ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 106974/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

представника позивача Савчука В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Рембудсервіс-Газ» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2012 року приватне підприємство «Рембудсервіс-Газ» (далі - ПП «Рембудсервіс-Газ») звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - ДПІ) від 23.02.2012 року

№ 0000562302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 221009 грн.

№ 0000482302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 291140 грн., з яких 232801 грн. за основним платежем та 58339 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі № 2а-914/12/0970 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Рембудсервіс-Газ» у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ» (акт №915/23-2/34077652 від 10.02.12) було встановлено помилки при заповненні рядків 2, 4, 7 Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік за наслідками формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з ТОВ «Мертенс».

При цьому, на думку податкового органу, у ході перевірки було встановлено вчинення ТОВ «Мертенс» правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, при придбанні та продажу товарів (послуг) та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

ПП «Рембудсервіс-Газ» під час перевірки не було надало необхідних первинних документів на передачу будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт для ТОВ «Мертенс» та звітів про їх використання на об'єктах по поточному та капітальному ремонтах відповідно до договорів підряду з ТОВ «Мертенс» (Підрядник).

Наявність у ПП «Рембудсервіс-Газ» актів виконаних робіт, податкових накладних, видаткових накладних та сплата коштів контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка товарів (робіт, послуг) мала місце.

У ході апеляційного розгляду представник позивача заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ПП «Рембудсервіс-Газ», суд першої інстанції виходив із того, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства шляхом укладення договорів, що суперечать моральним засадам суспільства і порушують публічний порядок є необґрунтованими.

В матеріалах справи відсутні докази наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем ПП «Рембудсервіс-Газ» із ТОВ «Мертенс».

Крім того, судом було враховано те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2012 року, яке набрало законної сили 06.02.2012 року, в задоволенні позову ТОВ «Мертенс» до ПП «Рембудсервіс-Газ» про визнання недійсними договорів №4-10/10 від 05.10.10р., №12-10/10 від 05.10.10р., №6-10/10 від 11.10.10р., №5-11/10 від 02.11.10р., №4-11/10 від 11.10.10р., №5-11/10 від 16.11.10р., №2-12/10 від 02.12.10р., №6-12/10 від 06.12.10р., №7-12/10 від 07.12.10р., №8-12/10 від 08.12.10р., №9-12/10 від 09.12.10р., №13-12/10 від 13.12.10р. та поставку товару згідно накладної №М-00000019 від 30.11.10р., відмовлено. Оскільки, вказаним рішенням встановлено факт належного виконання зазначених договорів, то ці обставини доказуванню не підлягають, а висновок податкового органу щодо відсутності факту реального виконання вищенаведених договорів, який слугував підставою прийняття оскаржуваних рішень не відповідає дійсності.

Позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ.

У матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, видаткової накладної та інших) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, лише частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «Рембудсервіс-Газ» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, результати якої оформлено актом № 915/23-2/34077652 від 10.02.2012 року.

Під час перевірки податковий орган прийшов до висновку про допущення ПП «Рембудсервіс-Газ» помилок при заповненні рядків 2, 4, 7 Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік за наслідками формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ «Мертенс».

У ході перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ» ДПІ було проведено аналіз господарських операцій із ТОВ «Мертенс» на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 28.03.2011р. №289/23-6/37102322 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мертенс» (код ЄДРПОУ 37102322) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року», якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності, - завищення ПП «Рембудсервіс-Газ» податкового кредиту з ПДВ за жовтень - грудень 2010 року по взаєморозрахунках із ТОВ «Мертенс» на суму 174 838 грн.

Висновки про безтоварний характер господарських операцій між ПП «Рембудсервіс-Газ» та ТОВ «Мертенс» податковим органом було зроблено виходячи такого.

У ході перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ» не надало податковому органу первинних документів на передачу будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт для ТОВ «Мертенс» та звітів про їх використання на об'єктах будівництва.

У в актах приймання виконаних будівельних робіт не зазначено трьох сторін: замовника, генпідрядника та субпідрядника, що унеможливлює встановити факт виконання підрядних робіт ТОВ «Мертенс» для ПП «Рембудсервіс-Газ» та передачу цих робіт замовникам.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», чинного на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що типові форма № КБ-2В поширюється на будівельні підприємства, структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи з капітального та поточного ремонту і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, а № КБ-3 - на усі будівельні підприємства, структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи з капітального та поточного ремонту і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується представником позивача, ТОВ «Мертенс» відповідно до договорів №4-10/10 від 05.10.2010 року, № 12-10/10 від 05.10.2010 року, № 6-10/10 від 11.10.2010 року, № 5-11/10 від 02.11.2010 року, № 4-11/10 від 11.10.2010 року, № 5-11/10 від 16.11.2010 року, № 2-12/10 від 02.12.2010 року, № 6-12/10 від 06.12.2010 року, № 7-12/10 від 07.12.2010 року, № 8-12/10 від 08.12.2010 року, № 9-12/10 від 09.12.2010 року, № 13-12/10 від 13.12.2010 року залучалося позивачем до виконання будівельних робіт, пов'язаних із ремонтом приміщень навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів, тобто замовником робіт фактично виступають бюджетні установи.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, у актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В та довідках про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми № КБ-3 на виконання приписів наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 обов'язковим є підпис трьох сторін - замовника, генпідрядника та субпідрядника, незалежно від назви договорів, укладених позивачем із ТОВ «Мертенс».

Окрім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей,затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом із тим, під час перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ» було встановлено, що у видатковій накладній ТOB «Мертенс» на поставку труб не зазначено довіреності на отримання товару, журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товару ПП «Рембудсервіс-Газ» та самих довіреностей в ході перевірки ДПІ не надано, як і не надано відомостей про матеріально відповідальну особу, яка приймала труби.

Окрім того, у ПП «Рембудсервіс-Газ» відсутні товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару, а також інші документи, що підтверджують факт навантаження, перевезення та отримання від перевізника труб поліетиленових, відсутні супровідні документи: паспорт якості, тощо.

Наведені обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про обґрунтованість сумнівів податкового органу щодо реальності господарської операції ПП «Рембудсервіс-Газ» з ТOB «Мертенс».

З огляду на викладене апеляційного суд вважає, що правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 23.02.2012 року № 0000562302 та № 0000482302 у суду першої інстанції не було.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі № 2а-914/12/0970 та прийняти нову, якою у задоволенні позову приватного підприємства «Рембудсервіс-Газ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 03 квітня 2014 року.