Єдиний унікальний номер 219/9565/13-к

Номер провадження 11-кп/775/585/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - судді Терещенко І.В.,

суддів: Повзло В.В., Брагіна І.Б.,

при секретарі Подчасовій Ю.А.,

з участю: прокурора Красної К.О., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження №12013050000001012 за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2014 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Попасна Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючою начальником зміни цеха Вуглегорської ТЕС, раніше не судимою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1. зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, засуджено за ч.2 ст.286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним у наступному.

01 серпня 2013 року ОСОБА_2 керуючи за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належним йому технічно справним автомобілем БОГДАН-211040, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 2.9 а), п. 12.1. п.12.6 г), п. 12.9 б), п. 14.6 г), п. 33 "Дорожні знаки" розділ 3 "Заборонні знаки" дорожній знак 3,25, п.34 "Дорожня розмітка" розділ 1 дорожня розмітка 1.1 Правил дорожнього руху України, що потягло за собою дорожньо-транспортну подію, за наступних обставин.

01 серпня 2013 року приблизно о 06 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 діючи в порушення вимог п. 2.9 а), п. 12.1. п. 12.6 г), 12.9 б) Правил дорожнього руху України, згідно яких п. 2.9 Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин:

п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух зі швидкістю:

г) іншим транспортним засобам: на магістралях - не більш 130 км/год., на дорогах для автомобілів - не більш 110 км/год., на інших дорогах - не більш 90 км/год.;

п. 12.9 Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "й" пункту 30.3 цих Правил, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, неадекватно сприймаючи дорожню обстановку, перевищуючи допустиму швидкість руху (рухаючись зі швидкістю 120 км/год.), керував вказаним технічно справним автомобілем БОГДАН-211040, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїзній частині автодороги сполученням "Київ-Харьків-Довжанське" з боку м. Артемівськ в напрямку м. Світлодарськ в Артемівськом районі Донецької області. Проїжджаючи ділянку дороги, розташовану поблизу кілометрового покажчика 730 км + 180 м, водій ОСОБА_2, діючи необережно, в порушення вимог п. 14.6 г) Правил дорожнього руху України, п. 33 "Дорожні знаки" розділ 3 "Заборонні знаки" дорожній знак 3.25. п. 34 "Дорожня розмітка" розділ 1 дорожня розмітка 1.1. згідно яких: п. 14.6 Обгін заборонено:

г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах, та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в у мовах недостатньої видимості: п. 33 "Дорожні знаки" розділ 3 "Заборонні знаки":

дорожній знак 3.25 "Обгін заборонено", забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менш 30 км/год.):

п. 34 Дорожня розмітка:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено: позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей:

неадекватно сприймаючи дорожню обстановку, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, під чає руху по мосту, в зоні дії дорожнього знаку "Обгін заборонено", з метою обгону попутно рухомого автомобіля FORD TRANSIT, виїхав на смугу зустрічного руху, в'їзд на яку заборонено вузькою суцільною лінією дорожньої розмітки. Далі, після закінчення маневру обгону, водій ОСОБА_2 втратив контроль над безпечним керуванням автомобіля БОГДАН-211040, реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав за межі проїзної частини ліворуч де скоїв наїзд на металеву огорожу. В подальшому сталося перекидання транспортного засобу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події був смертельно травмований пасажир автомобіля БОГДАН-211040, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, якому згідно з висновком судово-медичної експертизи №141 від 30.08.2013 року були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок травматичного шоку, що розвинувся як ускладнення отриманої в межах десятків хвилин до смерті множинної тяжкої відкритої травми тіла і полягає у прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими ушкодженнями при дорожньо-транспортній події.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №4879 від 20.09.2013 року в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля БОГДАН 211040, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.1, 12.6 (г), 12.9 б) Правил дорожнього руху України, виконуючи які він мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну подію, та знаходились у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просив змінити вирок суду в частині призначеного покарання, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважав, що суд необґрунтовано не врахував добровільне відшкодування представнику потерпілого завданого збитку в якості обставини, що пом'якшує покарання. Крім того, вказував, що потерпілий ОСОБА_3 просив не застосовувати до обвинуваченого покарання в виді позбавлення волі, оскільки останній надає матеріальну допомогу для навчання сина загиблого.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 було визнано потерпілим.

Заслухавши доповідача; обвинуваченого та його захисника які підтримали доводи апеляції; потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляції та пояснили, що обвинувачений надає матеріальну допомогу на проживання, харчування та придбання одягу ОСОБА_4, який навчається у вищому навчальному закладі, що раніше оплачував загиблий, і позбавлення волі ОСОБА_2 та припинення оплати призведе до необхідності залишити навчання, тобто призведе до подвійної втрати (смерть батька та втрата можливості отримати вищу освіту); прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно наданій довідці ОСОБА_4 є студентом факультету інженерної механіки Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля 2 курсу денної форми навчання.

Фактичні обставини скоєного ОСОБА_2 кримінального правопорушення встановлені судом першої інстанції на основі досліджених в ході судового слідства і наведених у вироку доказів.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно обрано без достатнього врахування даних про особу винного та характеру й обставин вчиненого злочину, тому підлягає пом'якшенню. При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як вбачається з вироку суду, ухвалюючи рішення про обрання ОСОБА_2 покарання, суд зазначив, що вчинений ним злочин є необережним, він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, потерпілі просили не застосовувати до обвинуваченого покарання в виді позбавлення волі, оскільки той надає матеріальну допомогу для навчання сина загиблого. На підставі цього суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість застосувати до обвинуваченого мінімальне покарання, передбачене ч.2 ст.286 КК України з позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Разом з тим суд першої інстанції, виходячи з вимог кримінального закону про справедливість, обґрунтованість та індивідуальність покарання, дійшов суперечливого висновку про необхідність відбування обвинуваченим цього покарання реально.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції про необхідність реального відбування ОСОБА_2 покарання, колегія суддів дійшла до висновку, що таке покарання не буде відповідати меті та загальним принципам призначення покарання. На думку колегії суддів, таке покарання не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів, а за своєю сутністю буде лише карою за вчинений злочин.

Таким чином, враховуючи наведені судом першої інстанції дані про особу обвинуваченого, а також враховуючи думку потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (сина загиблого ОСОБА_5) стосовно тяжкості покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів можливо в умовах відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Керуючись ст. ст.407, 408 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2014 року, яким засуджено ОСОБА_2, в частині призначеного покарання, змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2014 року за ч.2 ст.286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням стоком на три роки, якщо він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту оголошення.

Судді: