АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.

секретаря Лисак О.А.

з участю сторін: представника позивача - Марчука С.Д.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національного природного парку «Вижницький» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Національний природний парк «Вижницький» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду майстра з охорони природи Вижницького природоохоронного науково - дослідного відділення НПП «Вижницький», з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність № 104 від 07.12.2006р.

В період з 14.05.2009р. по 03.07.2009р.(з перервою з 22.06.2009р. по 26.06.2009р.) контрольно-ревізійним відділом у Вижницькому районі КРУ в Чернівецькій області далі правонаступник - «Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області») проведено ревізію фінансово - господарської діяльності НПП «Вижницький» за липень - грудень 2006р., 2007-2008р.р. та завершений звітний період 2009р. Вказаною ревізією встановлено порушення.

______________________________________________________________________________

№ 22ц/794/644/2014р. Головуючий у 1 інстанції: Кириляк А.Ю.

Категорія: 30/35 Суддя-Доповідач: Владичан А.І.

У червні 2009р., створено комісію, якою у присутності майстра з охорони природи Вижницького ПНДВ ОСОБА_2, виявлено у кварталі 37 виділ 5 та кварталі виділи 3,10 обходу №8 самовільну рубку лісу в кількості 17 пнів хвойної породи. Дане порушення відображено в акті перевірки від 18.06.2009р. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.04,1998р. №521 «Про затвердження такс для обчислення розміру, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» проведено розрахунок заподіяної шкоди внаслідок самовільних рубок. Сума завданої шкоди складає 21657,50 грн.

За результатами ревізії, КРВ у Вижницькому районі складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності НПП «Вижницький» № 24-21-22/52 від 03.07.2009р., та вимог - усунення порушень №24-21-13/567 від 22.07.2009р., де в п.5 зазначено, що від НПП «Вижницький» вимагається забезпечити відшкодування шкоди в сумі 21 657,50 грн.. завданої внаслідок незаконних рубок лісу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року зобов'язано НПП «Вижницький» виконати п.5 вимоги КРВ у Вижницькому районі в частині забезпечення відшкодування шкоди завданої внаслідок самовільних рубок лісу на суму 21 657,50 гривень.

Вважають, оскільки ОСОБА_2, працюючи на посаді майстра з охорони природи Вижницького природоохоронного науково - дослідного відділення Національного природного парку «Вижницький», будучи службовою особою, яка володіє організаційно-розпорядчими та адміністративно - господарськими повноваженнями, всупереч інтересам служби та вимог чинного законодавства України, в період роботи з 2006р. по 2009 роки внаслідок своєї службової недбалості та бездіяльності, які виразились у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, не забезпечив належну охорону лісів природно - заповідного фонду у ввіреному йому обході, що призвело до незаконної порубки невстановленими особами 17 хвойних порід, чим заподіяв тяжкі наслідки охоронюваним державним інтересам на загальну суму 21 657,50 грн..

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного природнього парку «Вижницький» завдану з його вини шкоду внаслідок самовільних рубок лісу на загальну суму 21657,50 грн. та понесені ними судові витрати.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2014 року позов Національного природнього парку «Вижницький» задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що незаконність та необґрунтованість рішення суду полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Національного природнього парку «Вижницький» .

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду майстра з охорони природи Вижницького природоохоронного науково - дослідного відділення НПП «Вижницький», з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність № 104 від 07.12.2006р.

В період з 14.05.2009р. по 03.07.2009 р. контрольно-ревізійним відділом у Вижницькому районі КРУ в Чернівецькій області проведено ревізію фінансово - господарської діяльності НПП «Вижницький» за липень - грудень 2006р., 2007-2008р.р. та завершений звітний період 2009р.

За результатами ревізії, КРВ у Вижницькому районі складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності НПП «Вижницький» № 24-21-22/52 від 03.07.2009р., та вимог - усунення порушень №24-21-13/567 від 22.07.2009р., де в п.5 зазначено, що від НПП «Вижницький» вимагається забезпечити відшкодування шкоди в сумі 21 657,50 грн.. завданої внаслідок незаконних рубок лісу.

Відповідно до ч.1 ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, чи організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з ст. 134 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до вимог ст. 135-1 вказаного Кодекс укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальні відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що 07 грудня 2006 року між Національним природним парком «Вижницький» та ОСОБА_2 було укладено договір №104 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.6), тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов Національного природного парку «Вижницький» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, той факт, що позов Національного природного парку «Вижницький» поданий поза межами строку звернення до суду з приводу стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної ним парку.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними і рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, до правовідносин працівника та підприємства з приводу матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду, слід застосовувати положення Глави IX КЗпП України.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов"язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Частиною 1 статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини організації, у випадках, коли, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Таким чином з урахуванням наведеного судова колегія вважає, що позов Національного природного парку «Вижницький» є обґрунтованим, однак позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України, підстав для його поновлення немає, а тому відмовляє у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.

Так, відповідно до ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях звернення з працівника матеріальної шкоди, заподіяною підприємству, установі організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У разі пропуску з поважних причин строків, встановлених названою статтею, суд може поновити ці строки в порядку ст. 234 КЗпП України.

Згідно п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року № 9 (з наступними змінами) встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Колегія суддів вважає, що оскільки положення ст. 233 КЗпП України є імперативними вони підлягають застосуванню незалежно від клопотання будь-якої із сторін про її застосування чи незастосування. Норми ЦК України на вказані правовідносини, які є трудовими і врегулюванні спеціальним законом КЗпП України, не поширюються.

Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам необхідно перевіряти чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність такої шкоди. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці господарської діяльності, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку, тобто 18.06.2009 року (а.с.10), а позов заявлено 19 грудня 2013 року.

Встановлення вказаних обставин залишилося поза увагою суду першої інстанції.

За таких обставин слід зазначити, що Національним природним парком «Вижницький» у своєму позові чи окремо не заявлено клопотання про поновлення йому строку на подачу вищезазначеного позову до суду у цій справі.

Питання про поновлення зазначеного строку для Національного природного парку «Вижницький» судом першої інстанції у цій справі не вирішувалось, відповідні докази цього у матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог

Національного природного парку «Вижницький» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Таким чином рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального закону підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову Національного природного парку «Вижницький» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків відмовити.

Стягнути з Національного природного парку «Вижницький» а користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в розмірі 121 гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту йогог проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: