КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.06.2007                                                                                           № 24/40-31/12

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Сомова І.В. – представник, дов. б/н від 04.06.2007;

 від відповідача - Ковальов Д.О. – представник, дор. № 776 від 20.09.2006;

від третьої особи - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "VD MAIS"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2007

 у справі № 24/40-31/12 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "VD MAIS"

 до                                                   Приватне підприємство "Нічний Експрес"

 третя особа           Закрите акціонерне товариство "Сєверодонецьке науково-виробниче об"єднання "Імпульс"

                       

 про                                                  стягнення 6709,64 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2004 у справі №24/40-31/12 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 грн. заборгованості, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині у позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що згідно із вантажною декларацією № 4332040, на яку посилається позивач, вантаж приймається до перевезення лише з оголошеною вартістю, у випадку коли замовником не оголошена вартість вантажу, вважається, що вона дорівнює 50-ти гривням; позивач у вантажній декларації № 4332040 не вказав дійсну вартість вантажу, а тому суд не має підстав вважати, що відповідачу було передано вантаж, вартість якого становила 6 709,64 грн.; акт-реєстр виконаних робіт № 24745 свідчить про те, що будь-яких претензій до ПП "Нічний експрес" позивач не мав; матеріали справи свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення лише в межах об’явленої вартості втраченого вантажу.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2007 у справі № 24/40-31/12 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі вартості втраченого вантажу - 6 709,64 грн., витрати на оплату державного мита у розмірі 153 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що факт втрати одного місця вантажу позивачем було доведено, чого не оспорював відповідач; відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень, таким чином за відсутності іншого бланку перевізного документу позивач був змушений використати наданий йому бланк вантажної декларації № 4332040 від 05.07.2007, тому позивач не погодився на вказані на зворотній стороні правила, а лише заповнив наданий йому бланк.

Заявник стверджує, що посилання в рішенні суду на те, що об’явлена вартість вантажу становить 50 грн., не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до вантажної декларації № 4332040 оголошена вартість є 0,00 грн.

Заявник не погоджується із висновком суду про те, що в спірному договорі об’єднано умови як поставки, так і експедирування та перевезення, посилаючись на норми ст.ст. 265, 306 ГК України.

На думку заявника, судом не застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме норми матеріального права, які регулюють відносини перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Заявник посилається на те, що правила перевезення відповідача, застосовані судом, суперечать нормам законодавства, а саме: ст. 314 ГК України, ч.1 ст. 203, ст. 924 ЦК України, п. 136 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, ч. 1 ст. 4 ГПК України, тому не підлягають застосуванню.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов з позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу в сумі 6 709,64 грн., що був переданий позивачем відповідачу по вантажній декларації № 4332040 від 05.07.2005 і судових витрат.

Із вантажної декларації № 4332040 від 05.07.2005 вбачається, що відповідачем, за вантажною декларацією перевізником, прийнято від позивача, за вантажною декларацією відправника, вантаж – електрообладнання для перевезення за маршрутом: Київ – Северодонецьк.

В декларації № 4332040 зазначена вартість перевезення, вказано, що декларована вартість – 0 грн., є підпис відправника про ознайомлення та згоду із умовами перевезення, викладеними на звороті.

Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт-реєстр № 24745 виконаних робіт відповідачем для позивача за липень 2005 р., в числі яких також зазначено перевезення за декларацією № 4332040. В акті-реєстрі № 24745 вказано, що претензій щодо якості виконаних робіт позивач не має.

Згідно із актом нестачі вантажу при перевезенні, складеним у вантажоодержувача, при перевірці вантажу, одержаного по декларації № 4332040, виявлено нестачу одного місця вантажу із двох.

Факт нестачі одного місця вантажу відповідачем не заперечується.

Згідно із ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезення вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу – в розмірі вартості вантажу, який втрачено, або якого не вистачає; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідна норма міститься також і в п. 136 Статуту автомобільного транспорту Української РСР.

Відповідно до п. 1.3 витягу із умов перевезення відповідача, що міститься на зворотній стороні декларації № 4332040, вантаж приймається до перевезення тільки з оголошеною цінністю, у випадку, якщо цінність вантажу не оголошена замовником, вважається, що його вартість відповідає 50 - ти гривням, плата за оголошену цінність за вантаж вартістю до 50 грн. включно не стягується; максимальна цінність вантажу, що приймається до перевезення, дорівнює 20 000 грн.

Таким чином, оскільки у декларації № 4332040 позивачем цінність вантажу не оголошена, то сторони погодились вважати, що вартість вантажу становить 50 грн.

Позивач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не довів тієї обставини, що дійсна вартість одного місця вантажу, якого не вистачало за декларацією № 4332040, становить 6 709,64 грн.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наявна у справі накладна № 68342 від 05.07.2005 на 23 найменувань товарів на загальну вартість 6 709,64 грн. не має сили доказу того, що зазначені у ній товари, разом із іншими, що складали друге вантажне місце, одержане вантажоодержувачем, були передані відповідачу разом із декларацією № 4332040 для перевезення, адже зазначена накладна має відмітку лише про видачу вантажу, яка складається із підпису посадової особи позивача та відтиску його штампу, тобто складена зацікавленою особою – позивачем.

Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи таке.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Повторно розглянувши справу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що хоча судом першої інстанції і не застосовано норми, які встановлюють відповідальність сторін за договором перевезення, висновок суду про те, що задоволенню підлягають вимоги позивача у розмірі 50 грн. є правильним.

Статтею 6 ГК України встановлено, що одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Отже позивач був вільним у виборі перевізника, тому твердження позивача про вимушений підпис декларації № 4332040 не відповідає законодавству. Також позивач не був позбавлений права запропонувати відповідачу інші умови перевезення, ніж ті, що містяться в декларації.

Виходячи із норм глави 20 ГК України, наявність підписів представників обох сторін угоди, без застережень, свідчить про їх згоду зі всіма умовами угоди, тому твердження позивача про згоду лише із частиною угоди, оформленою у вигляді декларації, є безпідставні.

Зазначені в апеляційній скарзі норми законодавства не надають підстав для висновку про обґрунтованість вимог скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення  апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2007 у справі №24/40-31/12 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 24/40-31/12 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.