тільки у п. 5.3.4 договору № КН-10 зазначено, що відповідальність настає лише з вини замовника, а в інших пунктах договорів відповідальність передбачена незалежно від вини; на підставі ст. 26 Митного кодексу України відповідно до листа УСБ в Чернігівській області від 30.01.2006 № 3/2-689 митницею проводились перевірочні заходи; митниця, реалізуючи митну політику України, виконувала завдання, що покладені на митні органи, а тому ні в якому разі не мала наміру нанесення збитків позивачу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, письмові пояснення та уточнення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до договору № КН-21 від 24.01.2006 перший відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором перевізник, надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.

Згідно із п.1 договору № КН-21 заявка є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається із заявки № 21-7267-601-011 від 24.01.2006 перший відповідач надав, а позивач прийняв до виконання замовлення на перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом: м. Дніпропетровськ - м. Вільнюс, Литовська Республіка.

Відповідно до CMR 0143734 вантажовідправником, яким є третя особа, здійснено навантаження автомобіля НОМЕР_1 27.01.2006.

Згідно із Carnet Tir 48620436 автомобіль прибув на Чернігівську митницю 30.01.2006.

Відповідно до протоколу Чернігівської митниці від 20.02.2006 на підставі ст.ст. 375, 377 Митного кодексу України автомобіль НОМЕР_1був вилучений та згідно із актом № 56 про передання-приймання товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 21.02.2006 інспектором Чернігівської митниці передано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Бута" на відповідальне зберігання як товари (предмети), які переміщувались через митний кордон України та затримані до рішення суду.

Згідно із постановою про визнання та прилучення до кримінальної справи речових доказів від 31.05.2006 головного інспектора ВД та провадження у справах про ПМП СБК та МВ митниці вилучені за протоколом про порушення митних правил від 20.02.2006 вантаж, транспортний засіб та документи визнані та прилучені до кримінальної справи в якості речових доказів.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.08.2006 скасовано постанову заступника начальника Чернігівської митниці від 24.05.2006 про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "Мактер" за фактом замаху на контрабанду з території України вантажу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.09.2006 у справі № 11-686/2006 р. постанова Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.08.2006 залишена без змін.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2006 старшого слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ПП "Мактер" та Дніпропетровської регіональної митниці.

Постановою про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.11.2006 прокурора відділу прокуратури Чернігівської області  постанову старшого слідчого СВ УСБУ в Чернігівській області від 06.10.2006 скасовано, матеріали направлені для проведення додаткової перевірки в Чернігівську митницю.

Як зазначено другим відповідачем в уточненні до відзиву, митницею проводяться додаткові комплексно-перевірочні заходи.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що причиною зупинення 30.01.2006 процесу автомобільного перевезення є вчинення митницею заходів та дій на підставі законодавства з питань митної справи та на час прийняття оскаржуваного рішення така діяльність митниці продовжувалась.

В позовній заяві позивачем пред'явлені вимоги про стягнення неустойки за понаднормативний простій автомобіля, збитків, нанесених сплатою заробітної плати водію та плати за зберігання автомобіля на підставі норм ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 549-551, 623, 624 ЦК України, договір № КН-21 від 24.01.2006.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 6.5, 6.6 договору № КН-21 передбачено, що нормативний простій транспортного засобу при завантаженні (розвантаженні) та виконанні митних формальностей приймається сторонами в межах 48 годин на території України та країн СНД і 24 години на території іноземних держав (не включаючи вихідні та святкові дні, якщо транспортний засіб прибув менш ніж за 36 годин до них); за понаднормативний простій транспортного засобу перший відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 270 грн. за кожну почату добу простою.

Згідно із ч. 1 ст. 199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи причиною понаднормативного простою автомобіля та понесенням пов'язаних із цією обставиною витрат, стало, як стверджується Чернігівською митницею, порушення митних правил, однак, ані Митним кодексом України, ані іншим митним законодавством не передбачено відповідальності за порушення митних правил замовника автомобільного перевезення, який не є відправником вантажу, власником, декларантом або уповноваженою особою, які у встановленому митним законодавством порядку беруть участь у здійсненні відповідних митних правил.

Згідно із ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Не будучи учасником митних процедур, перший відповідач був позбавлений підстав впливати на причини понаднормативного простою автомобіля.

Матеріалами справи не підтверджено того, що другий відповідач діяв з порушенням норм Митного кодексу України або іншого митного законодавства.

Таким чином підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення неустойки немає підстав погодитись, як із таким, що не відповідає матеріалам справи, адже підстава понаднормативного простою автомобіля не змінювалась із початку простою та не залежала від періоду здійснення в процесі перевірки окремих заходів та дій правоохоронних та митних органів.

Доводи позивача немає підстав визнати таким, що відповідають нормам законодавства та матеріалам справи, враховуючи викладене.

Та обставина, що перший відповідач погодився сплатити частково неустойку за понаднормативний простій автомобіля не покладає на нього будь-яких обов'язків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2006 усправі № 10/268 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

   "В позові відмовити повністю".

2. Стягнути із Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, поточний рахунок НОМЕР_2"Полі комбанк") на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Садова, 26 А, поточний рахунок 26008000210000 в АТ "Каліон банк Україна") 149 грн. 85 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

4. Справу № 10/268 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.